
- •Підприємницькі мережі та торговельні системи
- •Вступ Мета та завдання навчальної дисципліни
- •Модуль 1. Підприємницькі мережі, їх роль у розвитку ритейлу
- •Тема 1. Мережева торгівля: історія виникнення та сучасний стан
- •Тема 2. Стан розвитку мережевої торгівлі в Україні
- •Тема 3. Організаційно-правові форми мережевих торговельних підприємств
- •Тема 4. Організація управління торговельними мережами
- •Модуль 1. Підприємницькі мережі, їх роль у розвитку ритейлу
- •Тема 1. Мережева торгівля: історія виникнення та сучасний стан
- •1. Закони самоорганізації підприємств в умовах ринку. Історія виникнення мережевого бізнесу
- •2. Підприємницькі мережі: сучасні аспекти формування і розвитку
- •3. Визначення та класифікація товарних систем
- •5. Місце мережевих структур на міжнародному ринку, розвиток мережевої торгівлі за форматами
- •6. Особливості мережевої структури в ритейлі. Організація мережевого бізнесу на прикладі провідних світових торговельних мереж
- •Тема 1. Мережева торгівля: історія виникнення та сучасний стан
- •Тема 2. Стан розвитку мережевої торгівлі в Україні
- •Тема 3. Організаційно-правові форми мережевих торговельних підприємств
- •1. Способи створення торговельних мереж
- •2. Організаційно-правові форми торгових підприємств. Добровільні й інституціональні об’єднання підприємств торгівлі
- •4. Поняття «франчайзинг» у ритейлі. Типи франчайзингу. Використання франчайзингу в процесі формування торговельних мереж. Тенденції ринку франчайзингу
- •5. Корпоративні торговельні мережі: сутність і класифікація, методика розробки стратегій розвитку
- •Тема 4. Організація управління торговельними мережами
- •1. Виробнича й організаційна структура мережевого бізнесу в торгівлі
- •2. Побудова системи управління торговельної мережі, рівні управління та розподіл повноважень
- •3. Принципи розподілу видів діяльності та відповідності між центром та виробничими одиницями
- •4. Стратегічне і тактичне управління бізнесом з боку власника
- •Тема 4. Організація управління торговельними мережами
- •Модуль 2. Особливості підприємницької діяльності торговельних мереж
- •Тема 5. Планування як основна функція управління торговельною мережею
- •1. Основні показники фінансово-господарської діяльності, планування в торговельних мережах
- •2. Організація планування в мережевих торговельних організаціях
- •3. Механізм контролю та стимулювання досягнення планових показників
- •Тема 6. Бюджетування торговельної мережі
- •1. Поняття «бюджет торговельної мережі»: сутність, принципи бюджетування
- •3. Особливості побудови бюджету при мережевому принципі роботи торгового підприємства
- •Тема 7. Принципи та підходи до автоматизації торговельної мережі
- •2. Вимоги, що пред’являються торговельними мережами до автоматизації процесів для забезпечення успішної роботи
- •3. Класифікація систем автоматизації торговельних мереж за сферами використання. Можливості erp
- •4. Автоматизовані системи управління торговельними підприємствами та їх можливості: Back-office, Front-office
- •Тема 7. Принципи та підходи до автоматизації торговельноїмережі
- •Тема 8. Організація закупівельної діяльності в торговельних мережах
- •1. Роль закупівельного підрозділу в структурі мережевого підприємства
- •2. Побудова закупівельної структури в роздрібних торговельних мережах і забезпечення переваг
- •3. Організація комерційної служби торговельної мережі
- •4. Поняття «категорійний менеджмент»
- •5. Особливості управління закупівлями та асортиментом у мережевому торговельному підприємстві
- •6. Формування асортиментної матриці. Організація роботи з торговою матрицею
- •Тема 8. Організація закупівельної діяльності в торговельних мережах
- •Тема 9. Маркетингова стратегія мережевого торговельного підприємства
- •1. Особливості організації маркетингу в роздрібній торгівлі
- •2. Причини появи та розвитку власних торгових марок
- •3. Поняття «власна торгова марка». Функції торгових марок, їх класифікація
- •4. Бренд торговельних мереж, оцінка його вартості
- •5. Визначення вартості власних торгових марок
- •Тема 9. Маркетингова стратегія мережевого торговельного підприємства
- •Тема 10. Особливості ціноутворення на мережевому торговельному підприємстві
- •3. Вироблення централізованої політики ціноутворення
- •4. Методи ціноутворення, що використовують у мережевій структурі
- •Тема 10. Особливості ціноутворення на мережевому торговельному підприємстві
- •Тема 11. Технологія організації операційного процесу в торговельних мережах
- •2. Побудова операційної структури в роздрібній торговельній мережі
- •4. Організація виробничих комплексів на торговельних площах торговельного підприємства
- •Тема 11. Технологія організації операційного процесу в торговельних мережах
- •Тема 12. Розподільчий центр торговельної мережі
- •3. Організаційна структура та система управління
- •4. Оптимізація руху товару в торговельній мережі
- •Тема 13. Особливості управління персоналом торговельної мережі
- •3. Залучення та відбір персоналу, механізм навчання і розвиток персоналу
