Самостоятельная работа № 3

Самостійна робота № 3

за робочою програмою

час на виконання - 2 год;

форма контролю – усне

опитування.

Тема: Освіта, наука. культура у 1960 – 1970-і рр..

План:

1. Розвиток системи освіти. Русифікація.

2. Становище науки: здобутки й проблеми.

3. Наступ тоталітаризму на українську культуру.

Основні поняття і терміни: русифікація, ідеологізація.

Основні дати: 1978 р. – запровадження обов’язкової загальної середньої освіти.

Робота з термінами та поняттями.

Русифікація – нав’язування російської мови у всіх сферах життя суспільства, особливо у освіті, в ущерб національної мові.

Ідеологізація – нав’язування комуністичних ідеалів, лозунгів, яки запропонувала Комуністична партія в освіті, науці, мистецтві, літературі.

1. Розвиток системи освіти. Русифікація.

Слід сказати, що у 1960 – 1980-і рр. освіта розвивалася дуже суперечливо. У цей період були присутні як позитивні, так і негативні риси.

• Перехід на нові навчальні програми в 1966 – 1967 рр. Запровадження нових дисциплін: кібернетики, суспільствознавства, генетики.

• Завершення переходу до обов’язкової загальної середньої освіти (1976 р.).

• Ухвалення Верховною Радою «Основних напрямів реформ загальноосвітньої і професіональної школи»: запровадження навчання дітей з 6 років; реорганізація 8-річних шкіл у 9-річні, а середніх у 11-річні; згідно з цим документом важливе місце призначалося трудовому вихованню.

• Знецінення знань.

• Зменшення кількості шкіл з українською мовою викладання.

• Збільшення кількості навчальних профтехосвітніх закладів.

• Створення на основі педінститутів Донецького, Сімферопольського, Запорізького університетів. Відкриття ряду нових інститутів. Збільшення кількості студентів майже в 2 рази.

• Зміцнення матеріально-технічної бази вузів – будівництво нових навчальних корпусів, гуртожитків, спортивних комплексів.

• Недостатня якість підготовки спеціалістів, особливо на заочних і вечірніх відділеннях.

• Політизація освіти.

Брежнєвські часи характеризуються стрімким наростанням ідеологізації і русифікації в усіх сферах культурного життя. З ініціативи Л.Брежнєва в цей період почала активно поширюватися теза про злиття у майбутньому націй СССР в єдину націю «радянський народ», тому преса, радіо, телебачення напружено працювали над обґрунтуванням й пропагандою цієї ідеї. Російська мова, що представлялася як засіб міжнаціонального спілкування, витискала українську зі сфер освіти, науки, культури і навіть побуту.

Русифікація освіти, що була започаткована у 1938 р. і посилена у 1960-ті рр., на кінець 1970-х рр. мала для українських шкіл катастрофічні наслідки.

30 червня 1978 р. було прийнято постанову ЦК КПРС «Про подальше вдосконалення вивчення і викладання російської мови в союзних республіках». У всіх закладах освіти, різних рівний заохочувався перехід на російську мову викладання. Розширювався випуск навчальної літератури російською мовою.

Новий етап русифікації та ідеологізації розпочався у 1983 р. із запровадження нової реформи школи. У травні 1983 р. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР прийняли таємну постанову «Про додаткові заходи щодо удосконалення вивчення російської мови в навчальних закладах союзних республік». Виконуючи постанову центру, партійне-державне керівництво УРСР прийняло власну постанову, якою передбачалася надбавка в розмірі 15% учителям російської мови і літератури.

Така цілеспрямована русифікація призвела до того, що в Криму і східних районах УРСР українські школи зникли. В обласних центрах українські школи складали лише 22%.

Крім освіти русифікація поширювалася й на інші сфери культурного життя: книговидавничу справу, театр, кіно, телебачення.

2. Становище науки: здобутки й проблеми.

Як і у всіх сферах суспільного життя, у науці також спостерігаються протиріччя.

