2. Закономірності та тенденції використання земельних ресурсів.

Використання земельних ресурсів в сільському господарстві без урахування комплексу еколого-економічних факторів і вимог є головною причиною виснаження ґрунтів, хімічного забруднення та погіршення якості продукції. Особливо актуальною ця проблема є для України, де найбільшою сферою матеріального виробництва є сільське господарство, яке і зумовлює масштабний вплив на земельні ресурси регіону.

Загострення екологічних та економічних проблем в землекористуванні зумовлюють:

• скорочення площ сільськогосподарських угідь з розрахунку на одного жителя України. За останні три десятиріччя площа с.-г. угідь в Україні зменшилася більш як на 2 млн. га, в тому числі ріллі – майже на 1 млн. гектарів. Експертні оцінки свідчать, якщо такі темпи руйнування орної землі збережуться, то через 20-30 років третина ріллі буде знищена;

• масштабний розвиток водної і вітрової ерозії (різними формами ерозії в Україні охоплено майже 60% ріллі, 14947 тис. га с.-г. угідь – еродованих, з яких 88% піддаються дії водної ерозії, а 12% - вітрової). Щорічно площі еродованих земель зростають на 70-80 тис. гектарів. Однією з основних причин розвитку ерозії є висока розораність земельних угідь. Так, в Україні розораність території 59% проти 10,1% у середньому по світу: у Франції та Німеччині – 32, в Польщі – 44, у Великобританії – 24, у США – 19,8 % відповідно. Розораність сільськогосподарських угідь сягає майже 80%, у світі в середньому 27,8відсотка;

• надзвичайно висока інтенсивність ведення сільськогосподарських робіт. Перехід сільськогосподарського виробництва на індустріальні та інтенсивні технології повинний забезпечувати не тільки збільшення виробництва продукції, але і раціональне використання земельних угідь;

• використання потужних сільськогосподарських машин. Шкідливий антропогенний вплив проявляється в погіршенні ґрунтової структури, механічному руйнуванні та ущільненні ґрунту, зменшенні вмісту гумусу та поживних речовин, розвитку водної та вітрової ерозії;

• зменшення застосування органіки та дисбаланс внесення мінеральних добрив – на початку 90-х років на поля вносилось 10-12 т/га органіки та 5млн. т діючої речовини мінеральних добрив, то на початок 2000-го року – 3-4 т/га органіки і 400 тис. т (10 кг д.р. на 1 га) мінеральних добрив відповідно. Зростання дефіцитного балансу гумусу, неналежне заміщення винесених з урожаєм мінеральних речовин, незбалансованість їх структури (збільшення частки азотних добрив) посилює мінералізацію ґрунтів, призводить до зниження родючості земель;

• неконтрольоване використання отрутохімікатів в умовах низької культури землеробства. Близько 90% усіх фунгіцидів, 60% гербіцидів, 30% пестицидів, які застосовуються в сільському господарстві шкідливо впливають на стан здоров’я людини.

Тому загальна тенденція розвитку народного господарства складається у бік зростання навантаження господарської діяльності на земельні угіддя.

Господарське навантаження на земельні ділянки пропонується визначати за наступними показниками:

• питома вага сільськогосподарських угідь у земельному фонді, %;

• розораність сільськогосподарських угідь, %;

• розораність території, %;

• кількість мінеральних добрив (в перерахунку на 100% д.р.), кг: на 1 га с.-г. угідь та на 1 га ріллі;

• на 1 тис. квадратних км території припадає: основних виробничих фондів, тис. грн.; капіталовкладень, тис. грн., в тому числі ґрунтозахисного призначення; валової продукції тис. грн.; залізниць, км, автомобільних доріг, км; вантажооборот усіх видів транспорту, млн. т/км; заповідних територій, тис. га; полезахисних лісосмуг, тис. га.

Аналіз багаторічних даних свідчить, що показники господарського навантаження на земельні ресурси перевищують прийняті нормативи більш як у 5 разів, а виділення капіталовкладень на проведення ґрунтозахисних заходів, створення територій заповідників не відповідають прийнятим нормам.

Закономірністю у використанні земельних ресурсів є зростання в часі цінності, а відповідно і ціни на землю.

З метою запобігання негативному впливу людини на стан земельних ресурсів необхідна екологізація виробничого потенціалу і переміщення навантаження з природних компонентів на економічні.