14.3. Оцінка обґрунтованості планового рівня собівартості товарної продукції

Для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості своєї продукції.

Важливою передумовою дійовості аналітичних висновків є наявність правдивої планової та звітної інформації. Тому аналізові собівартості продукції має передувати старанна перевірка джерел інформації, яка передбачає оцінку узгодження показників у різних формах звітності, обґрунтованість планових завдань та достовірність відображення фактичних витрат виробництва.

Щоб визначити обґрунтованість планового рівня собівартості виробленої продукції, використовують дані про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року, обсяг реалізації та складають розрахунок (табл. 14.2). Фактичні витрати на 1 грн виробленої продукції порівнюють із плановими, визначають та оцінюють наявні відхилення.

Таблиця 14.2

Розрахунок рівня собівартості продукції, тис. Грн

№	Показник	За оптовими цінами підприємства	За плановою собівартістю	Прибуток	Витрати на 1 грн продукції
1	Залишки нереалізованої продукції на початок року	410	320	90	78,05
2	Реалізація продукції	8323	6698	1625	80,47
3	Залишки нереалізованої продукції на кінець року	487	405	82	83,16
4	Випуск товарної продукції (ряд. 2 + ряд. 3 – ряд. 1)	8400	6783	1617	80,75

З таблиці 14.2 бачимо, що за планового обсягу реалізації в оптових цінах підприємства 8323 тис. грн та планового прибутку від реалізації 1625 тис. грн, собівартість реалізованої продукції становить 6698 тис. грн, а планова собівартість товарної продукції з урахуванням зміни планових залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року — 6783 тис. грн. Потрібно пам’ятати, що внаслідок систематичного зниження собівартості витрати на одну гривню продукції в залишках нереалізованої продукції на кінець року мають бути нижчі від середньорічних, а в собівартості товарного випуску — нижчі, ніж у собівартості реалізованої продукції, бо в останню закладено підвищені витрати в залишках нереалізованої продукції на початок року. На підприємстві, яке ми аналізуємо, цієї вимоги не додержано, собівартість товарної та нереалізованої продукції постійно зростає, а тому зменшується прибуток на одну гривню продукції. Високий рівень витрат у залишках нереалізованої продукції був спричинений зростанням цін на матеріали і зниженням попиту на дорогу продукцію. Ця обставина може призвести до погіршання фінансового стану підприємства.

Маючи розрахунковий рівень собівартості товарної продукції, обчислюють планове завдання щодо її зниження проти минулого звітного періоду і розробляють план організаційно-технічних заходів, який забезпечить це зниження.

14.4. Аналіз загальної суми собівартості товарної продукції

Міра ефективності використання матеріальних, трудо­вих і грошових засобів з найбільшою повнотою розкривається під час вивчення собівартості товарної продукції, бо об’єктом аналізу стають ресурси підприємства, використані для основної діяльності.

Аналіз собівартості товарної продукції починають із загальної оцінки виконання плану собівартості, визначають відхилення звітних показників від планових, їх динаміку, виявляють фактори, що вплинули на це відхилення, роблять відповідні висновки.

На підставі облікових даних одержано таку інформацію: випуск товарної продукції за планом — 8400 тис. грн, фактичний — 8500 тис. грн; собівартість продукції за планом — 6783 тис. грн, фактично — 7145 тис. грн, собівартість фактично випущеної продукції за плановими нормами і фактичною структурою — 6958 тис. грн. Порівняння фактичної собівартості з плановою показало, що абсолютне відхилення дорівнює 362 тис. грн. Це відхилення виникло під впливом таких факторів: 1) зміни обсягу продукції; 2) зміни структури виробленої продукції; 3) зміни рівня витрат (за рахунок зміни кількості використаних матеріалів, цін на сировину і матеріали). Для виявлення впливу цих факторів виконаємо такі розрахунки:

1) визначаємо рівень виконання плану виробництва товарної продукції:

8500 : 8400 · 100 = 101,19 %;

2) підраховуємо собівартість фактичного випуску продукції за плановими нормами і структурою:

6783 · 101,19 : 100 = 6864 тис. грн;

3) визначаємо вплив зміни обсягу товарної продукції на собівартість:

6864 – 6783 = 81 тис. грн;

4) визначаємо вплив зміни структури на собівартість:

6958 – 6864 = 94 тис. грн;

5) визначаємо вплив зміни рівня витрат на собівартість:

7145 – 6958 = 187 тис. грн.

Загальне відхилення становить 81 + 94 + 187 = 362 тис. грн.

Підприємство допустило небажане зростання собівартості на 94 тис. грн — за рахунок погіршання структури і на 187 тис. грн — за рахунок зміни рівня витрат. З цього можна зробити незаперечний висновок про низький рівень господарювання.

Ураховуючи вплив зміни обсягу виробництва на рівень витрат, усі витрати підприємства ділять на постійні та змінні. Постійні витрати (амортизація, погодинна оплата працівників, оренда приміщень, цехові витрати) залишаються незмінними навіть за зміни обсягу виробництва.

Змінні витрати (відрядна заробітна плата виробничників, сировина, матеріали, паливо, енергія) змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.

Взаємозв’язок між постійними і змінними витратами можна виразити рівнянням першого степеня.

Y = а + вх,

де Y — сума витрат на виробництво продукції; а — абсолютна сума постійних витрат; в — частка змінних витрат на одиницю продукції (робіт, послуг); х — обсяг виробництва продукції.

Залежність між витратами і обсягом продукції показано в табл. 14.3.

Таблиця 14.3