Модуль I. Право як система теорія держави і права як наука

1. Схеми та визначення

Наука – це система знань, що розкривають картину розвитку світу (включає систему знань про дійсність і діяльність щодо вироблення та теоретичної систематизації нових знань).

Об'єкт дослідження – це те, на що спрямовані дослідницькі зусилля тієї або іншої науки (або групи наук).

Предмет дослідження – це частина об'єкту, що безпосередньо досліджується наукою.

Метод дослідження – сукупність способів і прийомів, що використовуються наукою для вивчення предмета.

Теорія держави і права – це фундаментальна юридична наука, що досліджує основні загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку держави й права, а також узагальнює і систематизує методологію пізнання правових явищ і юридичну техніку.

Філософія вивчає загальні зв'язки та взаємодію в розвитку природи, суспільства, мислення, а також формує методологічну основу наукового пізнання світу.

Історія вивчає минулий розвиток людського суспільства в його розмаїтті, досліджує історичні факти, події і процеси з метою встановлення хронологічно достовірної картини розвитку суспільства.

Соціологія вивчає суспільство як цілісну систему, а також окремі соціальні структури, інститути, процеси, явища.

Економічна теорія вивчає виробничі відносини, обмін і споживання товарів, робіт і послуг, тобто закономірності розвитку та функціонування економіки.

Політологія вивчає політичну реальність, тобто закономірності розвитку та функціонування влади в державі, політичних інститутів, відносин, свідомості і т.п.

Теорія держави і права вивчає державу і право в їх єдності та взаємодії.

Філософія права – це наука, що вивчає саму ідею права, тобто розуміння та визначення права в його розмежуванні і співвідношенні із законом.

Теорія держави і права – це наука, що вивчає державу і право як юридичні явища в суспільстві (на рівні безпосередньо юридичної догматики).

Соціологія права – це наука, що вивчає дію права, опосередковану іншими (неюридичними) факторами і процесами.

Період становлення ТДП. Головна увага приділяється проблемам держави. Право практично ігнорується. Однак в 1919 р. було створене перше радянське визначення права. В 20-і роки з'явилися перші програми та навчальні посібники із загальної теорії держави і права. В 1932 р. вийшов навчальний посібник для комвузів «Вчення про державу і право» за редакцією Є.Б.Пашуканіса.

Період формування ТДП як самостійної науки. У центрі уваги проблеми сутності, поняття та змісту права, а також ролі і функцій держави. Негативну роль у цей період зіграли помилкові теоретичні концепції А.Я.Вишинського, вплив «культу особистості» на розвиток юридичної науки в цілому і ТДП зокрема. В 1940 р. вийшов підручник з теорії держави і права С.А.Голунського і М.С.Строговича, що зіграв позитивну роль в подальшому формуванні та розвитку ТДП.

Період розвитку ТДП як самостійної науки. Видається значна кількість робіт, присвячених питанням держави і права. Особлива увага приділяється проблемам законності та правопорядку, системи права, кодифікації законодавства та ін. Однак при цьому спостерігається однобічний підхід до аналізу цих проблем, в основі якого лежить, насамперед, класове вчення про державу і право.

Період реформування та оновлення загальнотеоретичної юридичної доктрини. Відхід від класової ідеології як єдино вірної в дослідженні проблем держави і права. Приділяється увага, насамперед, соціальним якостям держави і права. Розробка проблем методології юридичної науки. На перше місце виходять проблеми державного будівництва, демократії, побудови громадянського суспільства та правової держави.

Енциклопедія права – це навчальна дисципліна, що включає систему елементарних (початкових, вступних) знань про державу й право, що вже сформувалися; є частиною теорії держави і права як навчальної дисципліни.

Функції теорії держави і права – це основні напрямки дослідження, що визначають сутність і головне призначення даної науки в дослідженні держави і права.

Онтологічна функція теорії держави й права полягає в пізнанні (констатаційна) і поясненні (інтерпретаційна) явищ державно-правової дійсності.

Еврістична функція теорії держави і права полягає у відкритті та дослідженні нових закономірностей функціонування держави і права.

Методологічна функція теорії держави і права полягає у формулюванні, узагальненні та систематизації методів, понять, категорій, термінів, конструкцій і т.п., що мають загальноправове значення.

Політична функція теорії держави і права полягає у формуванні наукових основ внутрішньої і зовнішньої державної політики, забезпеченні науковості державного управління, а також розробці стратегії здійснення державної влади.

Практично-організаторська функція теорії держави і права полягає у формулюванні наукових рекомендацій з вирішення численних практичних проблем державно-правового будівництва, а також розробці тактики здійснення державної влади.

Ідеологічна функція теорії держави і права полягає у виробленні та систематизації ідей про державу і право, створенні наукової основи для формування та розвитку громадянського суспільства і правової держави.

Прогностична функція теорії держави і права полягає у встановленні та оцінці тенденцій державно-правового розвитку і обґрунтуванні перспектив наступного розвитку держави й права.

Методологія – 1) вчення про методи; 2) сукупність, система методів, що використовуються у процесі дослідження предмета.

Загальнонаукові методи – це сукупність методів, що використовуються усіма (або більшістю) суспільними науками в процесі дослідження об'єкта та предмета.

Приватно-наукові методи – це методи, що використовуються тією або іншою конкретною наукою (групою наук) для дослідження предмета.

Спеціальні методи – це методи, що є приватно-науковими для інших наук, але використовуються конкретною наукою з метою одержання більш повної та достовірної інформації про предмет дослідження.

Діалектичний метод передбачає дослідження держави і права на основі взаємозв'язку та взаємодії суспільних явищ.

Метафізичний метод передбачає дослідження держави і права як таких у конкретний період на основі надчутливих принципів.

Логічний метод передбачає дослідження держави і права на основі використання прийомів формальної та діалектичної логіки.

Історичний метод передбачає дослідження держави і права з урахуванням послідовної змінюваності історичних етапів поступального розвитку держави і права.

Метод порівняльного правознавства (правової компаративістики) передбачає порівняльне дослідження різних держав і правових систем.

Формально-юридичний метод передбачає дослідження держави і права як правових явищ (на рівні юридичної догматики).

Метод правового моделювання передбачає дослідження держави і права як моделей правових явищ і встановлення на їх основі якостей держави і права як явищ реальної дійсності.

Метод правового експерименту передбачає дослідження держави і права як певних правових явищ в їх взаємодії з іншими (правовими та неправовими) явищами.

Кібернетичний метод передбачає дослідження держави і права як зовні керованих систем.

Синергетичний метод передбачає дослідження держави і права як самокерованих систем.

Статистичний метод передбачає дослідження держави і права як систем певних статистичних закономірностей на основі використання кількісних показників.

Соціологічний метод передбачає дослідження держави і права за допомогою збору, аналізу та оцінки емпіричної правової інформації.

Безпосередній (прикладний) вплив ТДП на юридичну практику виражається в тому, що теорія держави і права:

- розробляє наукову основу для застосування того або іншого методу правового регулювання;

- допомагає у визначенні правових засобів, необхідних для досягнення цілей правового регулювання;

- допомагає правильно усвідомлювати та застосовувати правові норми;

- розробляє, узагальнює і систематизує юридичну техніку.

Непрямий вплив ТДП на юридичну практику опосередковується галузевими юридичними науками й, тим самим, характеризує загальноправову, міжгалузеву взаємодію, системні зв'язки в праві і т.п.