4 Вопрос требования к адвокатам
Вимоги до осіб, що призначаються на посаду адвоката.
Згідно з чинним законодавством України адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та склав Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Порядок заняття посади. Рівень професійних знань чинного законодавства та практики його застосування у осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, перевіряють кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, створені в АРК, областях, містах Києві і Севастополі. Порядок їх створення і діяльності закріплений в Положенні «Про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури», затвердженому Указом Президента України 5 травня 1993 р. зі змінами та доповненнями від 27 січня 1999 р. та від ЗО вересня 1999 р. Ці комісії діють у складі двох палат — атестаційної і дисциплінарної1.
Атестаційна палата розглядає заяви з наданими документами осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, допускає або відмовляє їм в допуску до складання кваліфікаційних іспитів, приймає кваліфікаційні іспити, а також рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видає свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, приймає Присягу адвоката України.
Особа, яка має намір займатися адвокатською діяльністю, подає в атестаційну палату заяву, нотаріально посвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, документ, який підтверджує стаж роботи за фахом юриста або помічника адвоката не менш двох років. Подані заяви розглядаються палатою протягом одного місяця з дня їх отримання.
Кваліфікаційні іспити включають відповіді на запитання з різних галузей права, Правил адвокатської етики, історії адвокатури, законодавства про адвокатуру, виконання практичних завдань і складання правових документів відповідно до Програми кваліфікаційних іспитів. Програми цих іспитів розробляються та затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.
Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.
Рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або скасування в його видачі приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати. У строк до одного місяця з моменту прийняття рішення кваліфікаційно-дисциплінарна комісія видає свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, якщо для цього немає перешкод, пов'язаних з несумісністю.
Дисциплінарна відповідальність адвокатів. Дисциплінарна палата розглядає скарги громадян, окремі ухвали судів, постанови суддів, постанови, подання слідчих органів, голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії або її членів, заяви адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій на дії адвокатів; вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, розглядає порушені з цих питань справи, приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення або про відмову у притягненні адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Рішення дисциплінарної палати про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності приймається відкритим голосуванням двома третинами голосів від загальної кількості членів палати.
За порушення вимог Закону «Про адвокатуру», інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, Присяги адвоката України рішенням дисциплінарної палати до адвоката можуть бути застосовані такі види дисциплінарних стягнень: попередження, зупинення дії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на строк до одного року, анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Припинення адвокатської діяльності. Адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії у випадках:
- засудження адвоката за вчинення злочину — після набрання вироком законної сили;
- обмеження судом дієздатності чи визнання адвоката недієздатним;
- втрати громадянства України;
- грубого порушення вимог Закону «Про адвокатуру», інших актів законодавства України, що регулюють діяльність адвокатури, та Присяги адвоката.
Відмова у видачі свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, а також рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності можуть бути оскаржені у Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури утворюється при Кабінеті Міністрів і України діє на підставі Положення про Вищу кваліфікаційну комісію, що затверджується Президентом України. До складу цієї комісії входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Верховного Суду України, Міністерства юстиції України, Спілки адвокатів України.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури:
а) розглядає скарги: на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури або їх палат про: відмову в допуску до кваліфікаційних іспитів; відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; анулювання рішення атестаційної палати про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; накладення на адвоката дисциплінарного стягнення; припинення адвокатської діяльності та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; на дії кваліфікаційно-дис-циплінарних комісій адвокатури, їх палат або членів палат, вчинені з порушенням чинного законодавства;
б) розробляє і затверджує програми і порядок складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір займатися адвокатською діяльністю, порядок видачі та анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
в) здійснює контроль за діяльністю кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, аналізує практику застосування ними Закону «Про адвокатуру», Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, актів, прийнятих Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури, розробляє і здійснює
заходи щодо поліпшення роботи цих комісій;
г) схвалює Правила адвокатської етики;
ґ) встановлює порядок здійснення контролю за додержанням адвокатами зобов'язань, що випливають із Присяги адвоката України, актів законодавства України, Правил адвокатської етики, порядок організації та проведення перевірок, передбачених п. 18і Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури;
д) затверджує Положення про Єдиний реєстр адвокатів України, складає, веде і систематично оприлюднює цей Реєстр;
е) затверджує зразок ордера, що використовується адвокатом для підтвердження своїх повноважень з представництва або захисту клієнта;
є) виготовляє за встановленим зразком бланки свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
ж) встановлює порядок і форми підвищення кваліфікації адвокатів та координує роботу кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури з цих питань;
з) вживає заходів до усунення порушень вимог несумісності адвокатської діяльності з іншими видами роботи та причин і умов, що сприяли вчиненню інших порушень законодавства.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури має право запрошувати на засідання осіб, які звернулися зі скаргою, на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, представників адвокатських об'єднань, підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб. Крім того, вона має право отримувати необхідну для здійснення її повноважень інформацію від суддів, органів юстиції, слідчих органів, адвокатських об'єднань, інших підприємств, установ, організацій, а також посадових осіб. Органи і посадові особи, до яких надійшов запит, повинні не пізніше ніж через 10 днів дати відповідь Вищій кваліфікаційній комісії адвокатури.
