2 Вопрос понятие и принципы деят. А-ры

Адвокатура Украины является добровольным профессиональным общественным объединением, призванным в соответствии с Конституцией Украины содействовать защите прав, свобод и представлять законные интересы граждан Украины, иностранных граждан, лиц без гражданства, юридических лиц, оказывать им юридическую помощь.

§ 3. Принципи діяльності адвокатури

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму, конфіденційності. Ці принципи постають з міжнародно-правових актів.

Сутність принципів полягає в наступному.

Принцип законності адвокатської діяльності визначається тим, що допомогу своїм клієнтам адвокати повинні надавати лише законними способами, домагатися додержання тих прав, свобод і інтересів людини, які визначені чинним законодавством України та міжнародно-правовими актами, ратифікованими Україною. Законні засоби захисту — це такі, що застосовуються відповідно до закону з метою з'ясування всього, що свідчить на користь підзахисного, що спростовує його обвинувачення або пом'якшує його відповідальність1.

Принцип незалежності. У Загальному кодексі правил для адвокатів держав Європейського співтовариства наголошується на незалежності адвоката, під якою розуміється недопустимість підпорядкування адвоката будь-кому при виконанні своїх професійних доручень, впливу третіх осіб.

Незалежність адвокатів при виконанні своїх функцій полягає перш за все у не залежності адвокатури від органів виконавчої та судової влади, а також об'єднань громадян (політичних партій, рухів та інших громадських організацій).

Цей принцип забезпечується передусім громадським (недержавним) характером формування адвокатури як добровільного самостійного незалежного об'єднання професійних юристів. Він полягає в тому, що юридична допомога щодо захисту прав і і законних інтересів особи здійснюється представниками незалежної юридичної професії.

З метою додержання принципу незалежності в своїй діяльності адвокати повинні мати можливість виконувати свої обов'язки без будь-якого втручання, зокрема з боку державних органів, а також без тиску власних інтересів. Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державному управлінні.

Принцип демократизму в діяльності адвокатури передбачає її створення на підставі демократичних засад, вільного бажання особи, яка підтвердила свої професійні знання шляхом складання кваліфікаційного іспиту та відповідає іншим вимогам, закріпленим у ст. 2 Закону «Про адвокатуру».

До прийняття цього Закону для одержання статусу адвоката юрист повинен був стати членом єдиного у кожній області об'єднання адвокатів (колегії), яке мало монополію щодо надання права на професію адвоката. Закон «Про адвокатуру» порушив цю монополію. Адвокат, який має відповідне свідоцтво, може самостійно визначати організаційну форму своєї роботи: займатися цією діяльністю індивідуально або об'єднуватись з іншими адвокатами у різні види адвокатських об'єднань, у т

ому числі в колегії, які у ст. 4 Закону визначаються як рівні фірмам, конторам та іншим адвокатським об'єднанням.

Відповідно до принципу гуманізму адвокат не має права відмовитися від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.

Адвоката, який здійснює захист обвинуваченого (підозрюваного, підсудного), не випадково не названо законом у числі осіб, які приймають рішення у справі за своїм внутрішнім переконанням. Він покликаний здійснювати захист незалежно від будь-яких сумнівів, і обов'язковим моральним (етичним) правилом для нього, як і для лікаря, повинен бути принцип «Не нашкодити!».

З принципу гуманізму випливає правило: адвокат не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої він прийняв доручення.

Це повною мірою стосується й випадків колізійного захисту, коли має місце виникнення протилежних інтересів підсудних та їх захисників. Усі дії адвоката проти інших підсудних виправдані лише тоді, коли без них неможли-

ве здійснення у повному обсязі захисту підсудного, інтереси якого ввірені адвокату. У випадках, коли протиріччя не впливають з процесуальної позиції підсудних та можуть бути повністю усунені або пом'якшені, підтримання їх захисником неприпустимо, оскільки він в цьому разі перетворюється на обвинувача інших підсудних.

Якщо підсудний (підозрюваний, обвинувачений) визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності підстав для цього, має відстоювати перед судом (слідчим, прокурором) його невинність. При цьому він зобов'язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятою.

Адвокат не може визнавати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Крім випадків, коли підзахисний обмовлює себе (інших підсудних), адвокат не є вільним у визначенні своєї позиції. Тому він повинен діяти на користь свого підзахисного (а також інших підсудних) та оспорювати в суді такі його показання. Але у вирішенні питань правового характеру, виборі методики і тактики захисту адвокат є незалежним1.

Підвищена моральна і правова відповідальність адвоката за додержання вимог професійної етики складає сутність принципу конфіденційності. Обов'язок виконання професійних стандартів та етичних норм професійної присяги, кодексу професійної поведінки прямо проголошується чинним законодавством, їх порушення може стати підставою для дисциплінарного провадження стосовно адвоката.

Адвокат зобов'язаний зберігати адвокатську таємницю, додержання якої є необхідною передумовою довірчих відносин між адвокатом та клієнтом, без яких неможливе належне надання юридичної допомоги. Предметом адвокатської таємниці є питання, з яких громадянин або юридична особа зверталися до адвоката, сутність консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при здійсненні своїх професійних обов'язків.

Відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, забороняється розголошувати і використовувати в інтересах своїх або третіх осіб не тільки адвокату, а й помічнику адвоката, посадовим особам адвокатських об'єднань.

Істотною гарантією забезпечення адвокатської таємниці є заборона вимагати від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських

об'єднань відомості, що становлять таку таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Одночасно адвокат, який бере участь у кримінальній справі, зобов'язаний додержуватися таємниці попереднього розслідування. Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату у зв'язку з виконанням ним своїх професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відпо: відальність згідно з чинним законодавством.

З іншого боку, документи, пов'язані з виконанням адвокатом обов'язків захисника у кримінальній справі, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею і судом без згоди захисника.

Закріплення у Законі «Про адвокатуру» поняття адвокатської таємниці має вагоме значення для більш глибокого розуміння обов'язків адвоката, визначення гарантій адвокатської діяльності. Зокрема, віднесення до адвокатської таємниці сутності консультацій, порад, роз'яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом при виконанні своїх професійних обов'язків, тісно пов'язане з обов'язком адвоката не приймати доручення на ведення справи, якщо він надає або надавав юридичну допомогу особам, інтереси яких суперечать інтересам особи, що звернулась за юридичною допомогою. В іншому випадку адвокат повинен був би розголосити адвокатську таємницю1.

Закон «Про адвокатуру» закріплює норму, яка проголошує гаранти адвокатської діяльності (ст. 10). Згідно з цією нормою професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об'єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. Вони не можуть бути допитані з цих питань як свідки. Документи, пов'язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Не може виноситися подання органом дізнання, слід- , чим, прокурором, а також окрема ухвала суду щодо правової позиції адвоката у справі.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами АРК, областей, міст Києва і Севастополя. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв'язку з наданням ним юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Крім того, адвокати повинні володіти кримінально-правовим та цивільно-правовим імунітетом, який виключає переслідування адвоката за письмові або усні заяви у справі при безпосередньому виконанні своїх професійних обов'язків у суді або іншому органі. «Незалежність адвокатів при веденні справ осіб, позбавлених волі, повинна гарантувати такий спосіб спілкування з ними, який би виключав будь-яку змову з владами, прослуховування розмов адвоката з підзахисним або залежність від влад адвоката, що діє в інтересах осіб, позбавлених волі» (п. 12 Стандартів незалежності юридичної професії).