usi-uroki-ukrainska-mova-10-klas-akadem.pdf-128

Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики 41

Дзижчить над житом жвавий жук, Бо жовтий він вдягнув кожух. Жовтий жук купив жилет, Джемпер, джинси та жакет.

Ішов Прокіп, кипів окріп, прийшов Прокіп — кипить окріп, як при Прокопі, так і при Прокопі і при Прокопенятах.

Ішов хлопець із ярмарку, по колоді через воду. Тільки став він на колоду, бовть у воду. Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду. Та знов — бовть у воду.

Їхав Прокіп мимо кіп. Лічив снопи по три копи: Одна копа ковпаком, Друга копа ковпаком, Третя копа ковпаком.

Їхали крамарі, стали на горі

та й забалакались про Прокопа, про Прокопиху і про маленькі Прокопенята.

Кіт котові каже: «Коте, до комори кадуб вкотили.

В кадуб вкинеш капустину, Кілька китичок калини».

Коваль кулю кував, кував і перековував.

Ковпак на ковпаку, під ковпаком — ковпак.

Копа на копі, Під копою копа, А хто їх копнув? Копоклад Хома.

Кричав Архип, Архип охрип, Не треба Архипу кричати до хрипу.

Король орел, орел король, У Кіндрата куртка короткувата.

Летів горобець, сів на хлівець, А як вийшов стрілець, то утік горобець.

Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят.

Лежить п’ять п’ятаків. На кожному п’ятаку Ще по п’ятаку.

Летів горобець через безверхий хлівець. Ніс четверик гороху, без червотоку, Без червоточини, без почервоточини.

Лізе кусіня з-за cусіка, зуби зазубрила, очі заочила.

Мусію, Мусію. Муку сію, Печу паляниці,

кладу на полиці. Мусій, муку сій, печи паляниці, клади на полиці.

На возі коза, під возом лоза.

На полиці в коробиці Півкороваю і паляниця.

На річці Лука спіймав рака в рукави.

На кому шапка найковпакуватіша.

Наш садівник розсадівникувався.

На дворі трава, на траві дрова.

Напекли млинців, назвали кравців.

А кравець за млинці та й побіг у танець!

На річці Лука спіймав рака у рукав.

Не йди попри Прокопові ворота, попри прокопишині.

Невеличка перепеличка під полукіпком розпідпадьомкалась.

Ніс Пилип плуг через поріг.

Ой був собі коточок, Украв собі клубочок Та й сховався в куточок.

Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики 43

Пилип прилип, прилип Пилип. Пилип плаче.

Пилип посіяв просо, Просо поспіло, Пташки прилетіли, Просо поїли.

Поля поле поливає, поле й переполює.

Семен сказав синам: «Скосіть сіно». Сини скосили сіно.

Старий Семен сказав синам: «Спасибі».

Серед корчів корч найкорчакуватіший.

Сидів горобець на сосні, — Заснув — і упав уві сні. Якби не упав уві сні. Сидів би він ще на сосні.

Сів шпак на шпаківню, заспівав шпак півню: «Ти не вмієш так, як я — так, як ти, не вмію я».

Стоїть піп на копі, Копа під попом, Піп під ковпаком.

Стриб-стриб-стриб — підстрибує по стерні рідня: перепілка, перепел, перепеленя.

Ти, малий, скажи малому Хай малий малому скаже, Хай малий теля прив’яже.

Туман в траві стеріг отару, Не дасть отару на поталу.

У Кіндрата куртка короткувата.

Улас у нас, Панас у вас.

Унас надворі погода розмокропогодилася.

Унашого діда капелюх не по-капелюхівськи.

Усіни Мусій сіно носив.

Учотирьох черепашок четверо черепашенят.

У садочку барвінок, На барвінку втінок, Заберемо втінок, Вирвімо барвінок.

Хитру сороку спіймати морока, А на сорок сорок — сорок морок.

Ходить квочка коло кілочка, Водить діток, дрібних квіток.

Ходить перепел між полукіпками зі своїми перепеленятками.

Чорний баран, рябе ярча.

Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи.

Треба його перековпакувати, щоб він був перековпакований.

Як при страхові не перестрашені, Так при перестрахові не приперестрашені.

Урок № 7  УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 3.

УСНИЙ ДОКЛАДНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ З ТВОРЧИМ ЗАВДАННЯМ

Мета: удосконалювати вміння відтворювати усне висловлювання художнього стилю, доповнювати його своїми міркуваннями; розвивати зв’язне мовлення, творчі здібності, аналітико-синтетичне мислення, збагачувати словниковий запас; виховувати духовність, пошану до оберегів роду.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь і навичок (урок навчального переказу).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Вступна бесіда

Прочитайте слова Максима Рильського. Як ви їх розумієте?

