2. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі

Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі пов'язані з науково-технічним прогресом, змінами об'єктів торгівлі, виникненням нових суб'єктів торгівлі, змінами організаційно-економічних форм суб'єктів торгового спілкування. Для су­часного етапу розвитку міжнародної торгівлі характерним є:

1) високий рівень динаміки міжнародної торгівлі, що випереджає зростання промислового та сільськогосподарського виробництва;

2) значне розширення номенклатури та зміна характеру продукції, що надходить до каналів міжнародної торгівлі, оновлення та часті зміни виробів, розширення асортименту. Ускладнення продукції (комплектні підприємства, суднове обладнання, літаки). Прискорення морального старіння багатьох товарів. При цьому «старіння» певних елементів часто від­бувається непомітно і призводить до загибелі цілих поколінь машин та обладнання. Так, наприклад, різко знижується ефективність цілого парку машин у найважливіших галузях промисловості;

3) НТР дала поштовх подальшому розвитку МПП, спеціалізації виробництва, в результаті значно виріс обмін виробами проміжного характеру (вузлами, деталями, компонентами), що виготовлені на підприємствах різних країн. Зовнішня торгівля більше перетворюється на зв'язуючий елемент виробничого процесу. Особливо це стосується роз­винених країн: в експорті їх продукції машинобудування частка комплектуючих виробів на початку 2000 року становила близько 60%;

4) зниження енерго- та матеріалоємності виробництва. Для 2000 року характерне зменшення питомої частки сировини та паливних товарів в загальному обсязі міжнародної торгівлі. Якщо в 1937 році біля 2/3 світового товарообігу припадало на продовольство, сировину і паливо, то в 2000 р. – всього 22%;

5) зміна форм зв'язку між продавцем і покупцем. Для і більшості готових виробів, особливо продукції сучасних у технічному та технологічному відношенні галузей про­мисловості, широкого розповсюдження набула практика довгострокового узгодження поставок між підприємствами різних країн. Насамперед, це характерно для господарських комплексів ТНК. Зауважимо, що на сьогодні ТНК - один з найважливіших суб'єктів міжнародних економічних відносин. Значна частина зовнішньоторговельних операцій ТНК здій­снюються в межах однієї гігантської фірми. Хоча ці операції і входять суттєвою складовою до міжнародного товарообігу, але вони здійснюються за законами, що відрізняються від традиційної торгівлі;

6) зміна характеру та масштабів зовнішньоторговельних угод. В багатьох випадках - це великі угоди з економічного співробітництва, що включають не тільки поставку певних товарів, а й надання необхідних послуг щодо обслуго­вування, фінансування, страхування тощо (комплекс «товар плюс послуга»). Розширення практики поставок «під ключ», коли продавець бере на себе зобов'язання щодо проведення комплексу робіт з будівництва підприємства - від розробки проектної документації до введення підприємства в експлу­атацію і досягнення ним запланованих показників;

7) зростання питомої частки «невидимої торгівлі» - обміну послугами. Темпи її зростання майже втричі перевищують аналогічні показники для торгівлі товарами. Особливо необхідно виділити стабільне абсолютне зростання в міжнародному товарообігу специфічної наукоємної продукції - патентів, ліцензій, «ноу-хау». Домінуюча роль в цьому процесі належить розвиненим країнам, на частку яких припадає близько 99% світового експорту та 85% імпорту інтелектуальної продукції. Найбільші імпортери технологій - Японія, Італія, Німеччина, Франція, Великобританія, Аргентина. Найбільший експортер - США;

8) зміни у співвідношенні сил між провідними суб'єктами міжнародної торгівлі:

- скорочення питомої ваги США у світовому експорті. Якщо наприкінці 40-х років на їх частку припадало 32% світового експорту, то у 1960 році - 17,1%, а на початку 90-х-12%;

- зростання значення Західної Європи та Японії. Західно­європейські країни за відповідний період збільшили свою частку з 23 до 44%, Японія - з 0,5 до 10%.

У цілому на початку 90-х років на економічно розвинені країни припадало більше 70% світового експорту, на країни, Що розвиваються 25%, на колишні соціалістичні країни 4%;

9) зростання в міжнародному товарообігу питомої частки зустрічної торгівлі. Міжнародна зустрічна торгівля передбачає наявність у контрагентів зустрічних зобов'язань щодо відношення один до одного, тобто пов'язаність експорту із зустрічною закупівлею товарів імпортуючої фірми або країни-імпортера і навпаки. У середині 80-х років зустрічна торгівля становила близько 1/3 в загальному обсязі між­народного товарообігу, а на початку 2000 р. – перевищила 40%.