Taktika_1-11 (1)

1.Види та визначення бою

Бій – основна форма тактичних дій підрозділів, узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр військових частин, підрозділів (кораблів, літаків) для відбиття ударів противника, його знищення (розгрому) та виконання інших завдань в обмеженому районі впродовж короткого часу.

Бій може бути: загальновійськовим; вогневим; протиповітряним; повітряним; морським.

Основними видами загальновійськового бою є оборонний (оборона) і наступальний бій (удар, вогонь, маневр).

2. Визначення складових елементів бою

Оборона здійснюється з метою відбиття наступу сил противника, які переважають, завдання йому максимальних втрат, утримання важливих районів (об’єктів) місцевості та створення сприятливих умов для переходу в наступ.

Удар – складовий елемент бою, що полягає в одночасному та короткочасному ураженні угруповань військ та об’єктів противника потужною дією на них зброєю або військами. Залежно від сил і засобів, що застосовуються, удари можуть бути: удари військами (силами) та вогневі (ракетні, ракетно-артилерійські, авіаційні).

Вогонь – ураження противника стрільбою (пуском) з різних видів зброї (озброєння) для знищення, подавлення, виснаження і руйнування.

Маневр – організоване пересування військових частин і підрозділів у ході бою з метою зайняття вигідного положення стосовно противника і створення необхідних сил і засобів на новому напрямку (рубежі, в новому районі), відведення військових частин та підрозділів з-під ударів противника, а також перенесення вогню для найбільш ефективного ураження противника.

3. Види тактичних дії загальновійськових підрозділів

Видами тактичних дій є:

а) основні: оборона (позиційна, маневрена, бій в оточенні, вихід з оточення); наступ (на противника, який обороняється, зустрічний бій, переслідування, дії тактичних повітряних десантів);

б) ті, що забезпечують (пересування, розташування на місці, розвідка, охорона)

в) спеціальні дії:

Стабілізаційні дії – особлива форма застосування військ (сил) для стабілізації обстановки у кризовому районі та недопущення ескалації (відновлення) воєнного конфлікту.

Специфічні дії – форма застосування військ під час участі в АТО і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За способами виконання спеціальні дії поділяються на демонстрацію, блокування, розвідувально-пошукові, пошуково-ударні, рейдово-штурмові, ударно-вогневі, засадні дії.

г) допоміжні: підготовка бойових дій; створення матеріальних запасів.

4.Характерні риси сучасного загальновійськового бою

Характерними рисами сучасного загальновійськового бою є: рішучість; висока напруженість; швидкоплинність і динамічність бойових дій; їх наземно-повітряний характер; одночасний потужний вогневий вплив на всю глибину побудови військ; застосування різноманітних способів ведення бою; швидкий перехід від одних видів дій до інших; складна радіоелектронна обстановка; широке застосування різноманітних сил і засобів видів Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів.

5.Способи ведення загальновійськового бою

Способи ведення загальновійськового бою – це обраний порядок застосування сил і засобів підрозділу з метою вирішення поставлених завдань. На вибір способу ведення бою впливають умови обстановки.

Основним способом ведення бою із застосуванням звичайної зброї є послідовний чи одночасний розгром противника.

6.Основні принципи ведення сучасного загальновійськового бою

Постійна бойова готовність військових частин та підрозділів; Відповідність бойових завдань підрозділів їх бойовим можливостям; Рішучість, активність і безперервність ведення бою; Організація і підтримання безперервної взаємодії; Раптовість дій та застосування воєнних хитрощів (уведення противника в оману); Рішуче зосередження зусиль на головному напрямку та у вирішальний момент; Маневр підрозділами, ударами та вогнем; Усебічне забезпечення бою; Повне напруження моральних і фізичних сил, використання морально-психологічного фактора в інтересах виконання бойового завдання; Тверде та безперервне управління підрозділами; Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів; Надійний захист військ.

7.Мета та види оборони

Оборона – вид загальновійськового бою, метою якого є: відбиття ударів переважаючих сил противника; завдання ураження його військам; утримання важливих районів місцевості; виграшу часу; економії сил; створення необхідних умов для переходу у наступ або інших подальших дій.

Позиційна оборона – основний вид оборони.

Вона організовується та проводиться з метою відбиття наступу противника стійким утриманням зайнятих смуг, рубежів і позицій, недопущенням його прориву в глибину і завданням максимального ураження.

Маневрена оборона застосовується на тих напрямках, де можливе тимчасове залишення окремих районів території через відсутність достатньої кількості сил для ведення позиційної оборони, а також у тих випадках, коли за умов обстановки доцільно втягнути ударні угруповання противника у підготовлені вогневі зони.

8.Умови переходу підрозділів до оборони

Перехід до оборони може здійснюватися: в умовах відсутності зіткнення з противником; в умовах безпосереднього зіткнення з ним.

Залежно від обстановки перехід до оборони може здійснюватися поспішно, у короткі терміни, або підрозділи можуть готуватися до неї тривалий час.

9.Мета, сутність та види наступу

Наступальний бій – вид загальновійськового бою, який проводиться з метою розгрому (знищення) противника та оволодіння важливими районами (рубежами, об’єктами) місцевості.

Сутність полягає: в ураженні противника усіма наявними засобами; у рішучій атаці; у стрімкому просуванні військ в глибину його бойового порядку; в знищенні і полоненні живої сили; в захопленні озброєння, техніки і намічених районів (рубежів) місцевості

Бій може вестися: на противника, що обороняється; на противника, який намагається вирішити свої завдання наступом (зустрічний бій); на противника, який відходить (переслідування).

Наступ на противника, який обороняється, може здійснюватися: з положення безпосереднього зіткнення з ним; з ходу.

Наступ на противника, який наступає, ведеться шляхом зустрічного бою.

Наступ на противника, який відходить—шляхом його переслідування.

10.Сутність наступу на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним. Передбачена схема

Наступ на противника, який обороняється, з положення безпосереднього зіткнення з ним підрозділи починають в заздалегідь створеному, відповідно до рішення командира, бойовому порядку із вихідного положення, яке займається після необхідного перегрупування з положення оборони або зі зміною військ, які обороняються.

У ході перегрупування (зміни) батальйон займає вихідне положення для наступу, а рота – вихідну позицію. Танковий батальйон, крім того, може займати очікувальну позицію.

Вихідне положення призначається для завершення підготовки батальйону до наступу.

Вихідні позиції складаються із траншей, ходів сполучення, які прилягають до неї, вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів) та позицій штатних і доданих вогневих засобів.(2-4 км. від краю оборони)

11.Сутність наступу на противника, який обороняється, з ходу.Передбачена схема

Наступ на противника, який обороняється, з ходу здійснюється з вихідного району, що призначається на віддаленні 20…40 км від переднього краю оборони противника.

У вихідному районі підрозділи розташовуються із засобами підсилення відповідно до розташування на місці.

Розгортання підрозділів у бойовий порядок здійснюється в ході його висування до рубежу переходу в атаку.

Для організованого висування, розгортання і переходу в атаку підрозділам призначаються: маршрути висування; вихідний рубіж (пункт); рубежі (пункти) розгортання в батальйонні, ротні (взводні) колони; рубіж переходу в атаку; рубіж безпечного віддалення; крім того, під час атаки в пішому порядку для механізованих підрозділів – рубіж спішування.