Хто не шанує своє минуле, той не годен свого майбутнього

Напевно, у кожній родині є сімейні реліквії, святині, що передаються з покоління в покоління. Це ніби пам’ять роду. Серед них і «живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Бога чи святого, якому поклоняються». Назвіть цю реліквію за поданим

Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики 45

тлумаченням (ікона). Чи є у вашій родині образи-обереги? Як ви до них ставитеся? (Стратегія «Обмін думками»)

Про що може бути текст, що має назву«Ікона»? (прогнозування змісту тексту за його назвою)

Послухайте текст і порівняйте його зміст з вашими уявленнями. Чи справдилися ваші очікування?

ІІ. Читання тексту

ІКОНА Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На під-

віконні затишно буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою скатеркою. На столі пишалась дешева, темно-синього скла ваза, лежав псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, задерев’яніло засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко направився геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна і нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, що в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України — їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний. Хоч ікону. І гроші вони за це ладні заплатити…

Роздивившись принесену Романом ікону, «канадець» Ханенко поклав її на стіл.

— Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? — верескнув він.— Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, піддів ікону зі зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер. «…під впливом інженери… згідно з якими архітектурний стиль…»

— Хтось узяв рівненьку дощечку,— пояснював Ханенко,— наклеїв репродукцію з журналу, а потім лаком покрив. Вийшло непогано,— хмикнув,— але на продаж не йде. Тобто,— поправився,— на сувенір не згодиться.

Коли увечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

— Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні очі Романа. — Давно. З рік тому, у місті.

— Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси,— мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

— Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи,— насмішкувато крикнув йому в спину Антон.— Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати встали один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно покликала до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

— Діти… мої… мабуть… до ранку не доживу…— з натугою вилітали з побілілих уст слова.— Довго я… ходила… по цій землі… Живіть і ви… довго… Ікону бережіть… І вона… вас… оберігатиме…

(362 сл.)(За С. Соловйовим).

ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного

Орієнтовні питання бесіди

1.Коли відбуваються події, описувані в тексті, і де?

2.Навіщо Роман узяв ікону зі стола?

3.Чому хлопець не зміг її продати?

4.Кого підозрював Роман у крадіжці справжньої ікони? Чому?

5.На що онук витратив гроші, виручені за продаж украденої у бабусі ікони? Як це його характеризує?

6.Що відчув Антон, коли був викритий у крадіжці ікони? Які слова парубка на це вказують?

7.Як умираюча бабуся ставилася до ікони? Які слова це підтверджують?

8.Якою автор зображує бабусю? З чим порівнює її лице? Про що свідчить опис кімнати бабусі?

9.Які риси вдачі виявили обоє братів через свою готовність продати родинну реліквію. Як автор ставиться до хлопців? А ви?

10.Назва тексту відображає тему чи основну думку?

11.Як ви розумієте значення слова «духовність»?

12.До якого стилю мовлення належить текст?

ІV. Складання плану

Орієнтовний план

І. Бабусина ікона за полою. ІІ. Невдала спроба.

1.У «канадця» Павлуші Ханенка.

2.На сувенір з рідної України не згодиться.

3.Розмова братів.

ІІІ.Передсмертне напуття.

Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики 47

V. Мовний аналіз тексту

Словникова робота

1. Тлумачення слів.

Пола — край кожної з половини одягу (пальта, піджака), що розгортається спереду.

З-під поли — таємно щось робити.

Сувенір — подарунок на згадку; річ, пов’язана зі спогадами про когось, що-небудь.

Репродукція — фотографічне або поліграфічне відтворення зображень друкованого тексту, творів живопису, карт, фотознімків.

Куток — (розм.) місце проживання, житло; частина якоїнебудь території, місцевості.

Покруч — (перен., зневажл.) нікчемна людина, що має негативні риси характеру й викликає відразу; виродок.

2.Добір синонімів.

Стрімко — швидко, стрімливо, скоро, хутко, бистро, прудко,

шпарко, гінко, мерщій, стрілою, вихорем, вихорцем, поривно. Задерев’яніло — нерухомо, непорушно, незрушно рідше, недвижимо рідше,недвижно рідше,завмерло підсил.,застигло підсил., мертво підсил.; заклякло, закам’яніло [закаменіло рідше], скам’я- ніло [скаменіло рідше], окам’яніло рідше, задерев’яніло, одерев’я-

ніло, дерев’яно, заціпеніло, закостеніло, помертвіло; задубіло. Верескнув — закричав, скричав, прокричав, крикнув, крико-

нув підсил. зарепетував, прорепетував, загорлав, загорланив, залементував, виснув [вискнув], завищав, вереснув [верескнув], заверещав, скрикнув.

