ТЕМА 6. ПРОБЛЕМА ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Розвиток природокористування

Природні ресурси — це потенційно придатні для використання людиною природні компоненти та властивості середовища.

Природні ресурси поділяють на невичерпні та вичерпні. До невичерпних природних ресурсів належать: сонячна енергія; вітер, приливи, рухлива вода; тепло земних надр. Вичерпні природні ресурси поділяють на відновлювані (чисте повітря, прісна вода, ґрунт) та невідновлювані (викопне паливо, металічні руди, неметалічна мінеральна сировина — глина, пісок тощо).

Сучасне суспільство характеризується найвищими темпами споживання природних ресурсів, тому найбільш актуальною проблемою людства на сьогодні є обмеженість ресурсів Землі. Єдиний вихід із даної ситуації — це дотримання правил природокористування.

Природокористування — це сукупність усіх форм експлуатації природоресурсного потенціалу і заходів з його збереження.

Виділяють три аспекти природокористування:

1.Видобуток і переробка природних ресурсів, їхнє відновлення (відтворення).

2.Використання та охорона природних умов середовища проживання.

3.збереження, відтворення (відновлення) екологічної рівноваги природних систем, що є основою збереження природо-ресурсного потенціалу.

Збалансований розвиток — це комплексне розв’язання соціально-еконо- мічних задач і проблем навколишнього середовища з метою задоволення потреб сучасного покоління людей без шкоди для майбутніх поколінь. Розумне виконання економічної діяльності неможливе без проведення сукупності заходів, спрямованих на охорону навколишнього середовища.

Екополітика — це сукупність методів контролю екообмежень при соціально-економічному розвитку країни, регіону чи людства в цілому.

30

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1 Складіть схему «Класифікація природних ресурсів».

2Із термінів і характеристик складіть пари так, щоб вийшли правильні твердження, що розкривають визначення термінів.

3Установіть відповідність між закономірністю природокористування та її характеристикою.

4Підкресліть однією рискою відновлювані ресурси, а двома — невідновлювані.

Нафта, чисте повітря, популяція сурка байбака, поклади бурого залізняку, ґрунт, чисте повітря, поклади міді..

5Напишіть випадки порушення природокористування у вашому районі, надайте пропозиції щодо вирішення цих проблем.

Порушення: .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Пропозиції: .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

31

Невиснажливе природокористування

Невиснажливе природокористування — це система господарської діяльності, за якої:

•досить повно використовуються видобувні природні ресурси і відповідно зменшується кількість ресурсів користування;

•забезпечується поновлення відновлюваних природних ресурсів;

•повно і багаторазово використовуються відходи промисловості.

Основними принципами невиснажливого природокористування є вивчення, охорона, засвоєння та перетворення природного середовища. Впровадження невиснажливого природокористування дає можливість досягнення балансу між основними сферами господарської діяльності людини.

Такий тип природокористування характерний для інтенсивного господарства.

Задача раціонального управління природними ресурсами полягає у визначенні оптимальних засобів експлуатації природних і штучних екосистем. Система раціонального природокористування дозволяє значно зменшити забруднення навколишнього середовища.

Виробнича діяльність людини базується на споживанні біологічної продукції в усіх галузях виробництва.

Біологічна продуктивність — це здатність природних угруповань чи окремих їх компонентів підтримувати певну швидкість відтворення. Мірою біопродуктивності є величина біомаси, яка створюється за одиницю часу на одиниці площі (об’єму).

32

33

ТЕМА 7. ПРОБЛЕМА ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОТИЧНОГО І ЛАНДќАФТНОГО РІЗНОМАНІТЬ

Причини й наслідки деградації біорізноманіття

Біорізноманіття — сукупність генів, видів та екосистем у регіоні й означає не тільки кількість об’єктів (видове багатство), але і їхній розподіл (наприклад, за частотою трапляння).

Біорізноманіття

Усі типи біорізноманіття пов’язані між собою: генетичне різноманіття є основою видового різноманіття. Різноманіття екосистем створює умови для утворення нових видів. Підвищення видового різноманіття збільшує загальний генетичний потенціал живих організмів біосфери.

Угеологічній історії Землі постійно відбувалося виникнення та зникнення видів. Вимирання компенсувалося появою нових видів, загальна кількість видів у біосфері зростала. Цей процес відбувався без втручання людини.

Унаш час відбувається скорочення біологічного різноманіття за рахунок знищення видів людиною. Елімінація (знищення видів) може відбуватися

удвох напрямках: пряме винищення (полювання, промисли) і непряме (руйнування середовища існування, порушення трофічних зв’язків).

Унаслідок господарювання людини зменшилася площа, зайнята лісами. Практично знищено степ, погіршився стан природних водних об’єктів у зв’язку з будівництвом рівнинних гідроелектростанцій та створенням водосховищ. Спостерігається антропогенне забруднення значних територій важкими металами, радіонуклідами, стійкими органічними сполуками. Відмічено прояви девастації (знищення) та синантропізації екосистем (зміни поведінки, генетики, фізіології, живих організмів під впливом діяльності людини). Це загрожує втратою гено-, ценота екофонду та формує соціально-екологічний дискомфорт населення.

34

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1Доповніть речення.

а) Сума генетичної інформації, яка міститься в генах усіх особин рослин, тварин і мікроорганізмів Землі, — це .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

б) Кількість та різноманітність видів на певній території — це . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

в) Різновидність типів екосистем у регіоні досліджень, яке відображає різноманіття умов існування (сукупність наземних умов та клімату),— це . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2 Складіть схему «Взаємозв’язок між типами біологічного різноманіття».

