1. Вищий навчальний заклад – це:

а) юридична особа, яка має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, бути позивачем і відповідачем у суді;

б) установа державної форми власності, яка фінансується з державного бюджету;

в) університети, академії, інститути, міжгалузеві регіональні центри підвищення кваліфікації і професійної перепідготовки кадрів;

г) усі відповіді правильні.

2. Яку кількість рівнів акредитації відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено для внз освіти в Україні:

а) 2 рівні (ІІІ і ІV);

б) 4 рівні (І, ІІ, ІІІ, ІV);

в) 3 рівні (бакалавр, спеціаліст, магістр);

г) 4 освітньо - кваліфікаційні рівні.

3. До освітньо – кваліфікаційних рівнів (окр) в системі університетської освіти України не відноситься:

а) молодший спеціаліст;

б) бакалавр;

в) спеціаліст;

г) магістр.

4. Вищі навчальні заклади четвертого рівня акредитації – це:

а) вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня: бакалавра, спеціаліста;

б) вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців вищого ґатунку за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня: бакалавра, спеціаліста; магістра; доктора філософії; кандидата наук; доктора наук;

в) вищий навчальний заклад, у якому готують молодшого спеціаліста;

г) вищий навчальний заклад, у якому тільки готують бакалаврів і спеціалістів.

5. Які дві тенденції домінують у структурі світової вищої освіти:

а) університетська та середня професійна освіта;

б) унітарна освіта (тільки університети);

в) бінарна або подвійна система з університетським та неуніверситетським сектором вищої освіти;

г) унітарна та бінарна системи вищої освіти.

6. Назвіть п’ять країн Європи з бінарною (подвійною) системою вищої освіти:

а) Бельгія, Франція, Швеція, Австрія, Данія;

б) Данія, Швеція, Норвегія, Ірландія, Великобританія;

в) Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія;

г) Німеччина, Франція, Австрія, Норвегія, Швеція.

7. Назвіть п’ять країн Європи з унітарною (єдиною) системою вищої освіти:

а) Італія, Іспанія, Україна, Австрія, Англія;

б) Італія, Швеція, Іспанія, Англія, Фінляндія;

в) Італія, Іспанія, Австрія, Фінляндія, Швеція;

г) Австрія, Швеція, Італія, Англія, Україна.

8. Головною метою діяльності вищого навчального закладу є:

а) забезпечення умов, необхідних для здобуття особою вищої освіти та підготовка висококваліфікованих фахівців для потреб України;

б) забезпечення обороноздатності нашої країни;

в) вивчення ринку праці та його попиту на фахівців;

г) створення умов для кар’єрного росту фахівця.

9. Які з названих показників характеризують низький рівень ВНЗ у сфері підготовки фахівців?

а) становище і можливість випускників ВНЗ знайти себе на ринку праці;

б) достатньо висока оплата праці випускників ВНЗ;

в) високий попит на випускників ВНЗ у роботодавців;

г) низький попит на фахівців і неможливість працевлаштування за спеціальністю.

10. Європейська інтеграція – це:

а) освоєння європейського ринку товарів та послуг;

б) входження до єдиної сім'ї європейських народів;

в) адаптація до європейських політичних стандартів;

г) відокремлення від європейської зони торгівлі.

Тема 9. Стандарти вищої освіти України: зміст та необхідність удосконалення

План

1. Зміст, цілі та принципи забезпечення якості університетської освіти.

2. Головні принципи, призначення і мета стандартів: рекомендації щодо їх використання в умовах Болонської системи.

3. Система стандартів вищої освіти України, їх використання в управлінні освітянським процесом.

Література [3,9,18,21,26]

1. Зміст, цілі та принципи забезпечення якості університетської освіти

Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання [3,9,18,21,26].

В умовах Болонської системи в Європі:

• існуватимуть європейські стандарти щодо внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості, а також для агенцій із зовнішнього забезпечення якості;

• європейські агенції із забезпечення якості проходитимуть регулярні перевірки, один раз на п’ять років;

• особлива увага приділятиметься реалізації принципу субсидіарності, коли перевірки здійснюються переважно у межах своєї країни;

• буде створений Європейський Реєстр агенцій із забезпечення якості;

• Комітет у справах європейського Реєстру прийматиме рішення про внесення агенцій до реєстру;

• буде створено Європейський Консультативний Форум із забезпечення якості вищої освіти [8,9,18,21,26]..

За умов виконання таких завдань в Європі в освітянському просторі в майбутньому будуть такі зміни, як:

• використання узгоджених стандартів і рекомендацій гарантуватиме більш послідовне забезпечення якості на всьому Європейському просторі вищої освіти;

• вищі навчальні заклади і агенції із забезпечення якості на всьому Європейському просторі вищої освіти матимуть спільні орієнтири щодо забезпечення якості;

• завдяки Реєстру буде легше визначити професійні та надійні агенції;

• процедури визнання кваліфікацій стануть більш надійними;

• зросте довіра до роботи агенцій із забезпечення якості;

• робота Європейського Консультативного Форуму із забезпечення якості вищої освіти сприятиме більш активному обміну досвідом і думками між агенціями та іншими учасниками процесу (включаючи вищі навчальні заклади, студентів і представників ринку праці);

• зростатиме взаємна довіра між закладами освіти і агенціями;

• буде підтримано процес взаємного визнання.

