Розрахунок кількості обладнання, необхідного за технологією

Найменування Обладнання	Річна програма деталей, шт.	Трудомісткість (норма часу) операції, год.	Трудомісткість річної програми, год.	Дійсний річний фонд часу роботи обладнання, год.	Розрахункова кількість обладнання, од.	Прийнята кількість обладнання, од.	Коефіцієнт завантаження,
	N	tі	Ті	Фд	Срі	Спрі	Кзі
	Вихідні дані	Вихідні дані	N×tі	Норматив	Ті/Фд	Більше ціле	СРі/СПРі
1	2	3	4	5	6	7	8

Обладнання в таблиці поєднується за технологічним принципом (усі токарні, фрезерні, свердлильні верстати), що відповідає звичайному порядку групування обладнання підприємством – виробником при наданні інформації про ціни окремих верстатів кожної технологічної групи.

1.2. Розрахунок кількості підйомно-транспортного, та енергетичного обладнання за нормативами та пропускною спроможністю.

На аналізованому підприємстві обране обладнання підлягає групуванню як за видом обладнання, так і за видом обробки на операціях тех. процесу. Так, наприклад, операцію центрування можна виконувати фрезеруванням, на токарному або свердлильному верстаті і в подальшому вказані види обладнання можуть бути об’єднані у одну виробничу ділянку механічної обробки, або групування виконується за методами обробки, тоді в ділянку об’єднуються окремо токарні, окремо фрезерні або свердлильні верстати. Групування обладнання за дільницями дозволяє упорядкувати технологічний процес та обрати за видом та кількістю необхідне підйомно-транспортне та енергетичне обладнання. Це обладнання має певні границі обслуговування, які звичайно співпадають з межами дільниць цеху, але не обов’язково.

У спеціалізовані дільниці, згідно завданню, можуть бути об’єднані не більш ніж 50 робочих місць з виконання операцій споріднених за методом обробки:

токарна дільниця – токарні та центрувальні операції, токарно-гвинторізні, токарно-револьверні;

фрезерна дільниця – фрезерно-центрувальні, різьбофрезерні операції, фрезерування пазів та шліців;

свердлильна дільниця – свердлення отворів у валах та корпусних деталях типу шпиндель(корпус шпинделя);

дільниця термічної обробки – закалювання та відпуск, цементування, поверхневе закалювання ТВЧ;

шліфувальна – шліфування шийок валів та шліців, шліфування площини, лисок, фасок тощо;

дільниця механічної обробки – інші операції тех. процесу, які неможливо об’єднати за єдиним засобом обробки та обладнання, яке не увійшло у інші дільниці за лімітом кількості обладнання на цих дільницях (у даній курсовій роботі не більш ніж 50 одиниць).

З виділенням дільниці вказується кількість встановленого на неї обладнання, сумарна кількість якого повинна дорівнювати прийнятій загальній кількості обладнання за розрахунком, яке вноситься до титульного списку згідно форми таблиці 1.3, де крім основного технологічного виділяється підйомно-транспортне обладнання, кількість якого визначається згідно нормам обслуговування розподіленого за дільницями основного обладнання (додатки В1, В2). Згідно вказаному додатку виконується розрахунок, який наводиться повністю з обґрунтуванням. Вартість обладнання звичайно визначається за даними підприємства - виробника або за даними фірм – оптових продавців засобів виробництва, які можна знайти у Інтернеті. За відсутністю вказаних даних, можна користуватися даними, наведеними у додатках Б, В1, В2. Якщо мають місце високі темпи інфляції, керівник курсової роботи надає коефіцієнт збільшення вартості обладнання, на який необхідно помножити наведені у додатку ціни.

Витрати на транспортування й монтаж залежать від маси та габаритів обладнання, відстані перевезень, виду транспорту та рівня спеціалізації перевізника. В цій роботі витрати визначаються укрупнено у середньому по галузі в межах території України за залізничним тарифами у відсотках від вартості обладнання:

технологічного 14%;

термічного 18%;

підйомно-транспортного 10%.

Таблиця 1.3