2. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти: його головні цілі

Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Болонський процес офіційно розпочався у 1999 році з підписання Болонської декларації. Передумовою її створення стало підписання Великої Хартії європейських університетів.

Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасників Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти:

• полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;

• зростанню привабливості європейської вищої освіти;

• розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

Слід зазначити, що БП не передбачає створенння повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами. Незважаючи на досягнення освіти, які забезпечує нова соціополітична система України, вона, однак, ще не забезпечує потрібної якості. Чимало випускників вищих навчальних закладів не досягли належного рівня конкурентоспроможності на європейському ринку праці. Це зобов'язує глибше аналізувати тенденції в європейській та світовій освіті.

Необхідність реформування системи освіти України, її удосконалення і підвищення рівня якості є найважливішою соціокультурною проблемою, яка значною мірою обумовлюється процесами глобалізації та потребами формування позитивних умов для індивідуального розвитку людини, її соціалізації та самореалізації у цьому світі [7,8,43,50,59,60,63].

Зазначені процеси диктують, перш за все, необхідність визначення, гармонізації та затвердження нормативно-правового забезпечення в галузі освіти з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартів і сертифікації.

В Україні, як і в інших розвинених країнах світу, вища освіта визнана однією з провідних галузей розвитку суспільства. Стратегічні напрямки розвитку вищої освіти визначені Конституцією України, Законами України "Про освіту", "Про вищу освіту", Національною доктриною розвитку освіти, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України.

Головною метою державної політики в галузі освіти є створення умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, оновлення змісту освіти та організації навчально-виховного процесу відповідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку вищої освіти є:

• особистісна орієнтація вищої освіти;

• формування національних і загальнолюдських цінностей;

• створення для громадян однакових можливостей у здобутті вищої освіти;

• постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

• запровадження освітніх інновацій та інформаційних технологій;

• формування в системі освіти нормативно-правових і організаційно-економічних механізмів залучення і використання позабюджетних коштів;

• підвищення соціального статусу і професіоналізму працівників освіти, посилення їх державної і суспільної підтримки;

• розвиток освіти як відкритої державно-суспільної системи;

• інтеграція вітчизняної вищої освіти до європейського та світового освітніх просторів [7,8,15,25,33,38].

Сучасні загальноцивілізаційні тенденції розвитку роблять системоутворювальний вплив на реформування системи освіти України, яке передбачає:

• перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти можливості особистості в здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямком відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;

• формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б інтереси особи та потреби кожної людини і держави в цілому;

• підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання протягом усього життя;

• піднесення вищої освіти України до рівня вищої освіти в розвинутих країнах світу та її інтеграція до міжнародного науково-освітнього співтовариства.

3. Структура вищої освіти в умовах її реформування та модернізації

Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, що визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України "Про освіту". Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями, як: «Молодший спеціаліст», «Бакалавр», «Спеціаліст», «Магістр».

Вищу освіту здобувають у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів «Молодший спеціаліст», «Бакалавр», а також «Спеціаліст», «Магістр» як післядипломну. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел фінансування.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти. Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "Магістр" (повна вища освіта). Структуру ступеневості вищої освіти наведено на рис.1.

Рис. 1. Структура ступеневості вищої освіти України

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів установлено чотири рівні акредитації:

• перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

• другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

• третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями, як:

• молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

• бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

• спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через безперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості. Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, що забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

3. Основні переваги багаторівневої структури вищої освіти та пріоритетні завдання у сфері диверсифікації освіти

На думку провідних учених [49, 85, 96, 110, 111, 122], для загальноприйнятої в країнах Заходу моделі вищої освіти характерні зовсім інші відмінні ознаки: висока селективність при переході з нижчого ступеня на вищий і велика варіативність при виборі спеціалізації; гнучка спеціалізація і наявність різних дипломів, організаційна обґрунтованість рівнів, різноманіття різних форм навчання. Нині спостерігається тенденція створення нових типів вищих навчальних закладів неуніверситетського типу: дворічні технологічні інститути у Франції, вищі професійні школи в Німеччині, общинні і технічні коледжі в США, різні типи коледжів у Великобританії та інші. Це мобільні та динамічні вищі навчальні заклади, що орієнтовані на пріоритетне забезпечення регіонів фахівцями. В Україні також виникають навчальні комплекси і структури нового типу. Основні переваги багаторівневої структури вищої освіти та пріоритетні завдання у сфері її диверсифікації відображені на рис.2.

• реалізація нової парадигми освіти, що полягає у фундаментальності, цілісності і спрямованості на особистість;

• значна диверсифікованість і реагування на кон'юнктуру ринку інтелектуальної праці;

• підвищення освіченості випускників, спрямованих до “освіти крізь усе життя”на відміну від “освіти на все життя”;

• свобода вибору “траєкторії навчання” і відсутність тупикової освітньої ситуації;

• можливість ефективної інтеграції із середніми загальноосвітніми і середніми спеціальними навчальними закладами;

• стимулювання значної диференціації середньої освіти;

• широкі можливості для післядипломної освіти;

• можливість інтеграції до світової освітньої системи.

