2.2.3.Співвідношення «правди факту» та художньої правди у романі

Художня правда та «правда факту» завжди існували нерозривно одна від одної. «Правда факту» допомагає автору як найточніше описати події минулого, образи героїв того часу, але за допомогою художньої правди читач дізнається про відношення автора до того чи іншого персонажа, про стосунки між героями, про деталі життя та побуту. Яка правда переважає у творі – це залежить тільки від автора.

Єдина непорушна вимога до авторської вигадки - відповідати духу епохи: характери, психологія персонажів, їх взаємини, вчинки, загальний хід розвитку подій, подробиці побуту і повсякденного життя - всі аспекти змальованої історичної реальності слід представити такими, якими вони насправді могли бути. Щоб мати уявлення про епоху, що давно пішла, потрібно знайти відомості не лише про офіційні реалії, але і про вдачі і устрій повсякденного життя простого люду, потрібно вивчити все це і потім відтворити в романі. А не вистачаючи деталі письменник може і повинен заповнити силою своєї уяви.

Художня правда вища за «правду факту», але і друга грає дуже важливу роль у написанні твору. Слідуючи цим принципам історичного роману Гюстав Флобер і створює «Саламбо».

Цей роман, як і деякі інші твори зрілого Флобера – звернений не до сучасного побуту, а до нечуваних часів стародавності. Епічні описи походів і битв, садистські сцени вбивств і жертвоприношень утворюють не стільки історичний роман, скільки язичницьку містерію про любов ворожнечі сонячного бога Молоха і місячної богині Таніт, відображену в історії карфагенскої царівни Саламбо і вождя повсталих найманців Мато.  Спонукальним поштовхом до створення роману могло стати помітне у Франції захоплення археологічними розвідками. Чи, що найімовірніше, Флобера надихнув приклад близьких до нього літераторів. Існували досить серйозні політичні мотиви, які змусили письменника піти в минуле. Ще і ще раз виявлялося справедливим улюблений вислів Флобера: «Сюжети не вибирають, їх нав'язує письменникові життя...».  Письменник обрав віддалений від сучасності сюжет, який міг би гарантувати йому прояв творчої свободи та незалежності. Але жива дійсність по п'ятах переслідувала Флобера. Задуманий, як далекий від злоби дня «карфагенський роман» під час роботи над ним став набувати для автора все більш актуального звучання.

З обраним сюжетом були пов'язані величезні труднощі: адже справа йшла про те, щоб відтворити засобами мистецтва Карфаген таким, яким він був у дійсності. Була зроблена воістину гігантська праця по збиранню крупиць прямих і непрямих свідчень про Карфаген. Знадобилися і величезні зусилля від  Флобера-художника, щоб використовувати історичні свідчення.  Над романом "Саламбо" письменник працював з 1857 по 1862 р.р.  В ході довгої та кропіткої роботи над романом перед Флобером вставали двоякого роду труднощі. Одна складність була пов'язана з вивченням матеріальної культури далекого минулого. Набагато складніше було питання пропсихології настільки віддаленої від сучасності епохи.  В "Саламбо" на перший план висунуто збройний конфлікт між найманцями і Карфагеном, різко підкреслено величезне значення опори республіки – найманої армії.

Дуже багато літератури перечитав Флобер, коли створював образ Саламбо. Дуже тяжко було відтворити тогочасний одяг, риси обличчя, зачіску.

Після 5 років кропіткої роботи автор завершив свій історичний роман, який набув великої популярності.

По мотивам роману було написано шість опер, в тому числі композитором Раєром, і один балет. М. П. Мусорський три роки працював над цим сюжетом, закінчив лібрето, куди включив вірші російських поетів, написав музикальні номери, але задум залишився незавершеним.Музика «Саламбо» була використана композитором у опері «борис Годунов».