У ході розгляду справи Вища кваліфікаційна комісія адвокатури може прийняти одне з таких рішень:
- залишити рішення палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін, а скаргу — без задо*-волення;
- змінити рішення; скасувати рішення;
- скасувати рішення та надіслати справу в ту ж кваліфікаційно-дисциплінарну комісію для нового розгляду або припинити справу.
Рішення Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури приймаються відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії. Рішення викладається письмово та підписується членами комісії, що брали участь у засіданні. Рішення є остаточним.
Організаційні форми діяльності адвокатури. Особа, яка одержала свідоцтво, має право займатися адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами у колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання.
Такі об'єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об'єднань проводиться у Міністерстві юстиції України, після чого вони письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати — про одержання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю.
Порядок здійснення, діяльності, реорганізації і ліквідації адвокатських об'єднань, структура, штати, функції, порядок витрачання коштів, права і обов'язки керівних органів, порядок їх виборів та інші питання, що стосуються їх діяльності, регулюються статутами відповідних об'єднань.
Адвокатські бюро, колегії, контори, фірми та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокатські об'єднання і адвокати, що практикують індивідуально, мають розрахунковий та інші рахунки у банках, печатку і штамп зі своїм найменуванням.
Види діяльності адвокатів. За законом «Про адвокатуру» адвокати виконують такі види діяльності:
- дають консультації та роз'яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо законодавства. З цією метою, наприклад, у юридичних консультаціях здійснюється прийом громадян адвокатами відповідно до встановленого графіка. В деяких випадках після консультації клієнт складає угоду з адвокатом на здійснення захисту обвинуваченого (підозрюваного) або представництво у цивільних справах. Крім консультацій та роз'яснень, адвокати надають громадянам усні та письмові довідки щодо роз'яснення законодавства;
- складають заяви, скарги та інші документи правового характеру. Такі документи можуть бути адресовані суду, прокуратурі, іншим правоохоронним органам, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, адміністрації різних установ і організацій та ін.
Адвокати складають позовні заяви, скарги, заявляють письмові клопотання та інші документи. Так, участь адвоката у кримінальному судочинстві передбачає можливість складання багатьох процесуальних документів: клопотань про провадження будь-яких слідчих дій, зміну запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого, касаційних скарг на вироки або рішення суду і т.ін. Адвокат може оскаржити будь-які дії та рішення слідчих органів, прокурора, судді і суду, які, на його думку, завдають шкоди законним інтересам підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
- посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть. Адвокати можуть посвідчувати копії будь-яких документів у справах, які вони ведуть (договорів, довідок, угод). Пропонується законодавче врегулювати механізм цього виду діяльності адвокатів, а також передбачити можливість посвідчення відомостей, одержаних від громадян (за їх згодою) у справі, яку веде адвокат';- здійснюють представництво в суді, інших державнії органах, перед громадянами та юридичними особами. Адво кати представляють інтереси позивача, відповідача, тре тіх осіб, що беруть участь у цивільному судочинстві, а та кож у арбітражному суді. Вони можуть представляти інте реси громадян з цієї категорії справ в інших державних ор ганах (митних органах, органах виконавчої влади, держав ної податкової служби та ін.). Адвокат також бере участі в адміністративному процесі.
У кримінальному судочинстві адвокат виступає яі захисник прав і законних інтересів підсудних при розгляд справи у суді першої, касаційної та наглядової інстанцій
Разом з цим він також може представляти інтереси потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача;
- надають юридичну допомогу підприємствам, установам організаціям. Адвокати надають поради, консультації, роз'яснення з юридичних питань, складають документи та ї> проекти, надають іншу юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям. Така діяльність може здійснюватись адвокатами як шляхом одноразового виконання доручень, так і через укладення з підприємствами, установами, організаціями договорів на абонентське обслуговування;
- здійснюючи правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб, адвокати складають договори, консультують з питань здійснення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності, створення та функціонування підприємств різних організаційно-правових форм, їх зовнішньоекономічних відносин, надають правову допомогу громадянам та юридичним
особам при розв'язанні спорів з органами державної податкової служби, митними органами, іншими державними органами і т.д.;
- виконують свої обоє 'язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання та попереднього слідства. Як захисники підозрюваних і обвинувачених адвокати мають право на побачення з цими особами, в тому числі до першого допиту; бути присутніми на їх допитах; з дозволу особи, яка провадить дізнання або слідчого, брати участь в інших слідчих діях; знайомитися з матеріалами, що підтверджують обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства — з усіма матеріалами справи; подавати докази, заявляти клопотання і відводи, здійснювати інші повноваження, передбачені кримінально-процесуальним законодавством.
