- •1.Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •2.Культура у системі суспільних відносин. Основні функції культури
- •3. Культура як спосіб буття людини.Поняття антропосоціогенезу
- •4. Світова культура як синтез національних, регіональних, локальних культур
- •5.Поняття культурного регіону .Сучасна регіональна типологія культури
- •6.Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи
- •7.Діалектика загальнолюдського та національного в культурі.Проблема культурної ідентифікації
- •8.Культура і особистість .Елементи внутрішньої культури особистості.
- •9. Синкретизм
- •10 Неолітична революція.Ії значення. Трипільська культура.
- •11.Традиціоналізм як тип культури.Загальні риси розвитку культур Стародавнього Сходу.
- •12.Культури кочовиків Украіни.
- •13 Досягнення доби античної класики.
- •14.Значеня культури Греції і Риму.
- •15. Культура Візантії.
- •16. Загальна характеристика середньовiчної культури
- •17. Культура Київської Русi як синтез язичницької та християнської культур
- •18. Художня культура Київської Русi, її мiсце у скарбницi художньої культури.
- •19. Значення культури Київської Русі для становлення української культури.
- •20. Художня культура епохи Вiдродження, її гуманiстичний змiст та здобутки.
- •21. Пiвнiчне Вiдродження, його діячі та здобутки художньої культури.
- •22. Реформацiя, її місце і значення для духовної культури Західної цивілізації.
- •23. Соціально-політичні обставини становлення української національної свідомості і культури хіv – хvіі ст.
- •24. Діяльність і значення братств для розвитку української культури хvі – хvіі ст.
- •25. Внесок у культуру ренесансної Європи вихідців з України.
- •26. Гуманiстичнi та реформацiйнi iдеї в культурi України XVI - першої половини XVII ст. (на прикладі Острозького культурного осередку).
- •27. Місце і значення літературно-філософської полеміки в українській культурі хvіі ст.
- •28. Промислова революцiя I розвиток науки як чинники формування новоєвропейської культури.
- •29. Iдеологiя Просвiтництва I культура хviii ст.
- •30. Художнi напрями та стилi європейської культури хvii - хviii ст.
- •36. Головнi ознаки й тенденцiї розвитку європейської культури хiх ст.
- •37. Художнi напрями та стилi європейської культури хiх ст.
- •38. Соціально-політичні обставини розвитку росiйської культури першої половини хiх cт. Як чинники становлення дворянського етапу українського національно-культурного відродження.
- •41. Значення творчостi та дiяльностi т.Г. Шевченка для розвитку української культури.
- •42. Освітянський процес в Україні хіх ст. Та значення університетських центрів для формування національної інтелігенції.
- •43. Розквiт демократичної культури в Росiї другої половини хiх ст., її мiсце в скарбницi свiтової культури.
- •44. Критичний реалiзм як провiдний напрям європейської художної культури другої половини хiх ст. Реалістична література Росії та України хіх ст.
- •45. Нацiонально-демократичне спрямування духовної культури українського суспiльства та процес нацiонально-культурного вiдродження другої половини хiх - початку хх ст., його дiячi.
- •46. Українська культура в Галичині: дячі, осередки, значення.
- •47. Українське образотворче та театральне мистецтво другої половини хіх ст.
- •48. Символiзм як явище духовної культури останньої третини хiх - початку хх ст., його національні особливості на прикладі української літератури.
- •49. Модернiзм як iдеологiя кризи суспiльної свiдомостi та культури кiнця хiх - першої половини хх ст.
- •50. Проблема масової культури у хх ст. Соцiокультурнi передумови виникнення тоталiтаризму I фашизму у хх ст.
- •51. Дегуманiзацiя культури техногенної цивiлiзацiї другої половини хх ст.
- •52. Постмодернiзм та егалiтаризм як характеристики духовної культури другої половини хх ст.
- •53. Глобальнi проблеми цивiлiзацiї та культури другої половини хх ст.
- •54. Молодiжна контр-культура 60-х рокiв хх ст.
- •55. Полiтика мiжнародних органiзацiй у справах культури.
- •56. Пореволюцiйна українська культура та полiтика українiзацiї 20-30-х рокiв: iдеї, дiячi, наслiдки
- •57.-----------
- •58. Шестидесятники. Культура 60-80 гг.
- •59. Українська культура в межах радянської багатонацiональної культури: проблеми й досягнення.
- •Вопрос 12
45. Нацiонально-демократичне спрямування духовної культури українського суспiльства та процес нацiонально-культурного вiдродження другої половини хiх - початку хх ст., його дiячi.
В XIX - на початку XX ст. активізується культуротворчий потенціал українського народу шляхом творення духовних цінностей (літератури, мови, мистецтва, науки, освіти тощо), збереження та поширення духовної спадщини (культурно-освітніх товариств, бібліотек, музейної справи, меценатства). На межі XIX і XX ст. інтенсивно відбувається процес формування інфраструктури української культури, об´єднання духовних зусиль національної еліти східно-і західноукраїнських земель, зростання національної та політичної свідомості українського народу. Українська культура стає народною за змістом та класичною за формою. На початку XX ст. головним здобутком розвитку української культури можна вважати утвердження етнокультурної достатності, що створило грунт для становлення української державності в роки національно-визвольних рухів 1917-1920 pp.
46. Українська культура в Галичині: дячі, осередки, значення.
У 1-й половині XIX століттяв Галичині розпочалося українське національне відродження, очолене представниками свідомого греко-католицького духовенства. Вагомими явищами у цьому процесі стали утворення уПеремишліІваном Могильницьким«Клерикального товариства», діяльність митрополита М.Левицького і, особливо, утворення«Руської трійці»(1837) та видання альманаху«Русалка Дністровая». Революційні події1848—1849рр. сприяли пробудженню національної самосвідомості українського населення Галичини.Головна Руська Рада, що виникла уЛьвові(1848), проголосила ідею єдності всіх українських земель, а також пропонувала утворити з українських земель Східної Галичини, Буковини таЗакарпаттяокремий коронний край у складі Австрійської імперії. Важливою подією було скасування панщини в Галичині у1848р., яке викрило нові можливості для розвитку економіки краю, сприяло відродженню національно-культурного життя.
Після утворення дуалістичної Австро-УгорщиниГаличина увійшла до складу австрійської її частини (Ціслейтанії). Влада тут повністю належала польським аристократам, і до самої Першої світової війни постійно існувало українсько-польське протистояння.
Проте у 2-й половині XIX століттяГаличина була регіоном активного розвитку українських національно-культурних установ: товариство«Просвіта»(1868), «Літературне товариство ім.Т.Шевченка»(1873), кооперативні організації, спортивні товариства«Січ»,«Сокіл», тощо.
Тут працювали видатні українські діячі того часу. І.Франко, М.Павлик, А.Вахнянин,Ю.Романчукта інші. З1894р. у Львові працював проф.М.Грушевський.
Важливу культурно-просвітницьку місію в Галичині виконували духовні навчальні заклади: Греко-католицька духовна семінарія у Львові та Дяко-вчительський інститут в Перемишлі. З ініціативи галицьких митрополитів та єпископів П.Білянського, А.Ангеловича, М.Левицького та інших духовних діячів при церквах Галичини були відкриті парафіальні школи, які поширювали серед народу освіту, пропагували досягнення української культури.