Динаміка показників організації праці

№ з/п	Коефіцієнти	Базис	Звіт	Відхилення
				абсолютні	Індекс
1.		0,88	0,75	- 0,13	0,852
2.		0,87	0,93	0,06	1,07
3.		0,967	0,965	- 0,02	0,998
4.		0,99	0,995	0,005	1,005
5		0,904	0,888	- 0,016	0,98
6.		0,991	0,886	- 0,105	0,894
7.		0,82	0,97	0,15	1,18
8.		0,68	0,74	0,06	1,078
9.		0,952	0,956	0,004	1,006
10.		0,99	0,99	0,0	1,00
11.		0,97	0,976	0,006	1,006
12.		0,875	0,91	0,035	1,038

Дані таблиці показують, що рівень організації праці на підприємстві підвищився на 3,8 %; разом із цим організація праці погіршується за такими елементами: знизився рівень поділу праці, знизилося використання прийомів праці, збільшився час, відпрацьовани понаднормово.

4.3 Розробка заходів щодо вдосконалювання організації праці

На підставі проведеного аналізу визначаються напрямки покращення організації праці на підприємстві:

- удосконалювання поділу й кооперації праці (розробка оптимальних варіантів поділу праці; використання поєднання професій і функцій, розширення зон обслуговування; сумісництва; багатоверстатне обслуговування);

- удосконалювання організації робочих місць на основі їх атестації й раціоналізації (покращення спеціалізації, оснащення, планування й обслуговування робочих місць);

- впровадження передових методів і прийомів праці, що забезпечують більш високу продуктивність праці, покращення використання встаткування, організація навчання передовим методам праці;

- удосконалювання методів матеріального й морального стимулювання, покращення мотивації праці;

- підвищення змістовності й покращення умов праці;

- удосконалювання підготовки, перепідготовки працівників, що звільняються, підвищення кваліфікації робочих кадрів;

- розробка заходів щодо зміцнення дисципліни праці й порядку на виробництві;

- підвищення творчої активності працівників шляхом залучення їх до діяльності так званих бригад управління продуктивністю, гуртків якості;

- удосконалювання форм, методів організаційного проектування на підприємстві;

- складання річних і перспективних планів підвищення рівня організації праці на підприємстві.

Аналіз організації праці на підприємстві завершується розрахунками економічної ефективності розроблених заходів. Для оцінки ефективності вдосконалювання організації праці можна використовувати наступні показники:

- ріст продуктивності праці, ріст обсягу виробництва;

- економія чисельності (зниження трудомісткості виготовлення продукції);

- річний економічний ефект, строк окупності витрат на впровадження заходів;

- показники соціальної ефективності.

Розділ 5. Аналіз і оцінка умов праці

5.1 Структура витрат, пов'язаних з умовами праці

Стан умов праці, заходи щодо їхнього покращення впливають на основні економічні показники діяльності підприємств, у тому числі й на такі трудові показники, як втрати робочого часу, динаміка продуктивності праці, трудомісткості. Економічні результати при цьому досягаються внаслідок підвищення працездатності, зниження непродуктивних витрат праці, росту її привабливості.

Разом із тим, підвищенню соціальної й економічної ефективності виробництва сприяє не тільки робота з покращення умов праці. Важливе значення має обґрунтування рівня витрат на пільги й компенсації за роботу в несприятливих умовах праці й інших витрат.

Тому загальна оцінка роботи підприємства з покращення стану умов праці починається з аналізу витрат, які групуються в такий спосіб:

- витрати, пов'язані із впровадженням заходів щодо покращення умов праці й забезпечення її безпеки;

- витрати, пов'язані з попередженням і компенсацією несприятливого впливу умов праці на працівників;

- витрати, пов'язані з усуненням наслідків несприятливого впливу умов праці.

Розглянемо доцільність розмірів витрат за виділеними напрямками. Тут критерієм повинен бути такий їхній розподіл, коли основна частина засобів направляється на профілактику несприятливого впливу умов праці. Практика роботи багатьох підприємств показує зворотне співвідношення витрат, коли значну частину засобів, які асигнуються на створення безпечних і здоровіших умов праці, направляють не на впровадження у виробництво нових досягнень науки й техніки в сфері санітарії, гігієни й охорони праці, а на усунення недоліків і порушень, допущених при проектуванні промислових об'єктів, процесів устаткування, а також на ремонтні роботи. Звичайно, простіше виділити робітникові якусь частину коштів за роботу в несприятливих умовах праці, ніж довести рівень умов до нормального стану.

Дослідження показують, що на підприємствах з поганою постановкою роботи з покращенням умов праці співвідношення розглянутих видів витрат таке: 25 – 30 % засобів направляється на впровадження заходів щодо вдосконалення умов праці; 70 – 75 % – витрати на компенсацію несприятливих умов праці й відшкодування збитків від них.

У ході аналізу витрат на умови праці виявляється тенденція їх зміни. Кращим варіантом є такий, відповідно до покращення умов праці підвищується питома вага витрат першої групи – тобто на їхнє вдосконалення й забезпечення комфортних умов роботи.

Розглядається обсяг витрат на покращення умов праці, що припадає на одного робітника за всіма аналізованими періодами (за рік):

(5.1)

Отримані дані порівнюються з аналогічними виробництвами на родинних підприємствах.

Слід проаналізувати також і таке питання: чи всі засоби й матеріальні ресурси, призначені на виконання конкретних заходів щодо охорони праці, використовувалися за призначенням. Якщо ж частина засобів на покращення умов праці використовувалася на інші цілі, з'ясовується доцільність такого їхнього відволікання.

Аналіз наводиться у формі таблиці, що включає наступні види витрат:

• на покращення умов праці робітників:

одноразове (капітальне); у т. ч. санітарно-побутові приміщення;

поточні (експлуатаційні);

• компенсації несприятливих умов праці:

пільгові компенсації за несприятливі умови праці;

безкоштовний спецодяг і засоби індивідуального захисту;

• відшкодування несприятливих умов праці:

допомоги з тимчасової непрацездатності;

пенсії й виплати при стійкій втраті працездатності (регресні позови).

Далі розраховується питома вага витрат, пов'язаних з умовами праці у вартості (собівартості) продукції в базисному, плановому й звітному періодах, розглядається їхня динаміка, порівнюються аналогічні показники на родинних підприємствах галузі.