2. Формування соціалістичної течії в українському напрямку. Діяльність руп.

Перша українська політична партія в Наддніпрянської Україні була створена студентською громадою Харкова. 29 січня 1900 р. на зборах студентської молоді було схвалено рішення створити Революційну українську партію (РУП). Першими її членами стали: Д.Антонович, М.Русов, Д.Познанський – загалом близько десяти осіб. Очолив партію Д.Антонович.

З проханням написати програму для РУП, Д.Антонович звернувся до М.Міхновського. У середині 1900 р. у Львові її було видано окремою брошурою під назвою «Самостійна Україна». Її автор аргументував необхідність боротьби і утворення незалежної національної держави, тим що без незалежності не можливе подальший розвиток як індивідуальності так і суспільства в цілому.

І хоча ідею боротьби за державну незалежність України поділяли майже всі члени РУП, брошура «Самостійна Україна» не стала її офіційною програмою. Практична діяльність, зрештою, змусила значну частину рупівців відмовитися від цієї ідеї. Ще однією причиною того, що «Самостійна Україна» не стала програмою партії, була відсутність у ній згадок про боротьбу за соціалізм, за яку виступали її члени.

Практична робота партії стримувалася ідеологічною невизначеністю та строкатістю поглядів її членів, що були прибічниками єврейської соціал-демократії, народницького соціалізму, анархізму, націоналізму. Це обумовило вихід з неї частини членів.

Першими з РУП вийшли прибічники самостійності України на чолі з М.Міхновським, які в 1902 р. утворили Українську народну партію. Також від РУП відокремилися прибічники ідеї народників, які у 1907 р., спробували створити українську есерівську партію. Водночас до РУП приєдналася Українська соціалістична партія (1900 р.), що вела пропаганду соціалістичних ідей серед робітників невеликих підприємств. Після цих перетворень партія остаточно визначилася як соціалістична. Це було закріплено в прийнятій програмі РУП (1903 р.), яка також висувала вимогу національно-культурної автономії України в межах Росії.

Протягом 1903 р. РУП зміцнилася організаційно та збільшилася кількісно, її осередки з’явилися в більшості міст Наддніпрянщини. Така активна діяльність занепокоїла владу та спричинила репресії, арешти проти членів РУП. Більшість керівників партії були заарештовані, або емігрували.

Улітку 1904 р. на з’їзді РУП спалахнула суперечка між прихильниками та противниками самостійності України. Останні, очолювані М.Меленевським, залишили з’їзд й утворили нову партію – Українську соціал-демократичну спілку (УСДС), яка наприкінці 1904 р. приєдналася до РСДРП. Однак й після цього провідники РУП сперечалися про те як поєднати боротьбу за соціалізм і національне визволення.

3. Формування ліберально-демократичної течії в українському русі. Діяльність удп.

Восени 1904 р. була створена – Українська демократична партія (УДП). Серед її лідерів були С.Єфремов, Б.Грінченко, В.Чеховський та ін.. Висунута програма була досить радикальною. Однак через деякий час керівники партії, які не були прибічниками революційних перетворень, доопрацювали програму, надавши їй більш поміркованого вигляду. Це перетворило УДП на досить аморфне й бездіяльне в політичній площині об’єднання. Єдиною дійсно корисною справою стала кампанія 1904 р., під час якої до різних установ були надіслані звернення з клопотаннями про скасування обмежень на українське друковане слово за Емським указом 1876 р. У 1904 р. радикально налаштовані діячі відокремилися від УДП й утворили Українську радикальну партію (УРП). За програмними цілями остання майже не відрізнялася від своєї попередниці. Налагодити серйозну партійну роботу УРП не змогла й обмежувалася видавничою діяльністю.