Актуальне членування:

Серед засобів вираження актуального членування речення виокремлюють фоне­тичні, синтаксичні і лексико-граматичні. 1. Фонетичні засоби. До них належать логічний (фразовий) наголос та інші інтонаційні засоби (паузи, темп вимови тощо). Логічний наголос завжди виділяє рему; якщо ж рема складається з кількох слів, то основне слово саме в ній, наприклад: Недобрий жарт \ зіграла з нами доля (Л. Костенко); Події тієї осені і зими | взагалі були якісь особливі (Ю. Смолич). Паузи (на письмі їм відповідають різні розділові знаки, передусім тире і крапки) є інтонаційними засобами виділення реми, наприклад: Та було вже пізно — 1машини рушили на захід (М. Стельмах). 2. Синтаксичні засоби. Це порядок слів, аналітичні синтаксичні морфеми (част­ки), деякі синтаксичні конструкції. Аналітичні синтаксичні морфеми увиразнюють 4 позицію реми, яка виноситься в препозицію і має виразне стилістичне забарвлення, наприклад: І тільки верби знатимуть старі (Л. Костенко); Аж кишить | невільниками у Сиракузах в льохах і тюрмах (Т. Шевченко). Частка же (ж) у непитальннх 1 реченнях, як правило, виділяє тему, наприклад: Поети ж | є і кращі, й щасливіші (Л. Костенко). У питальних реченнях ця частка є підсилювальною і виділяє рему, виражену питальним займенниковим словом, наприклад: Тільки хто ж це | королеві Марку золотинку в дзьобі принесе?! (Л. Костенко). У питальних конструкціях займенникове питальне слово завжди є ремою, наприклад: Де | небо? Де | земля? І як \ підняти крала? (Л. Костенко). Роль ремного центру часто виконують і відокремлені другорядні члени речення, наприклад: Звернули до скверика, \ білого від квітів (О. Десняк); Спав молодий парубок, | підклавши під голову білу свиту (І. Нечуй-Левиць кий). 3. Лексико-граматичний засіб. Це повтор слів, наприклад: Зіграй мені | осінній плач калини. Зіграй усе, | що я тебе прошу (Л. Костенко). Поділ речення на тему і рему (крім реплік-відповідей діалогічного мовлетц) може здійснюватися по-різному, залежно від позиції фразового наголосу, наприклад, речення Я воду п ‘ю у Сувиді з криниці (Л. Костенко) може поділятись на тему Я і рему воду п ’ю у Сувиді з криниці, тему Я воду п ’ю і рему у Сувиді з криниці Речення і висловлення. У комунікативному плані речення кваліфікують як вислов­лення, одиницю мовленнєвого спілкування. (Термін «висловлення» запропонував В. Матезіус.) Висловлення — одиниця мовлення, побудована за законами відповідної мови; речення, що розглядається з погляду його комунікативної організації. Саме у висловленні мовець здійснює необхідні комунікативні завдання, наголо­шуючи на певних компонентах (темо-ремних відношеннях). Розмежування речення і висловлення належить до складних теоретичних питань сучасної лінгвістики. В українському мовознавстві найповніше дослідив комунікативну організацію речення О. Мельничук, з’ясувавши особливості синтагматичного членування прос­тих і складних речень.