Медіаосвіта та медіаграмотність

лом як для ЗМІ, так і для ау- диторії.

Перші відео та фото з місця події з’явилися не на те- лебаченні, а в мережі.

Нові споживачі інфор- мації більше не хочуть чека- ти, коли їм розкажуть про те, що сталося, в ранковій газеті, вечірній програмі новин на телебаченні або щогодинній новинній програмі радіо. За-

мість цього, вони стежать за новинами постійно через різні медіа й у різноманітних форматах, і самі, зрештою, створюють новини.

Сьогодні відбуваються кардинальні технологічні зміни в роботі засобів масової комунікації. З’явилися і стрімко розвиваються нові технології поширення інфор- мації, в результаті — інтернет став величезним мультиме- дійним «парканом», на якому кожен мешканець планети може розмістити те, що вважає за потрібне і будь-який інший мешканець планети, який має доступ до мережі може миттєво цю інформацію отримати.

Сакральність журналістики стрімко руйнується. Жур- налісти як зв’язувальна ланка між подіями, героями новин та засобами інформування, що володіють ресурсомісткими і недоступними будь-кому технологіями, втрачають колиш- ню роль. Сучасні технології дають кожному в руки інстру- менти створення контенту й кожен може за 5 хвилин ство- рити свій ЗМІ в мережі та наповнити його змістовно.

Поряд з цим виникає дилема блогерства та журна- лістики, яка формулюється у вигляді питання: чи кожен блогер — журналіст? Тут ключове розуміння — журналіст пише про те, що важливо для його аудиторії, а блогер про те, що цікаво йому особисто. Але коли інформація блоге- ра знаходить свою аудиторію швидше, ніж інформація з професійних медіа і вона соціально значуща, то так чи інакше ми приходимо до розуміння ролі громадянської журналістики.

Є ще одна дилема, що виникла в умовах нових медіа: швидкість інформування проти точності інформації. Час-

то новина, поширена миттєво, виявляється фальшивою або однобокою, і перед професійними медіа стоїть питан- ня: публікувати новину, отриману щойно, або перевірити факти, але тоді її опублікують конкуренти чи користувачі в мережі, і трафік піде до них. Професійні медіа часто від- дають перевагу перевірці інформації, і це ще одна відмін- ність журналістики від користувацького контенту.

Що відбувається з контентом?

Поряд з виробництвом унікального контенту з’явилися і стрімко розвиваються агрегатори новин. Це роботи, які збирають і запаковують для споживача ін- формацію на потрібну тематику в зручному форматі. Ці мережеві ресурси підписані на всі можливі канали новин (інформаційні агентства, мас-медіа, розсилання тощо) і, використовуючи єдину систему опису контенту (заголо- вок, ключові слова-теги тощо), накопичують величезний масив даних та їхню функціональність, забезпечують зручність персоналізованого доступу до цих даних ко- ристувача. На сьогодні агрегатори успішно конкурують з інтернет-медіа.

Нові технології виробництва новин

Розвиток і мінітюаризація технологій привели до появи журналістики в наплічнику. Все, що необхідно для створення мультимедійного контенту, вміщується у зви- чайному рюкзаку. В цей комплект входить диктофон, мікрофон, відеокамера з можливістю фотознійомки, штатив, портативний комп’ютер з програмним забезпе- ченням для обробляння фото, аудіо та відео, 3G-модем для передавання данних, зарядні пристрої тощо.

Журналістика на долоні — наступний етап развит- ку технологій виробництва новин. Сучасний смартфон чи іPhone мають майже всі необхідні технологічні інстру- менти для збирання інформації та її доставлення в редак- цію чи на сайт.

До нових технологій виробництва новин відносять і системи керування виробництвом новин, які розвива- ються, і розподіл обов’язків між журналістами. Вони на- дають змогу працювати за межами редакції й знати про планування, отримувати завдання на мобільні пристрої.

Нові технології отримання новин

На радіо поява подкастів і онлайнового мовлення створює можливість вибирати програму і завантажува- ти на свій портативний плеєр через бездротову мережу, створити плей-лист і так сформувати сітку мовлення. Поява інтерактивного телебачення зробила користувача незалежним від сітки мовлення традиційного телебачен- ня, тепер він може самостійно сформувати індивідуальну сітку перегляду з програм кількох каналів у зручний для себе час.

Нові носії та платформи

Електронні книжки дозволяють завантажувати і зберігати величезні масиви інформації, зокрема, через інтернет. Маючи модулі бездротового доступу до мережі, вони дозволяють читати і зміст газет.

