3 Вопрос. Субьекты тп

Поняття митні відносини охоплює сукупність економічних, організаційно-правових і психоетичних відносин при регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, заснованих на принципах і напрямах митної політики. За своїм змістом ці відносини є в більшій мірі економічними, а за формою — юридичними.

Як відносини митного права вони є суспільними відносинами, що врегульовані нормами митного права, учасники яких є носіями прав і юридичних обов'язків.

За своєю функціональністю митні правовідносини є регулятивними та охоронними. За галузевою приналежністю вони — адміністративно-правові. В той же час при зберіганні на митному складі виникають звичайні цивільно-правові відносини.

За напрямами правового регулювання ці відносини є організаційні і здебільшого управлінські. Звідси ми можемо виділити два рівні управлінських відносин:

— внутрішні, що виникають з приводу управління митною системою України, і зокрема відносини між окремими ланками цієї" системи;

— зовнішні, що виникають при здійсненні митної справи. Здебільшого вони виникають між державою в особі митних органів і особами, що переміщають через митний кордон України товари. Зовнішні відносини виникають при взаємодії митних органів різних країн.

Можна виділити відносини матеріального змісту і процесуального. До останніх належать відносини, що виникають у процесі провадження про порушення митного законодавства.

Як і інші відносини, вони мають свою структуру: об'єкт, суб'єкти й зміст. Об'єкт митних правовідносин складають організаційні заходи щодо митного оформлення і митного контролю. Разом із тим як об'єкт митного регулювання виступає і речі. Вони наділені спеціальним митним режимом, який впливають на особливості переміщення їх через митний кордон.

Суб'єктами цих відносин, з одного боку, виступають митні органи, а з другого — фізичні і юридичні особи, що перетинають митний кордон і переміщують через нього товари, предмети і транспортні засоби. Ці суб'єкти є загальними і спеціальними. До спеціальних суб'єктів слід віднести тих, які мають дипломатичний імунітет і не підлягають повному митному контролю.

Зміст митних відносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки їх суб'єктів. Суб'єктивне право — міра дозволеної поведінки, яка гарантується державою, а юридичні обов'язки — вид і міра зобов'язаної поведінки суб'єкта митних правовідносин. Ці обов'язки, як правило, детально встановлені нормами митного права.

Слід зазначити, що в літературі вказується чотириланкова структура митних правовідносин. Четвертим елементом указується сама норма права. Якщо ж бути послідовним, то до структури митних правовідносин варто віднести і юридичні факти як підставу їх виникнення (п'ятиланкова теорія правовідносин).

4 Вопрос. История тп

История ТП

1.1 Зарождение таможенного дела. Киевская Русь.

Строго говоря, таможенная охрана границ как один из элементов государственности существовала на территории Украины издавна, точкой отсчета служит эпоха Киевской Руси. Киевские князья поддерживали уже довольно широкие торговые связи, прежде всего с Византией, служившей основным рынком сбыта таких исконно русских предметов экспорта, как меха, мед, воск и др. Именно в этот период появляются зачатки таможенного дела в Украине. Здесь, в Киевской Руси, мы находим истоки самого понятия таможенного регулирования, в том числе и терминологии, сложившейся в этой области в украинской науке и практике.

М.С.Грушевский пишет: "Перші письменні звістки про руську торговлю на Чорнім морі сягають 1-ої пол. IX в. На початку X в. ся заморська русько-візантійська торговля була вже дуже значна. З розміром, обставинами й прерогативами, які здобула собі вона наслідком походів руських князів на візантійські землі в IX і XI в. знайомлять нас дркладнійше умови з Візантією кн. Олега в перших роках X в., особливо як ще їх доповнити звістками з умови Ігоря 944 р. і оповідання Константина"1.

По свидетельству Грушевского, русские купцы платили еще в первой половине IX в. десятину византийскому правительству со своего продаваемого там товара, то после весьма удачного в военном отношении похода киевского князя Олега в 907 г. они получают ощутимые преимущества, а именно - право беспошлинной торговли в Византии. В договоре 907 г. (по другим данным - 911 г.) содержится на этот счет следующая подтверждающая привилегии русских купцов формула: "и да творять куплю, яко же им надобе, не платяче мыта ни в чем же".

Из договора князя Олега 907 г. мы, в сущности, впервые находим в официальном документе и терминологические истоки рассматриваемого вопроса - а именно: речь идет о терминах "мыто", "мыт" и вариациях их в российских словосочетаниях "мытный сбор", "мытная изба" и др. А вот в украинском и ряде других славянских языков (например, в болгарском) и в современном написании и произношении этот корень не изменился - "мито", "митниця" и др.

Правда, в дальнейшем, уже в современном русском языке закрепилось иное название: "таможня", "таможенный" и др. Термин происходит от тюркского "тамга" - знака собственности, которым отмечалась принадлежность скота, например, или других объектов. Это клеймо, или тавро, в период татаро-монгольского ига в древней Руси постепенно стало обозначать законность пересечения товаром границы после уплаты соответствующей пошлины, теперь именуемой таможенной.

Возвращаясь к состоянию таможенных отношений между Киевской Русью и Византией в Х- XI вв., следует сказать, что названные выше льготы (свобода судоходства на Черном море и освобождение от уплаты таможенных пошлин) вскоре Русью были утеряны - вследствие на сей раз неудачного военного похода на Византию (941 г.) преемника Олега - князя Игоря. После того, как в 944 г. был заключен новый договор, в его общеполитическом разделе уже не упоминалось о беспошлинной торговле, наоборот, были введены существенные ограничения.

Наступило время княжеских междоусобиц - типичных для эпохи феодальной раздробленности локальных войн, заполняющих всю вторую половину XI в. Поэтому в условиях, когда господствовал выработанный на Любечском съезде князей в 1097 г. принцип "каждый да держит вотчину свою", каждый из них проводил такую таможенную политику, какую считал нужной, учреждал где ему заблагорассудится таможенные заставы, облагал купцов всевозможными налогами, а точнее - поборами.