1.3 Сили й засоби цивільного захисту

Силами ЦЗН є її воєнізовані, спеціалізовані й невоєнізовані формування.

Воєнізовані формування підпорядковуються керівнику спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесений ЦЗН (на даний час МНС). Доїї складувходитьспеціальна оперативно-рятувальна служба та інші формування. Вони створюються для виконання завдань по захисту населення від НС в мирний час та особливий період. Комплектування воєнізованих формувань здійснюється на підставі Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, а також за контрактом.

До спеціалізованих формувань відносяться аварійно-рятувальні, аварійно-відновлювальні та інші формування. Вони створюються для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною й хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазовидобувних промислах та ін. За рівнем такі формування ділять на: центральні, територіальні і об'єктові. За відомчою належністю розрізняють формування загального призначення і формування міністерств і відомств. Територіальні і об'єктові призначені відповідно для НС нижчого рівня.

Спеціалізовані формування і аварійні служби міністерств і відомств створені з урахуванням специфіки галузей народного господарства (гірсько-рятувальні, газо-рятувальні, водолазно-рятувальні формування; відновнувальні потяги залізниці; аварійно-технічний центр Державного департаменту з питань атомної енергетики; аварійно - відновлювальні бригади по обслуговуванню автомобільних доріг, електроенергетики, електрозв'язку, трубопровідного транспорту, комунального і водного господарства, служби охорони громадського порядку, формування і служби протипожежної охорони, служби медицини катастроф і т.д.). Дія спеціалізованих формувань підкоряється Уставу, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Їхнє комплектування здійснюється за контрактом із числа фахівців, що мають досвід роботи в НС.

До невоєнізованих формувань ЦЗН зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок з дітьми до 8 років, жінок із середньою та вищою медичною освітою з дітьми до 3 років й осіб з мобілізаційним розпорядженням. Тобто невоєнізоване формування – це група працівників і службовців об'єкта, об'єднаних в окремий підрозділ й оснащених спеціальною технікою й устаткуванням, без звільнення їх від основної роботи й призначених для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) під час виникнення НС.

За призначенням невоєнізовані формування можуть бути:

• загального призначення. Створюються в адміністративно-територіальних одиницях, на об'єктах господарської діяльності й призначаються для пошуку й порятунку потерпілих у районах лиха, надання їм лікарської медичної допомоги, проведення невідкладних робіт, що сприяють порятунку людей, захисту їхнього життя й здоров'я;

• забезпечення.Створюються в адміністративно-територіальних одиницях, на об’єктах господарської діяльності і призначені для вирішення спеціальних завдань (ведення розвідки, забезпечення зв'язком і т.д.);

По підпорядкованості невоєнізовані формування можуть бути територіальними та об'єктовими.

Крім зазначених сил для вирішення завдань ЦЗН можуть залучатися міністерства й інші органи державної виконавчої влади. Їхній перелік, обсяг покладених завдань і порядок дій у НС визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Мета і завдання цивільного захисту

Мета ЦЗН:

• реалізація державної політики по забезпеченню безпеки і захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей і навколишнього середовища від негативних наслідків НС в мирний час і особливий період;

• подолання наслідків НС, у тому числі НС на території іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

Основними завданнями є:

• збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації;

• прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій;

• здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

• розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

• розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

• створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям;

• розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям;

• оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

• організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

• проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

• забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

• надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

• навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

• міжнародне співробітництво у сфері захисту.