Аналіз ритмічності випуску продукції протягом місяця

Показники	Усього за місяць	Випуск за декадами
		1-я	2-я	3-я
Обсяг продукції: тис. грн	12000	3000	3600	5400
%	100	25	30	45
Число робітників, осіб	200	200	200	200
Вироблення одного робітника, тис. грн	6000	1500	1800	2700

Візьмемо за нормативне значення середнє вироблення в 2-й і 3-й декадах:

грн /осіб.

Наступний місяць вироблення може скласти:

2250 · 3 = 6750 грн /осіб.

Ріст продуктивності праці за рахунок підвищення ритмічності:

осіб.

Істотним резервом росту продуктивності праці є корінне покращення умов праці з повним усуненням тієї виробничої шкоди, через яку встановлені додаткові відпустки й скорочена тривалість робочого дня. Можна розрахувати ріст продуктивності праці за рахунок установлення семигодинного робочого дня в порівнянні із шестигодинним:

(8.20)

де − питома вага працівників, для яких покращення умови праці й скасовані пільги.

Ріст продуктивності праці за рахунок скасування додаткових відпусток за роботу в шкідливих умовах праці

(8.21)

де − плановий фонд робочого часу, днів;

−середня кількість днів, що відміняються, додаткової відпустки, днів;

−питома вага працівників, для яких скасовані додаткові відпустки.

Розраховується економія чисельності за рахунок зниження втрат робочого часу із причин професійної захворюваності й виробничого травматизму:

осіб, (8.22)

де − скорочення втрат робочого часу у звітному періоді в порівнянні з базисним із причин профзахворюваності, людино-година;

−скорочення втрат робочого часу у звітному періоді в порівнянні з базисним із причин виробничого травматизму, людино-година;

−плановий фонд робочого часу одного робітника, година (рік, місяць).

8.4 Покращення структури й рівня підготовки кадрів

Значні резерви ріст продуктивності праці пов'язані з недоліками в структурі й рівні професійної підготовки кадрів.

Розробляються заходи щодо наступних напрямків

1. Екстенсивне розширення виробництва – уведення нових виробничих потужностей, цехів, ділянок, росту коефіцієнта змінності. При цьому чисельність основних робітників зростає швидше, чим чисельність інших категорій працівників, наприклад, допоміжних робітників, а чисельність управлінського персоналу залишається практично незмінною. Якщо це супроводжується пропорційним ростом чисельності основних робітників і ростом обсягу виробництва, то відповідний ріст продуктивності праці буде рівний:

(8.23)

де − чисельність основних, допоміжних робітників та іншого персоналу, осіб;

−індекс обсягу виробництва;

−приріст чисельності допоміжних робітників у зв'язку з ростом обсягу випуску продукції, осіб.

2. Скорочення чисельності управлінського й іншого персоналу на основі механізації й комп'ютеризації управлінської праці; застосування засобів малої механізації в роботі МОП; впровадження автоматизованих засобів охорони виробничих і службових приміщень та ін. При цьому підвищується питома вага основних робітників.

3. Збільшення частки основних робітників у чисельності всіх робітників. Це можливо на основі: покращення організації праці допоміжних робітників, поєднання основними робітниками деяких функцій допоміжних (ремонтних, налагоджувальних); механізації праці допоміжних робітників; скорочення трудових витрат на ремонт устаткування (шляхом заміни зношеного; ремонту його на спеціалізованих підприємствах).

4. Заходи щодо підвищення кваліфікаційного рівня працівників:

- підготовка кадрів робочих певних професій і кваліфікаційного рівня, за якими є дефіцит на підприємстві;

- ріст кваліфікації робочих певних професій;

- розширення виробничого профілю робітників шляхом навчання їх суміжним другим професіям і виконання певних функцій у межах спеціальності;

- прийом на підприємство робітників певних професій збоку, що знижує витрати на підготовку кадрів;

- навчання робітників, які мають низьку кваліфікацію або взагалі її не мають безпосередньо на виробництві;

- навчання робітників передовим методам праці.

Чисельність робітників, яким потрібно підвищити кваліфікацію на один розряд визначається за формулою:

, (8.24)

де − середні розряди робіт і робітників;

−чисельність робітників з даної професії, осіб.

Ріст рівня кваліфікації робітників призводить до росту продуктивності праці як за рахунок росту годинного вироблення, так і за рахунок зниження втрат і непродуктивних витрат робочого часу, що мають місце в малокваліфікованих робітників. Ріст годинного вироблення визначається шляхом порівняння його до й після росту кваліфікації. Потім розраховується економічна ефективність заходів. Наприклад, ефект від поєднання професій і функцій погодинно оплачуваних робітників визначається як різниця між економією (у грн) від абсолютного вивільнення працівників і скорочення витрат на їхню заробітну плату з урахуванням усіх нарахувань на заробітну плату й витрат на навчання, а також доплат тим робітникам, які поєднують обов'язки:

грн, (8.25)

де − чисельність робітників, що звільняються, осіб;

−середня планова заробітна плата робітників, що звільняються, грн;

−коефіцієнт відрахувань на соціальне страхування (1,09 – 1,15);

−одноразові витрати на навчання;

−нормований коефіцієнт порівняльної економічної ефективності витрат на навчання рівний 0,2;

−доплати за поєднання професій, грн.

Критеріями оцінки ефективності підвищення кваліфікації робітників можуть бути наступні показники їх трудової діяльності:

1) кваліфікаційний розряд;

2) виконання плану за обсягом виробництва;

3) ріст продуктивності праці;

4) використання робочого часу;

5) розмір заробітної плати;

6) кількість раціоналізаторських пропозицій;

7) рівень виробничого травматизму, браку в роботі;

8) собівартість продукції.

Дослідження показують, що найбільш значимими є показники 1, 2, 3, 4. На останньому місці за значимістю – показник зниження собівартості продукції.

Крім загальної оцінки ефективності підвищення кваліфікації, визначають ефективність різних форм підвищення кваліфікації.