Мобільні додатки для різних операційних систем і носіїв дозволяють отримувати новини в зручному вигляді на зручний носій.

GPS-навігатор стає потужним засобом інформації, здатним підказати не тільки, де ми перебуваємо, але й що є поблизу.

Формат «Dіgіtal Daіly» — це електронний формат на стику друкованої преси та інтернету, що взяв від них найкращі якості.

Технології Веб 2.0 — нові медіа

Веб 2.0 позначає інтерактивні проекти та сервіси, які активно розвивають і покращують самі користувачі: блоги, вікі, соціальні мережі тощо.

Особливість Веб 2.0 — принцип залучання корис- тувачів до наповнювання і багаторазового вивіряння інформаційного матеріалу, тобто зазвичай ідеться про додавання інформації, проте питання її надійності, до- стовірності, об’єктивності не розглядають.

Блоги стають інструментами персональної журна- лістики. П’ятнадцять років тому важко було уявити собі можливість створення власного інтернетресурсу кож- ним користувачем за його бажанням за кілька хвилин і абсолютно безплатно. Сьогодні щосекунди в мережі з’являється новий блог. Блогосфера мігрує в мобільний

зв’язок, і сучасні комунікатори дозволяють створювати й наповнювати змістом мобільні блоги, займатися персо- нальною журналістикою через мобільний телефон.

Бурхливе зростання циркулювання інформації в соціальних мережах почасти продиктоване тим, що обсяг інформаційного потоку щодня збільшується, і людина не в змозі пропустити через себе всю інформацію, яка на неї звалюється в мережі. Виникає потреба в «опорних пунк- тах» або референтних групах, людях, думка яких важли- ва для людини через певні обставини й, відповідно, важ- лива або цікава інформація, яку ці люди споживають. А соціальні мережі якраз дозволяють налаштувати потік новин від своєї референтної групи у власному профілі й так фільтрувати в потоці тільки те, що потрібно конкрет- ному споживачеві.

Сучасні споживачі інформації стають усе інтерак- тивнішими

Інтерактивність користувачів може виявлятися в різних формах:

•у налагодженні та персоналізації інтерфейсу корис- тувача;

•у користуванні інтерактивними ресурсами (пошу- ком, інтерактивною графікою, картами, іграми);

•у висловленні власної думки, участі в дискусії щодо тієї чи іншої теми або публікації на сайті;

•у створенні власного контенту з використанням різ- них форматів і платформ.

Персоналізація користувацького інтерфейсу орга-

нізовується через можливості підписки на новини через RSS-канали, розсилання електронною поштою, у вигляді інформерів, віджетів, SMS, установлення мобільних до- датків для різних типів пристроїв та операційних систем, панелей інструментів для браузера, пересилання та роз- міщення інформації в соціальних мережах і сервісах за- кладок.

Інтерактивні сервіси на сайті охоплюють: пошуко- ві системи всередині власного ресурсу, бази даних/маси- ви статистичної та аналітичної інформації з можливістю пошуку і формування вибірки, інтерактивні карти з ін- тегрованими в них масивами даних, інтерактивну аніма- цію та інформаційну графіку, яка спрощує сприйняття

складної інформації, реконструює процеси, які немож- ливо ілюструвати документальними кадрами, тести, ві- кторини, інтерактивні ігри та розваги, які привертають увагу, втримують споживачів на сайті.

Висловлення власної думки, зворотний зв’язок і оцінення роботи журналістів користувачі реалізують че- рез коментарі на сайтах, листи авторам і редакторам e-maіl, чат-конференції, веб-конференції, відеоінтернет- конференції, інтерактивні опитування, конкурси, оцінен- ня контенту у вигляді голосування за фото, фільм, текст, графіку, коментарі.

Споживачі інформації беруть участь у створенні контенту, а саме: розміщують інформацію в різних фор- матах (тексти, аудіо, відео, карти), виконують завдання для охочих допомогти редакції, допомагають їй знайти необхідну інформацію (так званий кравд-сорсинг — англ. crowd-sourcіng), ведуть власні блоги на інформаційних ресурсах.

При цьому слід розуміти й оцінювати ризики, які створює для користувача контент. Ці ризики проявля- ються в появі небажаного контенту на сайті, за яким можуть статися репутаційні втрати, технічні проблеми, втрата аудиторії або правові наслідки для онлайнових ре- сурсів.