- •4. Оцінка персоналу, система оплати праці, відмінності в організації охорони праці
- •Тема 13. Особливості управління персоналом торговельної мережі
- •Тема 14. Аутсорсинг у торговельних мережах
- •1. Поняття та правові основи використання аутсорсингу в торговельних мережах
- •2. Використання аутсорсингу: переваги та недоліки аутсорсингу
- •3. Аналіз та підготовка до укладення договору аутсорсингу
- •4. Роль аутсорсингу й аутстафінгу в підвищенні ефективності застосування людського капіталу
- •Тема 15. Організація та керування бізнесом у процесі життєвого циклу торговельної мережі
- •2. Бенчмаркінг як інструмент підвищення конкурентоспроможності торговельної мережі
- •Тема 16. Економічні стратегії торговельних мереж
- •1. Конкурентні переваги та конкурентоспроможність торговельних підприємств
- •2. Оцінка зовнішнього середовища
- •3. Внутрішній аналіз конкурентоспроможності
- •4. Економічні стратегії торговельних мереж
- •Тема 17. Залучення коштів торговельними мережами
- •2. Торговельні майданчики України
- •Тематика рефератів
- •Глосарій
- •Список використаної літератури
- •Основні показники соціально-економічного розвитку регіонів України
- •Забезпеченість населення мережею роздрібної торгівлі Донецької області
- •Спеціалізація мережі роздрібної торгівлі підприємств Донецької області
- •Регіональна концентрація продовольчих торговельних мереж
- •Загальна характеристика форматів продовольчих торговельних мереж України
- •Рейтинг найбільших продовольчих мереж України за кількістю торговельних об’єктів у 2009 р.
- •Показники ефективності, що характеризують загальне положення роздрібних торговельних мереж України
- •Показники ефективності, що характеризують кінцеві результати функціонування та розвитку роздрібних торговельних мереж України
2. Підприємницькі мережі: сучасні аспекти формування і розвитку
Розвиток мережевого підходу як особливої форми організації підприємницької діяльності пов’язано з початком 1960-х років, коли внаслідок науково-технічної революції стали розвиватися процеси глобалізації, що підсилили інтернаціоналізацію господарського життя і поглибили інтеграційні процеси у всесвітньому масштабі. Господарюючими суб’єктами економічно розвинених країн з ринковою економікою стали активно використовуватися різні форми міжфірмової кооперації. Розвиток сучасних технологій, що прискорюють інформаційні потоки, котрі забезпечують формування внутрішньофірмових і міжфірмових комунікаційних мереж, істотно розширило географію та можливості взаємодії. Зростання практичної потреби в осмисленні мережевої взаємодії викликав становлення теорії підприємницьких мереж, що отримала значний розвиток у працях західних авторів.
Підприємницька діяльність у пострадянських країнах розвивається протягом нетривалого часу, тому і наукові дослідження українського підприємництва ще не мають достатнього досвіду, який накопичений на Заході.
В Україні інтерес до проблематики міжфірмової кооперації визначився на початку 1990-х років, коли в економіці країни стали з’являтися елементи ринкових відносин, і дослідники звернулися до вивчення зарубіжного досвіду.
До цього часу дослідження підприємницьких мереж за кордоном пройшли кілька етапів розвитку. Вони почалися як емпіричні дослідження 1960–1970-х років переважно в рамках теорії організації і поступово стали викликати інтерес як об’єкт розгляду іншими економічними теоріями. У 1970–1980 рр. вивчення мережевих форм взаємодії вийшло на рівень теоретичних узагальнень. У 1980–1990 рр. розвивається теоретичний базис між фірмової та мережевої взаємодії, і продовжується формування концептуальних основ теорії мережевої організації бізнесу. Засновниками досліджень підприємницьких мереж були такі відомі вчені, як Х. Хокансон, Г. Емерсон, Ф. Котлер, М. Кастельс, П. Друкер та ін.
У всьому світі підвищується роль довгострокових міжфірмових взаємин, зростає кількість підприємницьких мереж та їх вплив на ринок. За останні десятиліття в Україні пройшли значні зміни, які викликані переходом до іншої системи розвитку суспільства, побудованої на впроваджені ринкових відносин та активізації підприємницької діяльності, що неминуче сприяє географічному розширенню бізнесу. Прагнення до експансії з боку господарюючих суб’єктів проявляється у створенні нових форм ведення бізнесу, таких як підприємницькі мережі.
Підприємницькі мережі мають значні конкурентні переваги відносно традиційних форм ведення бізнесу, оскільки дають кожному з партнерів додаткові можливості, пов’язані з використанням мережевих колективних інформаційних, маркетингових, соціальних та інших ресурсів. Синергетичний ефект від довготривалого та стабільного співробітництва є результатом об’єднання елементів ресурсного потенціалу кожного з партнерів на основі взаємодоповнення. Крім того, успіх мереж багато в чому пов’язаний з трансформацією функцій управління та організації бізнес-процесів. Ці конкурентні переваги використовуються для розробки та реалізації стратегії динамічного розвитку підприємницької мережі.
