14.13. Інші комплексні витрати
З інших комплексних витрат виділяють такі самостійні статті: втрати від браку, витрати на підготовку й освоєння нової продукції, нової технології, техніки; витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування продукції, науково-дослідні роботи.
На статті «Втрати від браку» ураховують вартість остаточно забракованих деталей, вузлів та виробів, вартість сировини та матеріалів, зіпсованих за налагодження обладнання понад встановлені норми, витрати на виправлення браку й витрати на гарантійний ремонт, що перевищують установлені норми (за відрахуванням вартості браку за ціною його можливого використання), утримання з осіб-винуватців браку і постачальників згідно з претензіями за постачання недоброякісних матеріалів. Так, для нашого умовного підприємства загальні втрати від браку (див. табл. 12.12) становили 34 тис. грн.
Аналіз статті «Втрати від браку» проводять, зіставляючи вартість остаточно забракованих виробів чи деталей, витрат на виправлення браку, суми повернень і утримань із втратами від браку за кілька звітних періодів в абсолютних сумах і у відсотках до собівартості товарної продукції; визначають динаміку, напрямок зміни форм браку і його складових частин.
Джерелами аналізу є дані аналітичного обліку та позаоблікова інформація.
Причини браку виявляють на підставі актів, повідомлень, відомостей на брак, рекламацій споживачів, звітів майстерень гарантійного ремонту, звітів відділів технічного контролю щодо якості матеріалів та ін. Скорочення браку у виробництві є резервом зниження собівартості та збільшення випуску продукції.
Аналіз усіх інших комплексних статей проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг реалізації. У такий спосіб визначають абсолютне й відносне відхилення (економію чи переви- трату). Джерелами аналізу є аналітичні розрахунки кошторису, облікові бухгалтерські дані, показники плану. Проте скорочення витрат не завжди є резервом зниження собівартості продукції.
14.14. Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції
Аналіз собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження та розробкою заходів, спрямованих на використання виявлених резервів.
Зниження собівартості одиниці продукції і витрат на 1 гривню продукції досягається двома способами:
1) збільшенням обсягу виробленої продукції;
2) ліквідацією непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами і калькуляційними статтями, економнішим витрачанням матеріальних, трудових і грошових запасів і запровадженням прогресивних організаційних та технічних заходів підвищення ефективності виробництва.
Збільшення випуску продукції сприяє зниженню її собівартості за рахунок економії умовно-постійних витрат. У наших розрахунках можливе збільшення випуску продукції на 704 тис. грн, або на 8,38 %, сприяє зниженню собівартості продукції. Розмір зниження собівартості знаходимо в такий спосіб. Планова собівартість додаткової продукції становитиме 568,5 (704 · 80,75) тис. грн. Питома вага умовно-постійних витрат у собівартості продукції становила 23 %. Загальна сума зниження собівартості дорівнюватиме 130,8 тис. грн:
.
Непродуктивні витрати й невиправдані перевитрати виявляються в процесі аналізу собівартості продукції за статтями витрат. За такого підрахунку потрібно уникати подвійного рахунку однакових резервів; виключити економію витрат, одержану внаслідок невиконання конкретних заходів, урахувавши її негативний вплив на ефективність виробництва продукції. Необхідно забезпечити максимальну порівнянність показників за часом, у просторі, максимальну єдність методики оцінки та обрахунку обсягу виробництва.
На підставі проведеного аналізу окремих факторів, що вплинули на собівартість продукції, підрахуємо резерви зниження витрат. Для цього складемо таблицю 14.21.
Резерви надпланового зниження собівартості продукції становлять 422,1 тис. грн, або 6,22 % (422,1 : 6783 · 100) планової собівартості, тобто витрати на одну гривню продукції могли б становити 79,09 коп. проти 84,06 коп. нині. Це великий резерв.
Таблиця 14.21