Чернешенко і., ф-т англ. Мови.

Любі мої друзі!

Ось дивлюся я на вас, таких розумних і красивих, і згадую своє прекрасне дитинство, і так хочеться в нього повернутись, але я вже дорослий і у мене, як і у ваших мам й татусів, є свої права і обов'язки дорослого. Наприклад, зараз я займаюся виборами.

Пам'ятаєте, як звірята обрали собі царя у казочці про лева? Ось так і у справжньому житті ми обираємо тих, хто нами керує, для того, щоб у країні, де ми живемо, був порядок. Ви, мабуть, усі чули це слово – “вибори” – адже його сьогодні часто повторюють. І ви самі відчуваєте, що слово “вибори” схоже на слово “вибирати”. І дійсно, “вибори” – це коли ваші мами, татусі, братики й сестрички, якщо їм уже виповнилося 18 років, – усі дорослі – обирають народних депутатів – людей, які як леви керуватимуть нами, щоб у країні був порядок та справедливість.

Але як же наші леви-депутати справлятимуться із своєю роботою? Ми знаємо, що леви великі, сильні, але ж і простори у нас великі, проблем безліч, словом, роботи багато. То як же бути? Мабуть, дяді й тьоті були такі ж розумні, як і звірята, тому розсудили правильно: поділити всю Україну на частинки, а від кожної з таких частинок обрати по найкращому левові, і ці леви разом мають збиратися і вирішувати питання як рівні по відношенню один до одного і до нас. Таких левів в Україні є 450, вони й називаються депутатами, а частинки, на які поділена Україна, називаються мажоритарними виборчими округами. Це не якісь чарівні слова, на зразок “крібле-крабле-бум”, а спеціальні слова, які люди придумали, щоб позначити ці речі. Хоча іноді трапляються справді чарівні випадки – скажімо, люди голосують за одного кандидата, а перемагає інший. А чому це так буває ви дізнаєтеся тоді, коли станете дорослими і самі братимете участь у виборах.

А поки що, мої любі, коли прийдете додому, запитайте ваших батьків як звати того кандидата у депутати, за якого вони збираються голосувати, напишіть це ім'я на листочках та віддайте вашій вчительці.

Чернешенко і., ф-т англ. Мови.

Ось я зараз стою перед Вами, готуюсь говорити, а на думку мені спадає сказане колись моєю покійною бабусею. Пам'ятаю, це були вибори депутата Верховної Ради, нині поважної, відомої людини – Дурдинця. Так от моя бабуся сказала: “Мені все одно яке в нього прізвище – хоч Дуринець, хоч Баранець – аби тільки слово не лайливе і, головне, щоб він у село газ проложив”.

Так от, вибори... Ви усі свідомі люди й уже брали самі участь у недавніх виборчих змаганнях і могли самі відчути те саме, що й я тут – ту радість, ту гордість, те майже щастя від того, що я, як і мільйони інших людей, можу прилучитись до найяскравішого вияву демократії та сам за себе вирішувати, чи буде у мене завтра, чи ні. Ви усі знаєте, що народних депутатів ми обираємо двома шляхами: половину – 225 – в одномандатних виборчих округах, а половину – у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, тобто голосуємо за партії та списки їх кандидатів. А чи задумувались Ви, яке це велике досягнення української демократії, як народ і його слуги зуміли відійти від тоталітарщини, яка царювала у нашому мозку, і сягнути на новий рубіж свободи, створивши справді, не боюсь цього слова, прекрасну виборчу систему, яка відповідає нашим потребам. Завдяки їй ми зможемо самі творити своє майбутнє! Якщо Вам подобається якась партія, Ви обираєте її представників у парламент по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу; в той же час Ви маєте власного депутата від тієї місцини, де Ви проживаєте. Ви можете прийти і подивитись йому у вічі, розповісти йому про свої турботи, нагальні питання, а депутат від партії буде в цей час відстоювати Ваші ширші ідеологічні вподобання та політичні інтереси у Верховній Раді.

Ви скажете, що я можу бути не дуже об'єктивним і розхвалювати все це безпричинно, але давайте подивимося на те, що говорять безпристрасні спостерігачі – іноземні спеціалісти. Їхні відгуки найкращі і сягають ідеальних уявлень про справжні демократичні вибори у молодій демократичній державі. Самі іноземці стверджують, що в багатьох країнах, якими ми захоплюємося, виборчі системи значно поступаються нашій. Отже, ми маємо чим пишатися, що залишити нашим нащадкам, і мені не соромно дивитися в вічі ні бабусі, яка прийшла на вибори, ні іноземному спостерігачеві, який приїхав, щоб упевнитись у вірності нашої виборчої системи.

А Вам, шановне панство, я бажаю всього найкращого, і – до виборів!

11