Ладні — згодні, готові.

З натугою — напружено, з напругою, напруженістю, зусиллям, силкуванням рідше, натугою підсил., потугою підсил., надривом.

Виструнчились — витягнулися, витяглися, випрямилися, підтяглися, підтягнулися.

Насмішкувато — глузливо, посмішкувато розм., смішкувато розм.; іронічно; глумливо, знущально; єхидно, саркастично.

3.Робота над засобами художньої виразності.

Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Лице

акуратне, дрібненьке, схоже на квіточку. Затишно буркотіло радіо. Пишалась дешева, темно-синього скла ваза. Похолоділим голосом. Вперся поглядом.

VI. Повторне читання тексту

Слухання тексту і зіставлення його з планом, записаним на дошці; спостереження за мовою тексту.

VII. Усний переказ тексту

Творче завдання (можливі варіанти)

1.Висловіть власне ставлення до описаних подій. Доповніть текст своїми міркуваннями.

2.Що могло статися далі? Який кінець може бути в цієї історії? Продовжте текст, по можливості зберігаючи авторський стиль викладу подій.

3.Якими ви уявляєте братів? Доповніть текст описом зовнішності хлопців.

4.Чи стосується епіграф уроку головних персонажів твору? Чому ви так вважаєте?

VIII. Домашнє завдання (на вибір)

За словником з’ясуйте значення слів «реліквія», «меркантильність», «духовність».

Напишіть есе «Хто не шанує своє минуле, той не годен свого майбутнього».

Доберіть з художньої літератури тексти подібної проблематики (про бездуховність, черствість, меркантильність, моральну порожнечу). Порівняйте їх.

Урок № 8  УРОК РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ № 4.

ПИСЬМОВИЙ ДОКЛАДНИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ З ТВОРЧИМ ЗАВДАННЯМ

Мета: удосконалювати вміння детально відтворювати писемне висловлювання, поєднувати різні типи мовлення (розповідь, опис, роздум), передавати стильові особливості художнього тексту; розвивати зв’язне мовлення, збагачувати словниковий запас, граматичний лад мовлення; виховувати культуру думки, духовність.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвих умінь і навичок (урок навчального переказу).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Вступна бесіда

«Світ ловив мене, та не впіймав…» Кому належать ці слова? Що вам відомо з уроків української літератури про життя і творчість відомого філософа, педагога, поета, мандрівного вчителя Г. С. Сковороди? Яким ви його уявляєте?

Стилістика мови. Культура мовлення. Стилістичні засоби фонетики 49

А таким побачив Григорія Савича Сковороду сучасний поет Іван Малкович:

Блудний Сковорода З паличкою в руці Селами загляда, Списує папірці.

За назвою тексту (Порада Григорія Сковороди) спрогнозуйте його зміст. Що міг порадити філософ?

ІІ. Читання тексту

ПОРАДА ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ Сотникова йшла вузькою стежкою просто до цвинтаря, де

росли старі липи. Довкола панувала тиша. Розлогі дерева провели дівчину аж до самої церкви, що здіймалася за старим парканом цвинтаря. Недалеко від церкви сіла на лаву й довго так сиділа в глибокій задумі. Її великі карі очі були сповнені смутку. Важкі темні коси вибилися з-під хустки і вилискували на сонці. Підвела голову й дивилась, як меткі ластівки кулею зривались з білого карнизу й летіли в синю імлу, веселі й гомінкі. І тільки зараз помітила, що не сама: біля кучерявої калини, просто на траві, сидів якийсь чоловік. Був підстрижений, мов судовий писар, у старій свиті, високих чоботях, мав засмагле худорляве обличчя. Біля нього лежала торба й осторонь довгий ціпок. Цей чоловік сидів без руху, тримаючи на колінах книжку. Але хоч і читав, усе ж час від часу кидав оком на сотникову, тоді дбайливо згорнув книжку, сховав до кишені й лагідно спитав:

— Чому панна така засмучена? Голос був приємний, рухи поважні. Не думаючи довго, просто спитала:

— Часом ви не вчитель тутешній, пан Сковорода?

— Так, панно, тутешній дидаскал,— усміхнувся він.— Але правду сказати — я не тутешній.

— Хіба ви не живете в Пушкарівці?

— Де доведеться, там і живу. У добру годину живу в полі: маю тоді за дах оксамитове небо й зорі.

Панна дивилась на нього широко відкритими очима. — Хіба хати немає вам, де переночувати?

— Нащо ночувати в хаті, там тісно. Я ночую у Божому палаці, заколисує мене пташиний спів, а розбуджує свіжий вітерець.

І він якось по-дитячому всміхнувся.

— Казали люди, що ви всякі премудрості знаєте.