• пошук нових, найбільш гнучких і економічних, організаційних форм освіти, що відбивають наявні потреби суспільства і можливості наявної системи освіти;

• взаємодія окремих компонентів освітньої системи;

• контроль відповідності системи і якості освіти цілям і потребам суспільства;

• наповнення змістом чинних освітніх інституцій, удосконалення механізмів забезпечення саморозвитку системи освіти, визначення оптимального співвідношення між освітніми компонентами;

• відпрацювання шляхів інтеграції до світової освітньої системи;

• виявлення конкретних механізмів задоволення освітніх потреб;

• економічне і юридичне забезпечення системи освіти.

Рис. 2. Основні переваги багаторівневої структури вищої освіти та пріоритетні завдання у сфері диверсифікації освіти [96]

Таким чином, у швидкозмінних умовах розвитку цивілізації у розвитку університетської системи освіти спостерігається всезростаюче зміщення центру ваги до орієнтації на самоцінність людської особистості як мети, а не засобу соціального та економічного розвитку. Розвиток людської особистості виступає своєрідним фокусом, «п’ятим елементом», точкою відліку у балансі між соціальним та економічним розвитком у єдиній структурі сталого розвитку цивілізації і є важливою стратегією становлення і розвитку університетської системи освіти в Україні. Сталий розвиток університетської освіти базується на неухильному сповіданні та слідуванні за цілісною системою основних принципів, що пов’язані між собою і мають синергетичний ефект у визначенні паритету та дотриманні балансу інтересів, цінностей між, з одного боку, Європейським вибором – стабільністю та культурою миру, та, з другого боку, Американським вибором – продуктивністю та ефективністю.

Завдання і форми модульного контролю знань студентів

а) складання глосарію:

• Університетська освіта – це...

• Вищий навчальний заклад - це...

• Початкова загальна освіта – це...

• Базова загальна середня освіта – це...

• Повна загальна середня освіта – це...

• Професійно - технічна освіта – це...

• Базова вища освіта – це...

• Повна вища освіта – це...

• Освітні рівні – це...

• Освітньо-кваліфікаційний рівень (ОКР) – це...

• Освітньо-кваліфікаційні рівні згідно з Болонською декларацією – це...

• Болонський процес – це...

• Болонська декларація – це...

• Європейська інтеграція – це...

• Європейський простір вищої освіти – це...

• Система вищої освіти в Україні – це...

• Європейський Союз – це...

• Кредитно – модульна система організації навчального процесу (КМС ОНП)– це...

• Державна політика в сфері університетської освіти – це...

• Велика Хартія університетів (Magna Charta Universitatum) – це...

• Європейська кредитно-трасферна система (ESTS) – це...

• Модуль – це...

• Змістовий модуль – це...

• Заліковий кредит – це...

• Інформаційний пакет навчальної дисципліни – це...

• Дистанційна освіта – це...

• А 90-100 балів – це оцінка ”____________”

• В 80-89 балів – це оцінка ”____________”

• С 70-79 балів – це оцінка ”____________”

• D 60-69 балів – це оцінка ”____________”

• E 50-59 балів – це оцінка ”____________”

• FX 30-49 балів – це оцінка ”____________”

• F 0-29 балів – це оцінка ”____________”

б) питання для модульного контролю знань студентів:

1. Що таке євроінтеграція?

2. Яку роль університетська освіта відіграє у побудові в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки?

3. Охарактеризуйте основні принципи та завдання вищої освіти в країнах Європи.

4. Чому Болонський процес виступає як засіб інтеграції систем вищої освіти в країнах Європи?

5. Які Ви знаєте основні документи, що висвітлюють етапи і механізм реалізації Болонського процесу?

6. У чому полягає сутність Європейської кредитно-трансфертної системи (ECTS)?

7. За якою шкалою оцінюються знання студентів в умовах Болонського процесу?

8. Що Ви знаєте про Велику Хартію університетів (Magna Charta Universitatum) і для чого вона була створена?

9. Яку державну політику в сфері університетської (вищої) освіти реалізує Україна на сучасному етапі?

10. Що таке кредит і скільки кредитів відведено на першому курсі для студентів, які навчаються в бакалавраті за напрямом «Фінанси і кредит»?

11. На Вашу думку, як слід ставитися до кращих надбань і цінностей у сфері культури, науки і освіти у зв’язку з інтеграцією України до європейського простору?

в) складання логіко-структурних схем:

Складіть логіко-структурні схеми:

1. Країни-учасники Болонського процесу;

2. Хронологія подій Болонського процесу.

