Медіаосвіта та медіаграмотність

Комерціалізація. Аналіз медіа в контексті ринку

Комерціалізація — це процес, в ході якого структу- ри та зміст медіатекстів переорієнтовуються на здобуття прибутку, починають відображати комерційні цілі медіа- індустрії та підпорядковуються законам ринку.

Жодна індустрія не можлива без продукту чи серві- су, який вона пропонує споживачам. Для медіаіндустрії такий продукт — зміст. Інакше кажучи, основний бізнес медіа — це виробництво контенту, наповнення ефірно- го часу, друкованих сторінок, інтернетсайтів. У зв’язку з обмеженням часу та простору, відбір контенту дуже важливий. Міркування комерційної доцільності — серед найвпливовіших чинників такого відбору. Своєю чергою, один з основних інструментів прогнозування комерційної ефективності контенту — стеження за рейтингами, а та- кож дослідження вікового та демографічного складу ау- диторії. Приваблення максимально широкої цільової ау- диторії — необхідна умова для продажу рекламного часу/ простору, реклама ж становить для більшості недержав- них медіа основне джерело прибутку. Цільова аудиторія

— це аудиторія, на яку орієнтована та чи інша реклама. Отже, комерціалізація медіа спрямована на зрос- тання цільової аудиторії задля збільшення продажів ре- кламного часу/простору та має своїм наслідком орієнта- цію контенту на задоволення запитів/смаків/уподобань цієї аудиторії. Втім важливо пам’ятати, що не тільки по- пит створює пропозицію, але й пропозиція здатна поро- джувати попит. Це означає, що не тільки контент медіа формується під тиском інтересів аудиторії, але й інтереси

аудиторії формуються під впливом контенту медіа. Одне з ключових завдань медіа як комерційної ін-

ституції (бізнесу) — генерування зацікавлення аудиторії, втручання у сферу інтересу. Основні засоби привертання уваги аудиторії — новизна та сенсаційність (як найпри- вабливіший різновид новизни). У зв’язку з цим, за сло- вами Н. Лумана, в (комерціалізованих) медіа дотичність до «гарячих тем»/сенсаційність замінює критерій істини. Рішення щодо того, чи брати до уваги ту чи іншу інфор- мацію, приймають не на основі критеріїв істинності, а на основі критеріїв новизни, сенсаційності, дотичності до популярних/«гарячих» тем. Через це принцип роботи

Йоргенсен М. В., Филлипс Л. Дж. Дискурс-анализ. Теория и метод. — Харьков: Изд-во «Гуманитарный центр», 2008. — 352 с.

Луман Н. Реальність мас-медіа. — К.: ЦВП, 2010. — 157 с.

Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. — СПб.: Symposіum, 2004. — 543 с.

Рекомендована література Барт Р. Империя знаков. — М.: Праксис, 2004. — 143 с.

Барт Р. Риторика образа // Избранные работы: Семиотика. Поэтика.

— М.: Прогресс, 1989. — С. 297-318. http://www.durov.com/ literature1/barthes-94a.htm

Димитриевич Б. Возникновение и применение образов (Как образы появляются? Кто образы использует?) // Художественный жур-

нал. — 2002. — № 40. http://www.guelman.ru/xz/362/xx40/ xx4004.htm

Жижек С. Возвышенный объект идеологии. — М.: Художественный журнал, 1999. — 238 с.

Сарна А. Производство повседневности. Политика репрезентации событий в масс-медиа // Палітычная сфера. — 2006. — №6. http://www.bsu.by/Cache/Page/143933.pdf

Федоров А.В. Анализ аудиовизуальных медиатекстов. М.: МОО «Ин-

формациядлявсех», 2012. — 182 с. http://edu.of.ru/medialibrary/ default.asp?ob_no=110888

Хардт М., Негри А. Империя. — М.: Праксис, 2004. — 440 с. Черных А. Мир современных медиа. — М.: Изд. дом «Территория

будущего», 2007. — 312 с.

Alloway L. On the Іconography of Movіes // Movіe. — № 7. — 1963. — Р. 4 — 6.

Panofsky І. Style and Medіum іn the Motіon Pіctures // G. Mast and M. Cohen (eds.) Fіlm Theory and Crіtіcіsm: Іntroductory Readіngs. — New York: Oxford Unіversіty Press, 1974. — P. 51 — 81.

Запитання для самоконтролю

Що таке репрезентація?

У чому полягає відмінність між історією та нара- тивом?

Яким чином можна визначити жанрову належ- ність тексту?

Наведіть приклади застосування кодів в медіапові- домленнях.