До числа подібних ризиків належать такі: однобічна позиція автора, який, не будучи профе- сійним журналістом, може мати власні мотиви для розміщення тієї чи іншої інформації або просто не мати доступу до джерел, які представляють, напри- клад, іншу сторону описуваного конфлікту. В цьому випадку не йдеться про замір у діях автора; спам і флуд, розміщення непотрібної і не стосовної до предмета обговорення інформації або реклами;

розголошення персональних даних і втручання в приватне життя, наприклад ідентифікація жертв злочину, створюють додаткові правові ризики для онлайнових медіа; плагіат, розміщення інформації, створеної іншим

автором, без посилання на джерело, можуть завда- ти шкоди репутації сайту, і спричинити до право- вих наслідків;

явна брехня або помилкова сенсація. Такі дії мо- жуть вчиняти навмисно. Мотивом автора в цьому випадку може бути бажання облити брудом опонен- та, відвернути увагу аудиторії від проблеми, пору- шеної в публікації. Подібні дії дають широку основу для інформаційного маніпулювання; мова ворожнечі, образливі висловлювання на адре-

су людей або організацій, а також тролінг — на- вмисне розпалювання конфлікту. Часто-густо такий зміст можуть розміщувати з провокаційною метою

— щоб організувати кримінальне або судове пере- слідування незалежних інтернет-ресурсів; помилкове авторство, розміщення інформації від імені іншої людини. Такі явно провокаційні дії спрямовані як проти інтернетресурсу, так і проти людини, від імені якої розміщують інформацію; зараження вірусами, що містяться в читацькому контенті.

Безумовно, неможливо усунути всі ризики, які ство- рює для користувача контент, їх слід враховувати й на- магатися мінімізувати.

Висновки

Характерні особливості нових медіа:

1)новини в реальному часі (миттєве доставлення);

2)мобільність (повідомляння звідусіль і всюди);

3)мультимедійність (новини у будь-яких форматах);

4)конвергентність (доставлення на будь-які носії);

5)інтерактивність (наявність зворотного зв’язку й можливості створювати свій потік новин);

6)персоніфікація і сегментація (під конкретну люди- ну);

7)роль професійної журналістики стає все розмиті- шою, виникають дилеми блогерства та журналісти- ки, швидкості та точності;

8)технології змінили світ і поведінку споживачів, тра- диційні медіа перебувають сьогодні на порозі глибо- кої кризи, виходу з якої поки не видно.

Основна література

Бернерс-Лі Т. Заснування Павутини: З чого починалася і до чого прийде Всесвітня мережа / Перекл. з англ. А. Іщенка. — К.: Ви- давничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 207 с.

Журналистика и конвергенция: почему и как традиционные СМИ превращаются в мультимедийные / под ред. А. Г. Качкаевой. —

М., 2010. — 200 с.

Интернет-СМИ: Теория и практика: Учеб. пособие для студентов ву- зов / под ред. М. М. Лукиной. — М.: Аспект пресс, 2010. — 348 с.

Крейг Р. Інтернет-журналістика: робота журналіста і редактора у нових ЗМІ / Перекл. з англ. А. Іщенка. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. — 324 с.

Лукина М. М., Фомичева И. Д. СМИ в пространстве Интернета. — М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 2005. — 87 с.

Носик А. Самиздат, Интернет и профессиональный читатель. — «Отечественные записки», № 4, 2003. http://magazіnes.russ.ru/ oz/2003/4/2003_4_15.html.

Brіggs M. Journalіsm 2.0 How to Survіve and Thrіve: A dіgіtal lіteracy guіde for іnformatіon age. — J-Lab: The Іnstіtute for Іnteractіve Journalіsm, 2007. http://www.kcnn.org/resources/ journalism_20/.

lohr S. How Prіvacy Vanіshes Onlіne. — New York Tіmes. — March 16, 2010. http://www.nytіmes.com/2010/03/17/ technology/17prіvacy.html.

Merk Briggs Journalism Next: A Practical Guide to Digital Reporting and Publishing. — 2009.

Рекомендована література

Корнев С. «Сетевая литература» и завершение постмодерна // Но- вое литературное обозрение, 1998, № 32.

Мезрич Б. Миллиардеры поневоле. Альтернативная история созда- ния Facebook / Пер. с англ. Дмитрия Угорского. — М.: Юнайтед пресс, 2010. — 240 с.

Штайншаден Я. Социальная сеть. Феномен Facebook. — СПб: Изда- тельский дом «Питер», 2011.

Эко У. От Интернета к Гутенбергу // Новое литературное обозрение. — 1998. — № 32. http://www.phіlosophy.ru/lіbrary/eco/іnternet.html Edward Castronova. Synthetіc Words: The Business and Culture of Online

Game. — Chicago: Unіversіty of Chіcago Press, 2005. — 344 p.

