3. Теорія співвідношення чинників виробництва

Теорія співвідношення чинників виробництва (теорія Хекшера-Оліна): – кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона володіє відносно надмірними чинниками виробництва, та імпортує ті товари, для виробництва яких, відчуває відносну нестачу чинників виробництва.

Найбільш важливими допущеннями теорії співвідношення чинників виробництва є різна фактороінтенсивність окремих товарів і різна факторонасиченість окремих країн.

Фактороінтенсивність – показник, що визначає відносні витрати чинників виробництва на створення певного товару.

Факторонасиченість – показник, що визначає відносну забезпеченість країни чинниками виробництва.

Завдання

Фермерське господарство виробляє пшеницю і молоко, для чого максимально може використовувати 400 годин праці і 600 га землі. Виробництво 1 т пшениці вимагає 10 годин праці і використання 5 га землі. Виробництво 1 т молока вимагає 4 годин праці і 8 га землі.

Визначте:

1. Які чинники виробництва відносно інтенсивніше використовуються для виробництва пшениці? Які – для молока?

2. Чи в змозі фермерське господарство виробляти 50 т молока і 90 т пшениці?

Розв'язання:

1. Виробництво пшениці трудомістко, оскільки 10/5=2, що більше, ніж 4/8=1/2 для виробництва молока, яке вимагає інтенсивного використання землі.

2. Відповідно до наявної інформації 4х50 + 10х90 < 400 і 8х50 + 5х90 < 600, що не дотримується. Тому фермерське господарство не може виробляти таку кількість пшениці і молока.

4. Міжнародний рух робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на рік із зміною постійного місця проживання або поверненням до нього в цілях пошуку роботи.

По характеру переміщення розрізняють внутрішню міграцію, коли населення переміщається між окремими регіонами усередині країни, зовнішню міграцію, пов'язану з переїздом робочої сили з однієї країни в іншу на тривалий термін, звичайно не менше року, і інтеграційну міграцію, що представляє переміщення усередині держав інтеграційного об'єднання.

Зовнішня міграція має дві сторони:

еміграція – виїзд працездатного населення з країни перебування для довготривалого або постійного мешкання в іншу країну;

імміграція – приїзд робочої сили в дану країну з-за кордону.

Існує також специфічна форма міжнародної міграції – рееміграція – повернення на батьківщину населення, що раніше емігрувало.

Міграційне сальдо – різниця між числом іммігрантів і числом емігрантів.

Завдання 1

Для Росії і Японії на основі даних, приведених в таблиці, розрахуйте кількість працездатного населення і визначте частку основних груп населення (дитячого віку – до 14 років; працездатного віку – від 15 до 65 років; пенсійного віку – старше 65 років). Зробіть висновки.

Структура населення Росії і Японії по основних вікових групах, млн.чел.

Країна	Рік	Група від 0 до 14 років	Група від 65 років і старше	Населення – всього
Росія	1994 2001	33 31,5	16,4 19,6	147,97 147,1
Японія	1994 2001	20,48 19,43	17,47 19,6	124,92 126,07

Розв'язання:

Населення працездатного віку в Японії і в Росії

Категорії населення	Японія		Росія
	1994	2001	1994	2001
Работоспособ-ноє населення, млн.чел. %	86,97 69,6	87,04 69,0	98,57 66,0	96,0 65,3
Пенсіонери млн.чел. %	17,47 14,0	19,6 15,6	16,4 11,1	19,6 13,3

Продовження табл.

Діти млн.чел. %	20,48 16,4	19,43 15,4	33,0 22,3	31,5 21,4
Населення – всього млн.чел. %	124,92 100	126,07 100	147,97 100	147,0 100

В Японії відзначалось скорочення долі дитячого населення і зростання частки старішого населення, що є ознакою старіння нації. Це об'єктивно обмежує можливості збільшення працездатного населення, яке скорочувалося у відносному виразі (з 69,6% в 1994 р. до 69% в 2001 р.).

У Росії також відбулося абсолютне і відносне зменшення чисельності дитячого населення. Проте його частка як і раніше вище 20% в структурі населення, і по цьому показнику Росія більш схожа на країни, що розвиваються, чим на промислово розвинені. У Росії не так явно, як в Японії, виявлялася тенденція старіння нації, хоча частка пенсіонерів зросла з 11,1% в 1994 р. до 13,3% в 2001 р. Але ці відносні величини нижчі, ніж в промислово розвинених країнах, де високий рівень і якість життя забезпечують велику тривалість життя для багатьох людей пенсійного віку. У Росії, як і в багатьох промислово розвинених країнах, простежується тенденція до абсолютного скорочення працездатного населення (з 66% в 1994 р. до 65,3% в 2001 р.).