Адвокати можуть надавати інші види юридичної допомоги, передбачені законодавством.
Права та обов'язки адвокатів. Виконання адвокатської діяльності неможливе без наділення адвоката значними професійними правами.
Професійні права адвокатів можливо класифікувати на:
1. Права, що впливають із статусу адвоката. Так, адвокат має право запитувати і одержувати документи та їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян — за їх погодженням; ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для виконання доручень документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охоронюється законом; одержувати письмові висновки фахівців з питань, шо потребують спеціальних знань; докладати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та відповідно до закону одержувати від них відповіді на ці клопотання і скарги та ін. Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб з вищою юридичною освітою
2. Процесуальні права адвокатів при здійсненні ними представництва в суді або захисту обвинуваченого (підозрюваного, підсудного) закріплені у КПК, ЦП К та АПК України.
Так, у судовому розгляді кримінальних справ захисник бере участь у дослідженні доказів, порушує перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що виправдовують підсудного абогіо-м'якшують його відповідальність; заявляє інші клопотання; має право на побачення з підсудним та ін.
Адвокату надано право представляти і захищати права та інтереси громадян і юридичних осіб за їх дорученням у всіх судових органах та на стадіях цивільного судочинства.
Повноваження дають адвокату право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій (крім передачі справи до товариського чи третейського суду), повну або часткову відмову від позовних вимог, погодження з позовом, зміну його предмета, укладання мирової угоди, передачу повноважень іншій особі, оскарження рішень суду та ін. Повноваження адвоката на вчинення кожної із цих дій мають бути спеціально застережені у виданому адвокату дорученні.
3. Права адвокатів як членів адвокатських об'єднань. Адвокати та адвокатські об'єднання мають право утворювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні союзи і асоціації.
Соціальні права адвокатів. Згідно з Законом «Про адвокатуру» адвокати користуються правом на відпустку та на всі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони сплачуються адвокатами як особами, що займаються діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.
Призначення і виплата допомоги та пенсій адвокатам здійснюються відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.
Обов'язки адвоката. При здійсненні своїх професійних повноважень адвокат зобов'язаний неухильно додержувати вимог чинного законодавства, використовувати усі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої він прийняв доручення, та відмовлятися від прийнятого захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Адвокат не має право приймати доручення про надання юридичної допомоги у випадках, коли він у цій справі надає або раніше надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про ведення справи, або брав участь як слідчий, особа, що провадила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, фахівець, представник потерпілого, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок, перекладач, понятий, а також коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває у родинних стосунках.
Спілки та асоціації адвокатів. Закон «Про адвокатуру» вперше передбачив право адвокатів і адвокатських об'єднань утворювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки та асоціації, які представляють інтереси адвокатів у державних органах і об'єднаннях громадян, захищають їх професійні та соціальні права, здійснюють методичну та видавничу роботу, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також утворюють спеціальні фонди.
Об'єднання та асоціації діють на підставі статутів і реєструються в Міністерстві юстиції України, їх діяльність характеризується тим, що вони не займаються професійною адвокатською діяльністю, не керують нею, а представляють і захищають інтереси адвокатів та їх колегій.
З 1990 р. діє Спілка адвокатів України. Метою Спілки є об'єднання зусиль усіх адвокатів на поліпшення юридичної допомоги, яка надається фізичним і юридичним особам (у тому числі іноземним), підвищення ролі та авторитету адвокатури у суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської практики, а також надання адвокатурі самостійності і самоврядування, захист прав і законних інтересів членів Спілки, розвиток міжнародних зв'язків тощо.
В АРК і областях створені відділи Спілки. Крім того, це не єдина форма об'єднання адвокатів України. Створені й інші адвокатські спілки та асоціації.
Багато адвокатів входять до складу Міжнародної спілки (співдружності) адвокатів. Статус цієї організації передбачає, зокрема, що спілка створює науково-дослідний інститут адвокатури; вивчає та поширює досвід кращих адвокатів світу; організує науково-методичну роботу щодо вдосконалення діяльності адвокатури; надає допомогу об'єднанням адвокатів у проведенні професійного навчання; організує міжнародні семінари, конгреси та конференції адвокатів; організує стажування адвокатів; розробляє проблеми адвокатської етики; вивчає становище адвокатів у різних правових системах; проводить незалежну експертизу нормативних актів і законопроектів. Керівними органами спілки є: асамблея, правління, президія правління, президент, віце-президенти.
