3. Структура податкового боргу

Податковий борг має свою структуру. Складовими податкового боргу є несплачені у встановлені строки податкові зобов’язання, пеня, штрафні санкції (штрафи), плата за користування відстрочкою (розстрочкою). Пеня є одним з видів забезпечення виконання зобов’язання, вираженого у грошовій формі. Пеня нараховується за невиконання або неналежне виконання зобов’язання у відсотковому відношенні до встановленої в законі або договорі суми .

Порядок обчислення пені залежить від того, хто розраховує податкове зобов’язання, – платник податків або контролюючий орган. У першому випадку (якщо податкове зобов’язання нараховується самостійно платником податків) пеня розраховується за період, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов’язання. Сплата пені при самостійному нарахуванні податкових зобов’язань можлива у разі несплати податкових зобов’язань у встановлені терміни (пп. 17.1.7 Закону №2181). Якщо ж платник податків самостійно виявляє факт заниження податкових зобов’язань до початку перевірки, пеня не сплачується (нагадаємо, що в цьому випадку передбачено десятивідсоткову санкцію). У другому випадку (якщо податкове зобов’язання нараховується контролюючими органами) пеня розраховується за період, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного терміну сплати податкового зобов’язання, визначеного в податковому повідомленні. Нарахування пені закінчується в день сплати (прийняття банком платіжного доручення) платником податків податкового боргу. Пеня – плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання за кожний день прострочення відповідного платежу в розмірах, установлених чинним законодавством.

Початок строків нарахування пені – законодавець прив’язав до моменту закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання і визначив, що вона нараховується на суму податкового боргу (без урахування пені).

Штрафна санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами. Правове регулювання застосування штрафних санкцій здійснюється згідно зі ст. 17 Закону №2181, та Інструкцією про порядок застосування та стягнення сум штрафних санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА України від 17.03.2001 року №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 року за №268/5459 .

До платників податків, зборів та інших обов’язкових платежів за порушення норм податкового та іншого законодавства, яке контролюється органами державної податкової служби, застосовуються штрафні та фінансові санкції, передбачені чинним законодавством. Це виключна прерогатива органів державної податкової служби.

Поза сумнівом, фінансові санкції, що застосовуються податковими органами за порушення податкового законодавства, є одним з найболючіших питань фінансової діяльності кожного підприємства. У зв’язку з цим останні новації чинного законодавства набувають особливого значення.

В теорії фінансового права санкції умовно поділяють на два види: штрафні санкції та пеня. Крім того, в діючому правовому полі перебуває таке поняття, як «адміністративний штраф», що накладається на керівника і посадових осіб суб’єкта підприємницької діяльності. Штрафні санкції розглянуто у ст. 17 Закону №2181. При цьому сам механізм їх накладення здається досить складним. Розглянемо деякі види порушень, за які можуть бути застосовані штрафні санкції.

Згідно з пп. 17.1.1 Закону №2181 неподання податкових декларацій у терміни, визначені законодавством, тягне за собою штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг) – 170 грн. за кожне неподання або затримку. Терміни, встановлені для подання податкових декларацій, істотно змінені та застережені в пп. 4.1.4 Закону №2181. Так, податкові декларації подаються в такі терміни:

• за період, що дорівнює календарному місяцю (в тому числі при сплаті місячних авансових внесків) – протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду;

• за період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (в тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків) – протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

• за період, що дорівнює календарному року, крім декларацій про доходи фізичних осіб, – протягом 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

• за період, що дорівнює календарному року, для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) – до 1 квітня року, наступного за звітним .

Таке правопорушення, як неподання або несвоєчасне подання податкової декларації, є підставою для виникнення права податкової застави, застереженого у п. 8.2 ст. 8 Закону №2181. У Законі №2181 окремо розглянуто порушення термінів подання декларації про доходи фізичних осіб, що підпадають під визначення суб’єктів корупційних дій. Неподання або несвоєчасне подання такими особами декларації про доходи тягне за собою штраф у розмірі 30 нмдг за кожне неподання або затримку.

Підпунктом 4.2.2 Закону №2181, зокрема, встановлено, що якщо платник податків не подає у встановлені терміни податкову декларацію, то контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання. Подібне самостійне визначення податкових зобов’язань є нововведенням. У такому випадку додатково до вищезазначеного штрафу (за неподання декларації) додається штраф у розмірі 10 відсотків суми податкового зобов’язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов’язання і не менше 10 нмдг.

Податкове повідомлення – це письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом. При цьому контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити податкові зобов’язання не тільки у випадку неподання декларації у встановлені терміни, а і при заниженні або завищенні податкових зобов’язань, визначених за результатами документальних перевірок, при виявленні арифметичних або методологічних помилок у податковій декларації, у випадку якщо відповідальним за нарахування податку (збору) є контролюючий орган .

Починаючи з 01.04.2001 року була запроваджена процедура узгодження податкових зобов’язань через податкову декларацію та податкове повідомлення. Відповідно до підпункту 19.3.4 зазначеного Закону №2181 неоплачені внаслідок недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів стягнення, які перебували в обліку на момент набрання чинності цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання протягом п’яти робочих (банківських) днів від дня набрання чинності цим Законом. Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений платіжний документ, зобов’язаний надіслати платнику податків податкове повідомлення про суму непогашеного податкового зобов’язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 Закону №2181. У разі, якщо платник податків не скористався правом такого розстрочення, контролюючий орган надсилає податкове повідомлення після закінчення 60 календарного дня від дня набрання чинності Законом №2181.