Позитивні:

• Центром наукових досліджень залишалася Академія наук УРСР на чолі з Б.Патоном, яка складалася з трьох секцій: фізико-технічних і математичних наук, хіміко-технологічних і біологічних наук, суспільних наук.

• Зростання кількості наукових працівників в академічних установах.

• Вагомі здобутки вітчизняної науки: створення унікальної установки «Уран» для вивчення плазми й керованої термоядерної реакції; відкриття механізму передачі генетичної інформації; винайдення нових марок високо тривкого чавуну, сталі, створення електронно-обчислювальних систем.

• Освоєння космосу.

Негативні:

• Майже повний занепад суспільних наук, складні умови праці вчених-гуманітаріїв в умовах тоталітарної системи. Ідеологізація гуманітарних наук, але не дивлячись на це, виходять у світ праці: багатотомна «Історія Української РСР», «Історія українського мистецтвознавства», «Історія української літератури», «Українська Радянська Енциклопедія».

• Недостатнє фінансування науки.

3. Наступ тоталітаризму на українську культуру.

1970 – 1980-ті рр. характеризувалися посиленням ідеологічного тиску системи на українську культуру. Будь-яке відстоювання прав української культури, відступ від ідеологічних догм розцінювалися як «буржуазний націоналізм», «антирядянщина». Активізувалася цензура, відбулася «чистка» редакцій газет, академічних інститутів гуманітарного профілю. Посилився ідеологічний тиск на творчу інтелігенцію. Під керівництвом секретаря ЦК КПУ з питань ідеології Ю.Маланчука проходила кампанія цькування митців, які не бажали працювати в чітко визначених партією ідеологічних межах. Так, було засуджено ц заборонено друкувати роман «Собор» О.Гончара, вилучено з продажу роман Р.Іванчука «Мальви». Були виключені зі складу Спілки письменників України І.Дзюба, М.Лукаш, В.Некрасов та інші. У 1989 р. у таборі помер В.Стус. було зламано доля І.Світлічному. Ті ж самі процеси відбувалися і в кінематографі, інших галузях культури. У 1970-і рр. з партії було виключено 37 представників української інтелігенції.

У той час як незначна частина митців намагалася боротися з ідеологічним тиском тоталітарної системи, інша у своїй творчості слухняно виконувала вказівки й зауваження партійних ідеологів, віддаючи свій талант служінню системи (О.Корнійчук, М.Бажан, Ю.Смолич, М.Стельмах та інші).

Висновок.

Реформа освіти забезпечила загальне обов’язкове навчання. У той же час посилилася русифікація національної школи, ідеологізація навчального процесу.

Розвиток наукових досліджень спрямовувався тоталітарною державою передусім на потреби воєнно-політичного комплекса. Розвиток гуманітарних наук перебував у повному занепаді.

У культурному житті велику роль відігравали письменники і поети, які засобами художнього слова протистояли русифікації України.

Частіше за все, однак, партійним ідеологам вдавалося використовувати творчу інтелігенцію як своїх підручних у пропагандистської роботі. Ті, хто не корився диктату, рано чи пізно втрачали можливість займатися своєю професією.

Запитання для самоперевірки:

1. Як ви вважаєте, 1960 – 1980 рр. були періодом піднесення чи занепаду української культури ?

2. Які зміни відбулися в системі освіти УРСР ? Які наслідки це мало ?

3. Чим було зумовлено посилення ідеологічного наступу на суспільство в 1970 – 1980-ті рр.?

4. Назвіть основні здобутки українських учених у 1970 – 1980-ті рр.

5. Які негативні тенденції намітилися в розвитку науки ?

6. Чи існував занепад української культури в 1970 – 1980 рр.?

7. Дайте узагальнюючу характеристику розвитку української культури в роки «застою».

Література:

Обов’язкова:

1. Бойко О.Д. Історія України. – К., 2004. С. 497 – 507. С. 542 – 544.

Додаткова:

1. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація? – К., 1998.

2. Історія України / Відп. ред. Ю.Слівка. – Львів, 2003. С. 361 – 364.

3. Лазанчук В. Навічно кайдани кували: Факти, документи, коментарі про русифікацію в Україні. – Львів, 1995.