Слово „адвокатура” походить від латинського кореня „advocare” , „advocatus” („закликати”, „запрошений”). Спочатку у стародавньому Римі терміном „адвокат” позначалися рідні або друзі позивача, які супроводжували його до суду, давали порадиі як однодумці виражали підтримку і співчуття. З часом назву „адвокат” було поширено і на осіб, які допомагали позивачеві вести процес, збирали документи, підшукували засоби захисту та повідомляли про їхню наявність патронові. Іноді адвокатами звалися навіть свідки. Римський літопис з цього приводу дає роз”яснення: хто захищає будь-кого у суді, той (якщо він оратор) називається патроном; адвокатом – якщо допомогає юридичними порадами або своєю присутністю виражає дружню підтримку; повіреним – якщо веде справу, та когнітором, якщо бере на себе справу присутнього і захищає немовби свою. Отже, лише патрони були адвокатами у повному розумінні цього слова. Тільки у часи імперії, коли патронат остаточно розпався, термін „адвокат” почав застосовуватися до судових захисників.
Якою ж життєвою потребою викликане існування адвокатури ?
На перших ступенях юридичного розвитку людського суспільства, коли правові норми були настільки простими й нескладними, доступними розумінню всіх і кожного, позивач мав можливість вести справи особисто, не звертаючись до сторонньої допомоги. Але з розвитком культури життєві відносини стають різноманітнішими та за плутанішими, разом з цим ускладнюються й відповідні юридичні норми. Знання й застосування їх стає складнішим для більшості громадян. Позивач, не маючи спеціальної підготовки, вже не спроможний сам вести свої справи; йому необхідна допомога людини, добре ознайомленої з нормами матеріального права та формами процесу. Виникає потреба в особливій групі осіб, які спеціально займалися б вивченням законів і могли б надавати юридичну підтримку або здійснювати правозахист. Саме ці спеціалісти-правознавці одержали назву адвокатів. Отже, адвокатура являє собою діяльність, пов”язану з наданням юридичної допомоги тим, хто в ній має потребу, фахівцям-юристам.
В Україні адвокатом за Законом про адвокатуру (ст. 2) може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути і особа, яка має судимість.
Для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створено кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, положення про які затверджені Указом Президента України від 5 травня 1993 р. Ці комісії працюють у складі двох палат – атестаційної та дисциплінарної.
Атестаційна палата складається з 11 членів. До неї входять чотири адвоката, четверо суддів та по одному представнику від Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депутатів та відповідних управлінь юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.
Атестаційна палата розглядає заяви осіб, які виявили бажання займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційні іспити, виносить рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Особа, яка має бажання займатися адвокатською діяльністю, подає до атестаційної палати заяву, нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані документи розглядаються палатою протягом одного місяця з дня надходження.
Кваліфікаційні іспити включають відповіді на усні запитання з різних галузей права, вирішення практичних завдань, співбесіди. Програми цих іспитів розробляються і затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.
Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік.
Рішення щодо видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю або про відмову у його видачі приймається відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів палати.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що світова практика набуття особою кваліфікації адвоката включає: теоретичний курс, практичну підготовку та вузьку спеціалізацію. Цей процес складається з двох етапів. Перший етап охоплює теоретичний курс та практичну підготовку. Другий – становить систему поглиблення адвокатом професійних знань відповідної галузі права, за якою він здійснює свою практичну діяльність. Адже у світі сьогодні існує досить вузька спеціалізація адвоката, що є результатом обширного ринку юридичних послуг. Крім того, це дозволяє найбільш професійно надавати громадянам та організаціям юридичну допомогу.
В Україні особа, що одержала свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю має право практикувати індивідуально або відкрити своє адвокатське бюро, або об”єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об”єднання, які діють відповідно до Закону про адвокатуру і своїх статутів.
Діяльність адвокатських об”єднань ґрунтується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Вони реєструються в Міністерстві юстиції України, про що повідомляються місцеві органи влади, а адвокати – про надання права займатися адвокатською діяльністю.
Закон про адвокатуру України відносить порядок утворення адвокатських об”єднань, питання їх діяльності, реорганізації та ліквідації, структури, штатів, функцій, порядку витрачення коштів, прав та обов”язків керівників органів, порядку їх виборів та інші питання до компетенції відповідних об”єднань.
Адвокатські бюро, колегії, фірми, контори тощо є юридичними особами. Як вони, так і адвокати, що приватно практикують, мають рахунки у банках на території України ( а у встановленому чинним законодавством порядку – і в іноземних банках), печатку, штамп із своїм найменуванням.
Закон про адвокатуру передбачає право адвокатів та адвокатських об”єднань створювати регіональні, загальнодержавні та міжнародні спілки та асоціації, які виражають інтереси адвокатів, захищають їх соціальні та професійні права, розроблюють методичні посібники і займаються видавничою справою, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також створюють спеціальні фонди. Об”єднання та асоціації діють на підставі статутів і реєструються в Міністерстві юстиції України.