343

ПІСЛЯМОВА

Успіх кожної людини в наш час безпосередньо за- лежить від вміння працювати з медіа. Саме грамотна ро- бота з інформацією може допомогти вирішити проблеми розвитку та подолати розриви в знаннях. Важливо під- готувати дітей до критичного, осмисленого ставлення до медіаінформації. Треба вміло використовувати особли- вості різних каналів масової комунікації, знати їх специ- фіку, сильні та слабкі сторони, мати навички виявлення недостовірної інформації, перевірки даних та виявлення маніпуляцій.

Ще ніколи в історії людства інформація не мала та- кої ваги. Перед вчителем сьогодні стоїть благородне за- вдання підготувати дитину до життя в швидкоплинному інформаційному середовищі, не допустити, щоб учні «за- блукали» в ньому або щоб віртуальне існування заслонило для них реальне життя. Слід навчити дітей та підлітків усвідомленому ставленню до медійних образів, показати, як треба безпечно використовувати можливості сучасних інформаційних технологій.

Набуття навичок грамотної роботи з медійною ін- формацією мають бути складовою всіх предметів. Зви- чайно, інформаційні технології швидко розвиваються та змінюються, але базові навички носять універсальний характер і мають допомогти як в роботі з традиційними, так і новітніми медіа.

344

ВІДПОВІДІ НА ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Глава ХІV.

І. а) 3, б) 3, в) 4, г) 7-8, д) 8, є) 9-10.

ІІ. а) 6, б) 8, в) 10, г) рівня когнітивного розвитку (інтелекту чи подібне).

346

ГЛОСАРІЙ

Аналіз медіатексту — вивчення та трактування (деко- дування) медіатексту. Розрізняють наступні види ана- лізів: контент-анализ, структурный, сюжетный, авто- биографический, иконографический, семиотический, идентификационный, идеологический, философский, эстетический, этический, тощо.

Аудиторія медіа — стійка сукупність людей, об’єднаних спільними інформаційними потребами.

Відеоігра— непродуктивнадіяльність, мотивякоїполягає в самому процесі. Дії гравців координує комп’ютерна програма, яка організує ігровий простір і може висту- пати в ролі партнера, або встановлювати зв’язок між гравцями.

Відеокліп — короткий аудіовізуальний медіатекст (ре- кламний, музичний тощо).

Гейткіпер (від англійського- gate keeper — охоронець во- ріт, в комунікації — Gatekeeping) — використовуєть- ся для означення особи чи інституції, які приймають рішення щодо того яку інформацію оприлюднювати, тобто фактично виконують роль фільтра для повідо- млень.

Грамотність візуальна — результат візуальної освіти, передбачає вміння аналізувати і синтезувати глядаць- ку реальність, «читати» та декодувати візуальний меді- атекст, знання основ візуальної культури.

Десенсибілізація — зниження чутливості.

Ефекти медійні — вплив медіа матеріалів на думки та/ чи поведінку аудиторії.

Іконографія (медіатексту) — типологічні ознаки та схе- ми, прийняті при зображенні певних об’єктів, персо- нажів чи сюжетних сцен; повторювані візуальні моти- ви, що в контексті певної культури чи певного жанру є носіями фіксованих значень

Інтерактивність — можливість споживачів сучасних медіа створювати власний інформаційний потік, бра- ти участь в багатосторонньому обговоренні, налашто- вувати власний канал доставки новин.

347

Інформація — будь-які відомості, створенні людиною для передачі в часі та/чи просторі.

Інфотеймент— відпоєднаннядвохангл. слів: information и entertainment, або ще інформуючи розважай — пе- редбачає поєднання/синтез новин (інформації) та роз- важання.

Казуальні відеоігри — тип найпростіших ігор, розрахо- ваних на широку споживацьку аудиторію (напр., «Ко-

синка», «Tetris»).

Кібер-простір (віртуальна реальність) — це штучно скон- струйований комп’ютерними засобами простір зі всіма ознаками реальності, де відбувається онлайнова ко- мунікація. В кібер-просторі індивідууми взаємодіють, обмінюються ідеями, діляться інформацією, здійсню- ють соціальну підтримку і набувають соціального до- свіду, провадять бізнес, створюють твори мистецтва, грають в ігри, залучаються в політичні дискусії тощо, як з людьми, так і з віртуальними персонажами, що призводить часто-густо до заміщення реального жит- тєвого досвіду віртуальним, набутим тільки через гло- бальну мережу Інтернет.

Комунікатор — особа або група осіб, які створюють кон- тент масової комунікації. Як правило, до них відносять журналістів, топ-менеджмент та власників медіа.

Комунікація — спілкування. Розрізняють автокомуніка- цію, міжособистісну, групову та масову комунікацію.

Конвергентна журналістика — це процес злиття, інте-

грації інформаційних і комунікативних технологій в єдиний інформаційний ресурс, можливості отримува- ти інформацію за допомогою різних засобів і носіїв.

