3. Показники рівня шкідливих викидів в атмосферу.

Україна відзначається значним забрудненням атмосфери, особливо в промислово розвинутих областях. У 2004 році на душу населення припадало 85,5 кг шкідливих речовин, викинутих в атмосферу, тоді як у 1990 році –299,7 кг. Це зумовлено припиненням або істотним зниженням обсягів роботи багатьох промислових підприємств.

Найбільш поширеними та найтоксичнішими є викиди сполук сірки (сірчастий ангідрид, кислота сірчана, сірководень, сірковуглець), сполуки азоту (оксиди азоту, кислота азотна, аміак), оксиди вуглецю, вуглеводні, легкі органічні сполуки.

Облік у галузі охорони атмосферного повітря від забруднення здійснюється у звітах за такими напрямами: викиди шкідливих речовин в атмосферу, їх очистка та утилізація; виконання заходів щодо скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу; характеристика джерел викидів шкідливих речовин; робота пило газоочисних установок; кількість шкідливих речовин, викинутих у повітря порівняно з минулим роком.

У звітах про охорону атмосферного повітря від забруднення наводять відомості про стаціонарні джерела забруднення і про кількість шкідливих речовин, що уловлюються, утилізуються і викидаються. При цьому використовується наступна система показників:

• кількість шкідливих речовин від усіх стаціонарних джерел виділення;

• кількість шкідливих речовин, що надходять у повітря без очистки, а також шкідливих речовин, що не вловлюються;

• кількість шкідливих речовин, що надходять на очисні споруди (усього і за домішками);

• фактична кількість уловлених шкідливих речовин за рік;

• кількість шкідливих речовин, які залучені для використання або виробництва продукції;

• фактичне скорочення шкідливих речовин, що надходять у повітря.

В інформації про охорону атмосферного повітря наводяться уточнені згідно з інвентаризацією обсяги шкідливих речовин, що надійшли в атмосферу, норми гранично допустимих викидів і тимчасово погоджених викидів для підприємства в цілому.

4. Раціональне науково обґрунтоване відтворення та регулювання стану повітряного басейну.

Оскільки забруднення атмосфери Землі набуло глобального характеру, то заходи щодо науково обґрунтованого відтворення та регулювання стану повітряного басейну повинні носити комплексний міждержавний характер. Основними з них є:

• перепрофілювання технологічного обладнання, що є джерелом забруднення повітря;

• наукове обґрунтування норм гранично допустимих викидів в атмосферу, а також погодження відповідних викидів для підприємств та виробництв;

• збільшення обсягів капіталовкладень на здійснення заходів щодо охорони атмосферного повітря.

Біосфері властиві само відновлювальні якості. Ця здатність біосфери довгий час експлуатувалась людиною бездумно та по-хижацькому. Відходи виробництва викидались в повітря в розрахунку на те, що будуть знешкоджені та перероблені самою природою. Здавалось, що якою б не була велика загальна маса відходів, порівняно з відновлювальними властивостями біосфери вона незначна. Проте процес забруднення різко прогресує, і стає очевидним, що природні системи самоочищення рано чи пізно не зможуть витримати такого натиску.