3Назвіть приклад різноманіття, ознакою якого є велика кількість сортів сільськогосподарських рослин та порід тварин.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

35

4 Установіть відповідність між напрямком елімінації та його прикладами.

5Запишіть назви представників флори та фауни вашого регіону, які зникли, або перебувають на межі зникнення.

Флора

Фауна

6Позначте всі правильні твердження.

А Діяльність людини створює умови для появи нових форм збудників захворювань.

Б Біорізноманіття зростає у міру віддалення від екватора.

В Серед позитивних наслідків антропогенного впливу є збільшення ресурсів фауни через інтенсивне розмноження.

Г Пряма вражаюча дія кислотних дощів на рослинний світ залежить від їхнього хімічного складу та рівня кислотності.

Д Загибель фітопланктону викличе погіршення стану атмосфери, оскільки фітопланктон регулює баланс вуглекислого газу і кисню між океаном і атмосферою.

Природозаповідання як одна з ефективних

форМ збереження біорізноманіття

Під впливом антропогенних факторів відбувається швидке скорочення кількості видів живих організмів. Перед людством стає проблема збереження біологічного різноманіття, оскільки воно:

•задовольняє потреби людства (їжа, матеріали, ліки тощо);

•виконує регулюючу функцію у здійсненні біогеохімічних, кліматичних та

інших процесів на Землі;

•виконує провідну роль у забезпеченні стабільності екосистеми і біосфери в цілому;

•має етичний та естетичний аспекти.

36

Одним із найдієвіших заходів збереження біорізноманіття є створення природоохоронних територій. Вони забезпечують умови, необхідні для зменшення шкідливого антропогенного впливу на біологічні об’єкти і сприяють збереженню цілісності екологічних систем.

Природно-заповідний фонд — це ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення моніторингу навколишнього природного середовища.

Екологічна мережа — це єдина територіальна система, створена з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля.

Складові екологічної мережі:

•ключові території забезпечують збереження найбільш цінних і типових

для даного регіону компонентів ландшафтного та біорізноманіття;

•екокоридори (сполучні території) поєднують між собою ключові території, забезпечують міграцію тварин та обмін генетичного матеріалу;

•буферні території забезпечують захист ключових та сполучних територій

від зовнішніх впливів;

•відновлювані території забезпечують формування просторової цілісності

екомережі, для яких мають бути виконані першочергові заходи щодо відтворення первинного природного стану.

Важливе значення у сфері біорізноманіття має законодавство, державні нормативні акти та положення. Дуже важливим кроком у напрямку охорони живої природи є створення Червоної книги.

Червона книга України є офіційним державним документом, який містить перелік рідкісних видів тваринного і рослинного світу, що перебувають під загрозою зникнення в межах території України, та заходи щодо їх збереження і відтворення.

Зелена книга України — це документ, до якого заносять рідкісні й типові для певної місцевості рослинні угруповання, які потребують особливого режиму використання. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних угруповань.

37

3Дайте визначення термінам і позначте їхню категорію природоохоронних територій (від віщої до нижчої) цифрами (1 — вища, 4 — нижча).

А Заказник — .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Б Національний природний парк — .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

В Заповідник — .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Г Пам’ятка природи — .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

38

4Запишіть назви відомих вам природоохоронних організацій (українських та міжнародних).

ТЕМА 8. ПРОБЛЕМА ОПТИМАЛЬНОЇ ЛАНДќАФТНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕРИТОРІЇ

Критерії та пріоритети ландшафтно-екологічної

оптимізації території

Оптимізація геосистем — це дії, спрямовані на переведення геосистем у стани, в яких вони здатні максимально ефективно виконувати задані функції, не зазнаючи при цьому небажаних змін протягом невизначено тривалого часу.

Геосистему можна оптимізувати в різних напрямках:

•до максимально ефективного виконання нею деякої виробничої функції

(наприклад, аграрної);

•максимізації її пейзажної привабливості;

•максимального збереження та відтворення первісного природного стану

тощо.

ќоб напрямки не суперечили один одному (як, наприклад, виробничий гірничовидобувний та заповідний), першим етапом оптимізації геосистем є визначення ландшафтно-екологічних пріоритетів розвитку регіону. Заходи, що плануються, повинні бути орієнтовані насамперед на забезпечення здо-

39

рового середовища існування людини та виключення екологічних ризиків і конфліктних ситуацій між господарською функцією геосистеми та її природними особливостями.

Основні напрямки ландшафтного планування

1.Економічне ландшафтне планування — мінімізація витрат господарчої діяльності від регіональних та місцевих природних ландшафтних факторів.

2.Ландшафтно-екологічне планування — запобігання або зниження втрат природи від господарської діяльності та зберігання або створення сприятливих умов життєдіяльності людини.

3.Естетичне ландшафтне планування — ландшафтна архітектура та ланд- шафтно-естетичний дизайн.

Оптимальна ландшафтно-екологічна територія повинна відповідати основним критеріям:

•стійкість до антропогенних впливів;

•високопродуктивність;

•естетична привабливість.

Задоволення усіх вимог — складна ландшафтно-екологічна проблема, хоча існують регіони, територіальна організація яких близька до оптимальної. Здебільшого це території національних парків, де оптимуму досягнуто шляхом адаптації (тривалого історичного пристосування) форм господарювання місцевого населення до особливостей природного ландшафту.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ

1Наведіть приклади територій, які можна назвати оптимально організованими.

40