Критичне мислення (бачення, оцінювання) — це пси- хологічний механізм медіаграмотності, здатність до сприймання повідомлень такими, якими вони є, й по- дальше оцінювання у відповідному середовищі, гли- боке й детальне розуміння історичного, економічного та художнього контекстів систем, представлених у по- відомленні, здатність уловлювати нюанси в поданні інформації та відмінність від форми подання інших повідомлень на цю тему, здатність зробити висновки про сильні та слабкі сторони повідомлення.

348

Мас-медіа — канали поширення масової комунікації. До основних м.-м. відносяться періодична преса, радіо- мовлення, телебачення, інтернет-медіа.

Масова комунікація — процес збору, обробки та поши- рення соціальної інформації через спеціальні канали на велику та розташовану в різних місцях аудиторію.

Медіаграмотність — полягає в сукупності мотивів, знань, умінь і можливостей, що сприяють добиран- ню, використанню, критичному аналізові, оцінюван- ню, створюванню та передаванню медіатекстів різних форм, жанрів, а також аналізові складних процесів функціонування медіа в суспільстві.

Медіазалежність — розлад вольової поведінки, що про- являється в зловживанні медіа (надмірний час спожи- вання медіапродукції, зниження саморегуляції, зву- ження інтересів тільки до сфери медіа з погіршенням у інших сферах життя тощо).

Медіакомпетенція — відповідальна реалізація соціаль- ного спілкування в суспільній практиці, тобто здат- ність розуміти, аналізувати і оцінювати зміст медіа, вміння використовувати медіа під час навчання і до- звілля, бути співтворцем особистого змісту в мас-медіа, володіти навичками самопрезентації та спілкування з іншими користувачами медіа і, якщо потрібно, вміти критично оцінювати власну медіаактивність.

Медіанасильство — характеристики певних жанрів, окремих сцен і характеру взаємодії в комунікаційному процесі. Виокремлюють декілька видів медіанасиль- ства: контактне фізичне насильство (зображення уда- рів, ляпасів, штурханів тощо), озброєне насильство (із застосуванням вогнепальної, тупої або різальної зброї), насильство проти злочинців, фізичні тортури, воєнне насильство. До медіанасильства відносять також зо- браження погроз фізичного насильства та психоло- гічне насильство — коли люди піддаються публічному приниженню.

Медіаосвіта — навчання теорії та практичних умінь для опанування сучасних мас-медіа; специфічна, авто- номна галузь знань у педагогічній теорії та практиці.

Медіасоціалізація — явище інформаційного суспіль- ства, що полягає в зміні традиційних способів уведен-

349

ня/входження дитини в світ дорослих, коли основні орієнтири щодо взаємодії із соціумом і формування власної ідентичності дитина отримує не із сімейної взаємодії, а під впливом медіа.

Мистецтва медійні — мистецтва, побудовані на ме- дійних образах (тобто образах, створюваних засобами комунікації) відтворення дійсності засобами преси, фотографії, радіо, грамзапису, кіно, телебачення, ві- деоарту, комп’ютерної графіки тощо.

Модульна реклама — оголошення, оформлені у вигляді текстових чи графічних модулів різного формату: від газетного розвороту до 1/64 газетної полоси і менше.

Мультімедійна журналістика — это процес інтеграції тексту, зображення, звуку, графіки, відео для створен- ня журналістського продукту.

Наратив — історія, яка організує розвиток сюжету від початку до кінця розповіді чи фільму. Наратив уво- дить в масову свідомість ту чи іншу картину світу. Це напрацьована модель для опису та систематизації ма- теріалу/реальності, яка структурує дійсність. Різними типами наративів можна вважати жарт, новину, каз- ку, сповідь, повчальну історію тощо.

Нові медіа — термін, який в кінці XX ст. стали застосо- вувати до інтерактивних електронних видань і нових форм комунікації виробників контенту з споживачами дляпозначеннявідмінностейвідтрадиційнихмедіа(на- приклад, газет), цим терміном позначають процес роз- витку цифрових, мережевих технологій і комунікацій.

Парасоціальність — явище уявлюваної безпосередньої взаємодії, що виникає між медіаперсонажем і його аудиторією; парасоціальні стосунки складаються із ге- роями медійних творів, ведучими телепередач, знаме- нитостями тощо в результаті повторюваних контактів глядача із медіапродукцією

Передплата на видання чи інформацію — організація попереднього оформлення доставки передплатнику друкованого видання чи доступу до інформації в елек- тронному вигляді на певний термін.

Порядок денний — теорія, яка доказує, що медіа, хоча і не можуть диктувати, що думати аудиторії з приводу