Підприємницькі мережі на сучасному етапі розвитку економіки – це якісно більш розвинена форма ведення бізнесу. Вони забезпечують свій успіх і подальший розвиток не за рахунок адміністративного ресурсу або монопольного становища на ринку, а завдяки новому підходу до модернізації бізнесу.
Таким чином, підприємницька мережа – це група суб’єктів господарювання, що здійснюють спільну діяльність, спрямовану на досягнення стійких високих темпів розвитку шляхом: реалізації взаємоузгоджених цілей; забезпечення конкурентоспроможності на різних галузевих і міжгалузевих ринках; отримання синергетичного ефекту, на основі використання загальних інформаційних, технологічних, фінансових, маркетингових та інших видів ресурсів; визначення спільних цінностей і «правил гри»; формування довгострокових господарських зв’язків.
Принципи, на яких ґрунтується формування зазначених мереж, визначають їх підприємницький характер (рис. 1.).
Рис. 1 – Принципи формування підприємницьких мереж
Саме тому такі об’єднання підприємств доцільно називати підприємницькими. Підприємницькі мережі як складні структури можна класифікувати занизкоюознак (табл. 1).
Таблиця 1
№ з/п |
Ознака класифікації |
Характеристика |
1 |
2 |
3 |
1 |
За формою структури |
Ієрархічні об’єднання Неієрархічні об’єдання Комбіновані об’єдання |
2 |
За рівнем надходження складових елементів (учасників) об’єдання |
Горизонтальний рівень об’єдання Вертикальний рівень об’єдання Поєднання зусиль учасників, розташованих як на горизонтальному, так і вертикальному рівнях |
3 |
За рівнем диверсифікації діяльності учасників |
Високий (більше п’яти видів діяльності) Середній (до п’яти видів діяльності) Низький (до двох видів діяльності) |
4 |
За характером (видом) диверсифікації діяльності учасників |
Споріднена диверсифікація діяльності учасників Неспоріднена диверсифікація діяльності учасників |
Продовження табл. 1
1 |
2 |
3 |
5 |
За масштабами діяльності |
Місцева Регіональна Міжрегіональна Національна Міжнародна |
6 |
За метою створення |
Посилення позицій на ринку за рахунок експансії Зосередження на виконанні основних функцій і реалізації основних компетенцій Виконання певного проекту, реалізація якого має середньо- та довгострокову перспективу Партнерство з метою об’єднання ресурсів Партнерство з метою обміну (передачі) основними компетенціями |
7 |
За часом створення (існування) |
Довгострокове стратегічне об’єдання (довгостроковий стратегічний альянс) Середньострокове партнерство Об’єднання зусиль учасників для реалізації певного проекту |
Основні тенденції функціонування та розвитку мереж:
підприємницькі мережі розвивають і розширюють довгострокові партнерські відносини з постачальниками, покупцями та підрядниками з метою зниження ризиків;
підприємницькі мережі все частіше стають провідниками нових ринків збуту, сировини та інновацій завдяки географічній віддаленості учасників один від одного;
діяльність менеджменту підприємницьких мереж спрямована на децентралізацію відповідальності, посилення координації на основі розвитку горизонтальних комунікацій.
Мета функціонування мережі полягає в забезпеченні конкурентоспроможності на різних ринках за рахунок широкого географічного поширення; унікальних властивостей, якими володіють учасники мережі (ноу-хау, технології); постійного надходження людського капіталу; доступу до нових ідей; регламентації бізнес-процесів, концентрації та перерозподілу ресурсів.
Цілями учасників мережі є досягнення динамічного розвитку за рахунок вилучення синергетичного ефекту від співробітництва на основі зниження трансакційних та операційних витрат, розширення комунікацій, залучення ресурсів, забезпечення захищеності від зовнішніх загроз і ризиків, формування позитивного іміджу.
Особливістю мережевих структур є їх децентралізація і мала ієрархія. У цьому проявляється головна перевага і проблема мережі порівняноз ієрархічними організаціями. Сьогодні завдяки розвиткуінформаційних технологій мережа може залишатися гнучкоютаздатною до швидкого пристосування, одночасно бутикоординованою і керованою.
Розрізняють типи мережевих організацій:
внутрішні мережі дають змогу використовувати в середині організації принцип вільного підприємництва завдяки створенню, організаційних ринків, які передбачають взаємодію між підрозділами організації на основі ринкових цін;
стабільні мережі значну частину робіт передають підрядникам, які можуть розташовуватися поза межами основного підприємства. Така форма співпраці дає змогу отримати конкурентні переваги за рахунок вузької спеціалізації підрядників.
динамічні мережі залучаютьзовнішніх незалежних розробників, виробників, постачальників, дистриб’юторів. Головне підприємствоуправляє іншими організаціямиу межахдосягнення своїх цілей, залишаючись при цьому ядром або «системним інтегратором».