Запитання для самоконтролю

Що таке Веб 2.0? Які основні характеристики Веб 2.0? Охарактеризуйте специфіку інтернет-медіа. Охарактеризуйте політику конфіденційності

Facebook.

Що таке кібер-простір?

Чому користувацький контент менш надійний, аніж професійний?

ційного світу, в який вступає людство й у якому будемо жити ми та наші нащадки. Сучасна людина має усвідом- лювати різницю і розбиратися в закономірностях медій- ного впливу на психіку як дорослого, так і дітей різного віку, інакше реалізація відповідального батьківства стає неможливою. Бажаючи найкращого, ми можемо завда- вати серйозної шкоди і собі, і своїй дитині.

Проблема медіасоціалізації

Медіа — частина світу або зовнішнього середови- ща, в якому відбувається розвиток особистості. Кожна дитина від свого народження стає частиною надскладної системи світів, що перетинаються між собою, надбудову- ються чи співіснують у сусідстві один з одним, вступають у різноманітну взаємодію. Особистість будує свій життє- вий світ, поєднуючи зовнішні та внутрішні психологіч- ні простори та часові виміри. Для того щоб навчитися жити й успішно діяти в складному середовищі, дитина, що тільки-но входить у життя, має усвідомити багатови- мірний всесвіт, що розгортається перед нею, як осягнену розумом цілісність, стосовно якої можна самовизначити- ся, віднайти своє місце і прокласти власний шлях.

Соціалізація — це процес входження дитини у світ дорослих, засвоєння його структури, законів існування і способів перетворення. Культура людства, будь-якої ет- нічної спільноти, несе в собі модель світу, створену по- передніми поколіннями. За допомогою просторових і змістових орієнтирів культурної моделі, що передається багатьма каналами (і через сімейний уклад, і через обра- зи колискової, і через спільні ритуали), дитина у власних розвідках і комунікації будує свою індивідуальну карти- ну світу й відповідно діє.

У традиційному суспільстві інформація про світ пе- редається дитині «з рук у руки», в системі спільного пе- реживання подій, на основі спільного чуттєвого досвіду. Нині ми живемо у світі, де людство має силу нових спо- собів передавання інформації, крім безпосередньої при- сутності в спільному часопросторі. Медіа, у широкому розумінні, — це система або інститут суспільства, який забезпечує й опосередковує обіг інформації між учасни-

ками соціальної комунікації, долаючи просторові та часо- ві бар’єри безпосереднього спільного чуттєвого досвіду.

На межі тисячоліть активно стали використовувати поняття «медіасоціалізації», яким позначають процес роз- витку особистості під впливом медіа (кіно, телебачення, інтернету). Саме з медіа дитина сьогодні має змогу отри- мувати інформацію про світ дорослих, усотувати зразки міжособового спілкування, сценарії та норми соціальної поведінки. Медіа пропонують свою продукцію все молод- шій аудиторії, впливаючи на процес соціалізації на все раніших етапах розвитку особистості.

З розвитком медіа, зокрема екранних, вони впли- вають на все молодшу аудиторію. Так, у 1930-ті роки до- рослих хвилював вплив негативних персонажів кінофіль- мів на молодих юнаків і дівчат, через півстоліття — вплив героїв телесеріалів на підліткові субкультури. Нині одне з найгостріших питань медіасоціалізації — вплив віртуаль- них світів комп’ютерних ігор на емоційний, інтелектуаль- ний та соціальний розвиток психіки дитини дошкільного віку.

Проблема медіасоціалізації, як особливої форми пе- редавання культурного досвіду наступним поколінням, загострюється у зв’язку з кризою сім’ї. Батьки приділя- ють усе менше часу безпосередньому спілкуванню з ді- тьми, а ті все більше часу контактують з медіа.

Дослідження медійного впливу на дитину мають враховувати загальний контекст взаємодії дитини та до- рослого — як в культурно-історичному плані, так і в кон- кретному випадку окремої родини. Те, що трапилося в житті однієї дитини, може стати в нагоді іншій, а може бути зовсім не придатним, бо діють інші обставини. Який досвід можна брати на озброєння, а які події випадкові, унікальні й не повторюватимуться в житті інших дітей?

Науковці шукають загальних закономірностей ме- дійного впливу й одночасно способів, завдяки яким мож- на довести надійність зроблених відкриттів. Основні методи, завдяки яким винайдено певні стійкі причинно- наслідкові зв’язки, теж розвиваються разом із загальним становленням науки медіапсихології.