133. Визначте пункти, які відносяться до способів викладення норм у нормативно-правових актах:

А. Одна норма завжди викладається в декількох статтях

Б. Одна норма завжди викладається в статті закону та підзаконного акту

В. Одна норма викладається в одній статті

Г. Кожна норма викладена в Конституції та кодексі

Д. В одній статті викладається кілька норм

Е. Одна норма викладається в декількох статтях

134. Норма права, що визначає вибір закону - це:

А. Диспозитивна норма

Б. Колізійна норма

В. Оперативна норма

Г. Уповноважуюча норма

Д. Ситуаційна норма

135. Визначте відповідність видів норм права та їх закріплення в нормативно-правових актах:

1. Установча норма В	А. Конституція України набуває чинності з дня її прийняття
2. Оперативна норма А	Б. Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на момент скоєння цього діяння
3. Колізійна норма Б	В. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави
4. Забезпечувальна норма Д	Г. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів громадянського стану
5. Дефінітивна норма Г	Д. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу

136. Визначте відповідність видів правових норм і їх характеристик:

1. Оперативна норма Б	А. Встановлення основного змісту юридичних понять
2. Зобов'язуюча норма Е	Б. Встановлення меж дії нормативно-правових актів
3. Норма-дефініція А	В. Встановлення основи для правової кваліфікації фактичних ситуацій
4. Уповноважуюча норма Ж	Г. Забезпечення здійснення прав і обов'язків
5. Матеріальна норма В	Д. Встановлення регулювання комплексу подібних відносин
6. Загальна норма Д	Е. Встановлення міри необхідної поведінки
7. Охоронна норма Г	Ж. Встановлення міри можливої поведінки

137. Частина правової норми, що містить умови, наявність яких обумовлює дію даної норми - це:

А. Санкція правової норми

Б. Диспозиція правової норми

В. Гіпотеза статті

Г. Диспозиція статті

Д. Гіпотеза правової норми

138. Оперативними називаються норми, які:

А. Містять визначення правових понять і категорій

Б. Визначають межі дії нормативно-правових актів

В. Містять гарантії здійснення прав і обов'язків

Г. Визначають вибір закону

Д. Закріплюють заходи державного примусу

139. Визначте пункти, що характеризують види правових норм за роллю в правовому регулюванні:

А. Колізійні

Б. Забороняючі

В. Оперативні

Г. Забезпечувальні

Д. Імперативні

Е. Диспозитивні

Ж. Уповноважуючі

140. Не відноситься до характеристики вольового елементу в змісті норми права:

А. Норма права - результат вольової цілеспрямованої діяльності

Б. Норма права закріплює волю держави

В. Норма права регулює тільки усвідомлену поведінку людей

Г. Норма права регулює тільки вольову поведінку людей

Д. Норма права закріплює правило поведінки, яке владно запропоноване законодавцем

141. Визначте відповідність видів норм і критеріїв їх виділення:

1. Конституційна норма Г	А. За способом правового впливу
2. Диспозитивна норма Е	Б. За функціями права
3. Заборонна норма А	В. За роллю в механізмі правового регулювання
4. Охоронна норма Б	Г. За предметом правового регулювання
5. Колізійна норма В	Д. За колом осіб
6. Спеціальна норма Д	Е. За методом правового регулювання

142. Частина правової норми, що містить правило поведінки, яке виступає критерієм оцінки поведінки як правомірної або неправомірної - це:

А. Санкція правової норми

Б. Диспозиція правової норми

В. Санкція статті

Г. Диспозиція статті

Д. Гіпотеза правової норми

143. Частина правової норми, що містить наслідки, які наступають у випадку порушення правила поведінки - це:

А. Санкція правової норми

Б. Диспозиція правової норми

В. Санкція статті

Г. Стаття нормативно-правового акту

Д. Гіпотеза правової норми

144. Норми права, які містять владні приписи та не допускають відхилення в поведінці суб'єктів, називаються:

А. Диспозитивними

Б. Уповноважуючими

В. Імперативними

Г. Установчими

Д. Забезпечувальними

145. Норми права, які закріплюють основи соціально-економічного та політичного ладу в державі та виступають фундаментом правового регулювання суспільних відносин, називаються:

А. Диспозитивними

Б. Оперативними

В. Колізійними

Г. Установчими

Д. Забезпечувальними

146. Норми права, що дозволяють учасникам відносин самим домовитися про той або інший варіант поведінки, називаються:

А. Диспозитивними

Б. Заборонними

В. Імперативними

Г. Зобов'язуючими

Д. Забезпечувальними

147. Неповторний категорично офіційний вигляд правової норми, зміна якого тягне зміну самої норми - це її:

А. Структура

Б. Вольовий елемент

В. Інтелектуальний елемент

Г. Формальна визначеність

Д. Юридичний елемент

148. Забезпечувальні норми:

А. Містять визначення правових понять і категорій

Б. Містять правила подолання конкуренції

В. Містять гарантії здійснення прав і обов'язків

Г. Визначають межі дії закону

Д. Закріплюють примусові заходи

149. Визначте послідовність етапів аналізу правової норми:

А. Встановлення структурних елементів норми

Б. Встановлення видів гіпотези, диспозиції та санкції норми

В. Встановлення належності норми

Г. Встановлення виду норми на основі типу правового регулювання

Д. Встановлення характеру правила поведінки, яке міститься в нормі на основі способу правового впливу

Е. Встановлення виду норми на основі юридичних функцій, які виконуються правом

Ж. Встановлення сфери дії норми (приватно-правова, публічно-правова)

МОДУЛЬ II

«ДІЯ ПРАВА В СУСПІЛЬСТВІ»

ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ

1. СХЕМИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Загальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі загальних прав і обов'язків, суб'єкти яких свідомо не визначені.

Конкретні абсолютні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначена одна сторона – носій суб'єктивного права, а всі інші є стосовно неї зобов'язаними.

Конкретні відносні правовідносини – це правовідносини, у яких чітко визначені обидві сторони: і носій суб'єктивного права, і носій юридичного обов'язку.

Регулятивні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі регулятивних правових норм, суб'єкти яких реалізують свої суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Охоронні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі охоронних правових норм і спрямовані на захист суб'єктивних прав і реалізацію юридичної відповідальності.

Матеріальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі матеріальних правових норм і спрямовані на реалізацію суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Процесуальні правовідносини – це правовідносини, що складаються на основі процесуальних правових норм і забезпечують упорядкований розвиток матеріальних правовідносин.

Об'єкт правовідносин – те, на що воно спрямовано (предмети реального світу, особисті немайнові блага, поведінка суб'єктів, результат цієї поведінки).

Суб'єкти правовідносин – учасники, наділені правосуб'єктністю.

Правосуб'єктність – юридична властивість (якість) суб'єкта, обумовлена наявністю правоздатності та дієздатності.

Правоздатність – здатність особи мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки.

Дієздатність – здатність особи своїми діями здобувати для себе права і обов'язки.

Зміст правовідносин – (у матеріальному сенсі) реальна поведінка суб'єктів, (у юридичному сенсі) сукупність кореспондуючих суб'єктивних прав і юридичних обов'язків.

Суб'єктивне право – міра дозволеної поведінки уповноваженої особи, яка забезпечена виконанням юридичного обов'язку.

Юридичний обов'язок – міра належної поведінки зобов'язаної особи, яка забезпечується примусовою силою держави.

Правовий статус – юридичне положення суб'єкта права (правовідносин), обумовлене його правосуб'єктністю та основними правами і обов'язками.

Правомочність – елемент, складова частина суб'єктивного права; сукупність правомочностей виражає міру дозволеної поведінки в цілому.

Юридичні події – це обставини, настання яких повністю (абсолютні) або частково (відносні) не залежить від волі та свідомості людини.

Юридичні дії – це реальні життєві обставини, що представляють собою результат свідомої, цілеспрямованої діяльності людей і інших суб'єктів права в сфері відносин, що становлять предмет правового регулювання.

Правомірні дії – це дії, що відповідають вимогам діючих правових норм.

Юридичні акти – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на досягнення конкретного правового результату.

Юридичні вчинки – це правомірні дії, в яких воля особи спрямована на здійснення самої дії.

Неправомірні дії – це дії, що не відповідають нормам права.

Юридичні стани - це відносно стабільні та триваючі в часі наслідки подій та дій, що викликають настання правових наслідків (споріднення, шлюбі та ін.).

Прості юридичні факти – це юридичні факти, що представляють собою реальну життєву обставину, з якою норма права пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Фактичний склад – це сукупність юридичних фактів, з якими норми права зв'язують настання певних юридичних наслідків.

Правоутворюючі юридичні факти – це обставини, що викликають виникнення правовідносин.

Правозмінюючі юридичні факти – це обставини, що викликають зміну правовідносин.

Правоприпиняючі юридичні факти – це обставини, в результаті яких припиняються правовідносини.

Позитивні юридичні факти – це юридичні факти, опосередковані правомірною поведінкою суб'єктів.

Негативні юридичні факти – це юридичні факти, опосередковані неправомірною поведінкою суб'єктів.

Оформлені юридичні факти – це юридичні факти, зафіксовані у встановленому законом порядку.

Неоформлені (латентні, приховані) юридичні факти – це юридичні факти, які не зафіксовані внаслідок прихованого характеру або не потребують фіксації.

Визначені юридичні факти – це юридичні факти, які чітко зафіксовані у нормах права та не потребують додаткової конкретизації у процесі правозастосування.

Відносно-визначені юридичні факти – це юридичні факти, які зафіксовані в нормах права та потребують додаткової конкретизації в процесі правозастосування.