Слід зробити перелік Європейських стандартів забезпечення якості, інструментарій, що всіляко сприятиме інтеграції вищої освіти до Європейського простору, який слід розділити на три групи:

• внутрішнє забезпечення якості у вищих навчальних закладах;

• зовнішнє забезпечення якості вищої освіти;

• забезпечення якості у діяльності агенцій із зовнішнього забезпечення якості.

На трьох організаційних моделях викладено зміст цих стандартів (рис. 1,2,3).

У Берлінському комюніке від 19 вересня 2003 року міністри країн-учасників Болонського процесу доручили Європейській мережі із забезпечення якості вищої освіти (ЄМЗЯ) «Через її членів та у співпраці з Європейською Асоціацією університетів (ЄАУ), Європейською Асоціацією вищих навчальних закладів (ЄАВНЗ) та Європейським студентським міжнародним бюро (ЄСМБ)» розробити «Узгоджені стандарти, процедури та рекомендації із забезпечення якості»; «вивчити можливості створення надійної системи незалежних взаємних перевірок для агенцій та установ із забезпечення якості й/або надання акредитації і звітувати, через Групу підтримки Болонського процесу, перед міністрами у 2005 році про здійснену роботу». Міністри також попросили Європейську мережу із забезпечення якості вищої освіти врахувати «професійну компетентність інших асоціацій та мереж із забезпечення якості» [21,26,31,47,98].

ЄМЗЯ привітала таку можливість зробити вагомий внесок у створення європейського виміру у сфері забезпечення якості, тим самим сприяючи досягненню цілей Болонського процесу.

Упровадження в Україні Болонського процесу та забезпечення якості вищої освіти не є суто європейською проблемою. В усьому світі зростає увага до якості та стандартів, що пояснюється швидким розвитком вищої освіти і водночас здороженням вартості освітніх послуг для держави і людей.

147

Рис.1. Європейські стандарти і рекомендації щодо внутрішнього забезпечення якості у вищих навчальних закладах [3,9,18,21,26,98].

148

Рис.2. Європейські стандарти зовнішнього забезпечення якості [3,9,18,21,26,98]

Рис. 3. Європейські стандарти для агенцій із зовнішнього забезпечення якості

[3,9,18,21,26,98].

149

Тому, якщо Європа має намір здійснити свою мету і стати найбільш динамічною і інтелектуальною економікою у світі (Ліссабонська стратегія), то європейська вища освіта буде зобов’язана продемонструвати, що вона серйозно ставиться до якості своїх навчальних програм і дипломів і має бажання запровадити заходи, які і поза її межами з огляду на таку інтернаціоналізацію вищої освіти, потребують відповідної реакції. Відданість усіх тих, хто розробляв ці пропозиції, свідчить про виникнення справжнього європейського виміру у сфері забезпечення якості, що має посилити привабливість всього того, що пропонує Європейський простір вищої освіти.

Фундаментальні принципи виконання якості університетської освіти, в умовах реформи:

а) зацікавленість студентів і роботодавців, а також суспільства загалом у високій якості вищої освіти;

б) ключова важливість автономії закладів і установ, збалансована усвідомленням того, що автономія несе із собою дуже серйозну відповідальність;

в) система зовнішнього забезпечення якості повинна відповідати своїй меті і не ускладнювати роботу навчальних закладів більше, ніж це необхідно для виконання цією системою своїх знань.

Європейська мережа із забезпечення якості вищої освіти, до якої входять більше 15 країн, у тому числі і Україна, характеризується розмаїттям політичних систем, систем вищої освіти, соціокультурних і освітніх традицій, мов, прагнень і сподівань. Саме через це тут неможливо підходити до якості, стандартів і забезпечення якості з позицій одного монолітного рішення для всіх. З огляду на існуючі відмінності, які загально визначаються як одна із славетних рис Європи, у цьому звіті відмітається вузький, жорстко регламентуючий і надмірно деталізований підхід до стандартів. При формулюванні як стандартів, так і рекомендацій перевага надається загальним принципам замість конкретних вимог. Вважається, що такий підхід може бути загально прийнятний на початковому етапі і активно сприятиме зближенню різних професійних спільнот, які складають Європейський простір вищої освіти. Загальні стандарти мають знайти широке сприйняття на національному рівні у більшості країн-учасників Болонського процесу. Однак, узагальнювальний характер принципів зумовлює те, що запропоновані стандарти і рекомендації більше фокусуються на тому, що треба роботи, аніж на тому, як їх досягти.