г) завдання для самостійної роботи студентів:

У стислій письмовій формі дайте відповіді на питання: 1, 6, 9 (дивись пункт б).

д) тести:

1. Якому поняттю відповідає таке визначення: «сукупність загальнонаукових і спеціальних знань, отримання яких дозволяє розв’язувати актуальні завдання на виробництві, вести науково – дослідницьку або педагогічну діяльність відповідно до спеціальності»:

а) базова загальна середня освіта;

б) повна загальна середня освіта;

в) професійно - технічна освіта;

г) університетська освіта.

2. Болонський процес викликаний до життя:

а) конкуренцією вузів;

б) переходом до типу суспільства, для якого освіта і фундаментальні знання стають вирішальними чинниками прогресу;

в) прагненням до стандартизації у сфері освіти;

г) політичною спрямованістю країн в галузі освіти;

д) прагненням нав’язати освіті України переваги і цінності своїх країн.

3. В освітньо-кваліфікаційних характеристиках спеціальності викладено:

а) умови договору на навчання між студентом і вищим навчальним закладом;

б) рівень основних вимог до якості знань і умінь студентів, необхідний для успішного виконання професійних обов’язків;

в) програма курсу; зміст модулів за дисциплінами; форми контролю знань студентів;

г) структурована система елементів, що формують навчально-методичне забезпечення дисципліни, яку вивчають студенти.

4. Із скількох ступенів і яких має складатися система вищої освіти країн Європи згідно з Болонською Декларацією?

а) трьох ступенів: бакалавр, спеціаліст, магістр;

б) двох ступенів: бакалавр, спеціаліст;

в) двох ступенів: бакалавр, магістр;

г) двох ступенів: спеціаліст, магістр.

5. У якому місті та в якому році Україна приєдналася до Болонського процесу:

а) у м. Болонья (Італія) в 1999 році;

б) у м. Ліссабон (Португалія) в 2004 році;

в) у м. Берген (Норвегія) в 2005 році;

г) у м. Саламанка (Іспанія) в 2006 році.

6. Головна мета Болонського процесу - це:

а) створення ідентичної системи освіти у різних країнах Європи і світу;

б) сприяння кращим європейським вимірам у вищій освіті України;

в) формування єдиного центру управління вищою освітою в Європі;

г) адаптація Болонської системи до освітнього простору України;

д)скорочення фінансування освіти в країнах Європи.

7. Кредитно – модульна система організації навчального процесу ґрунтується на:

а) кредитах ЕСТS;

б) поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (заліко­вих кредитів);

в) змістовних підручниках і монографіях;

г)принципах досягнення високої якості освіти, її фундаменталізації і індивідуалізації.

8. Яка шкала оцінювання якості знань за шкалою ECTS та бальною системою використовується в ДонНУ?

а) задовільно, добре, відмінно;

б) незадовільно і задовільно, добре, відмінно;

в) А (відмінно) – 89-100 балів; ВС (добре) – 75-89 балів; DЕ (задовільно) – 60-80 балів; FX (незадовільно) – 30-59 балів; F (незадовільно) – 1-34 бали;

г) А (відмінно) - 90 – 100 балів; ВС (добре) – 70 – 89 балів; DЕ (задовільно) – 50 – 69 балів; FX (незадовільно) 30 – 49 балів (перездача); F (незадовільно) - 0 – 29 балів (повторний курс).

9. Яке значення для удосконалення вищої фінансово - економічної освіти України має Болонський процес:

а) пошук «шляхів до Європи»;

б) застарілі національні освітні стандарти і традиції;

в) інтеграція до навчання в закордонних університетах;

г) розвиток і набуття нової якості освіти.

10. До цілей Болонського процесу не відноситься:

а) побудова європейської зони вищої освіти;

б) сприяння розвитку співпраці між європейськими закладами вищої освіти;

в) формування і зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу Європи;

г) створення різних систем освіти у країнах Європи.

11. До фундаментальних принципів досягнення високого рівня якості університетської (вищої) освіти в умовах Європейського простору не відносяться:

а) зацікавленість студентів, роботодавців і суспільства в цілому у високій якості освіти;

б) ключова важливість автономії закладів і установ, збалансована усвідомленням того, що автономія ВНЗ несе з собою дуже серйозну відповідальність за якість освіти;

в) система зовнішнього забезпечення якості освіти повинна відповідати своїй меті і ніяким чином не ускладнювати роботу ВНЗ більше, ніж це необхідно для виконання контрольованою системою своїх завдань;

г) наявність одного монолітного рішення для всіх вищих навчальних закладів країн Європи без урахування їх особливостей , кращих надбань в сфері національної освіти тощо;

д)відтворення такої матеріально-технічної основи ВНЗ, використання якої уможливить підготовку фахівців високої якості і які будуть затребувані ринковою економікою своєї країни Європи та світу.