2 Побудова документа

2.1. Розділи повинні мати порядкові номери в межах усього документа (частина, книга), позначені арабськими цифрами без крапки і записані з абзацевого відступу. Підрозділи повинні мати нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номерів розділу і підрозділу, розділених крапкою. Наприкінці номера підрозділу крапки не ставляться. Розділи, як і підрозділи, можуть складатися з одного чи декількох пунктів.

2.2. Розділи, підрозділи повинні мати заголовки. Пункти, як правило, заголовків не мають.

Заголовки повинні чітко і коротко відбивати зміст розділів, підрозділів.

Заголовки розділів виконують виликими буквами.

Заголовки підрозділів варто виконувати з прописної букви без крапки наприкінці , не підкреслюючи. Переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом при виконанні документа машинописним способом повинне дорівнювати 3,4 інтервалам, при виконанні рукописним способом - 15 мм. Відстань між заголовками розділу і підрозділу - 2 інтервали, при виконанні рукописним способом -.8 мм.

2.3. Кожен розділ текстового документа рекомендується починати з нового аркуша (сторінки).

2.4. У документі (частині, книзі) великого- обсягу на першому (заголовному) аркуші і, при необхідності і на наступних - аркушах поміщають зміст, що включає номери і найменування розділів і підрозділів із указівкою номерів аркушів (сторінок).

Якщо документ разбитий на частини (книги), то наприкінці змісту першої частини (книги) перелічують позначення і найменування (при наявності) інших частин (книг). Зміст включають у загальну кількість аркушів даного документа (частини, книги).

Слово "Зміст" записують у вигляді заголовка (симетрично тексту) із виликої букви. Найменування, включені в зміст, записують малими літерами, починаючи з прописної букви.

2.5. Наприкінці текстового документа перед листом реєстрації змін допускається наводити список літератури, що була використана при його складанні .Виконання списку і посилання на нього в тексті - за ГОСТ 7.32-91 ЕСКД Список літератури включають у зміст документа.

3 Виклад текстів документів

3.1. Текст документа повинний бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

При викладі обов'язкових вимог у тексті повинні застосовуватися слова "повинно", "випливає", "необхідно", "потрібно, щоб", "дозволяється тільки", "не допускається", "забороняється, "не випливає". При викладі інших положень варто застосовувати слова - "як правило", "при необхідності", "може бути", "у випадку" і т.д.

При цьому допускається використовувати оповідну форму викладу тексту документа, наприклад "застосовують", "указують" і т.п.

У документах повинні застосовуватися науково-технічні терміни, позначення і визначення, встановлені відповідними стандартами, а при їхній відсутності - загальноприйняті в науково-технічній літературі.

Якщо в документі прийнята специфічна термінологія, то наприкінці його (перед списком літератури) повиннен бути перелік прийнятих термінів з відповідними роз'ясненнями. Перелік включають у зміст документа.

3.2. У тексті документа не допускається:

- застосовувати звороти розмовної мови, техніцизми, професіоналізми;

- застосовувати для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми), а також іноземні слова і терміни при наявності рівнозначних слів і термінів у української мови;

- застосовувати довільні словотвори;

-застосовувати скорочення слів, крім установлених правилами української орфографії, що відповідають державним стандартам, а також у даному документі;

- скорочувати позначення одиниць фізичних величин, якщо вони вживаються без цифр, за винятком одиниць фізичних величин у голівках і боковиках таблиць і в розшифровках літерних позначень, що входять у формули і рисунки.

3.3. У тексті документа, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:

- застосовувати математичний знак мінус (-) перед негативними значеннями величин (варто писати слово "мінус");

- застосовувати знак "" для позначення діаметра (варто писати слово "діаметр"). При вказівці розміру, або граничних відхилень діаметра на кресленнях, поміщених у тексті документа, перед розмірним числом варто писати знак " ";

- застосовувати без числових значень математичні знаки, наприклад > (більше), < (менше), = (дорівнює),

> (чи більше дорівнює), < (чи менше дорівнює), (не дорівнює), а також знаки № (номер), % (відсоток);

- застосовувати індекси стандартів, технічних умов і інших документів без реєстраційного номера.

3.4. Умовні літерні позначення, зображення, знаки повинні відповідати прийнятим у чинному законодавстві і державних стандартах. У тексті документа перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад "Тимчасовий опір розриву ”.

При необхідності застосування умовних позначок, зображень, або знаків, не встановлених діючими стандартами, їх варто пояснювати в тексті або в переліку позначень.

3.5. У тексті документа числові значення величин з позначенням одиниць фізичних величин і одиниць розрахунку варто писати цифрами, а числа без позначення одиниць фізичних величин і одиниць розрахунку від одиниці до дев'яти - словами.

Приклади

1 Провести випробування п'яти труб, кожна довжиною 5 м.

2 Відібрати 15 труб для випробування на тиск.

3.6. Одиниця фізичної величини того самого параметра в межах одного документа повинна бути постійною. Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її вказують тільки після останнього числового значення, наприклад 1,50; 1,75; 2,00 м.

3.7. Якщо в тексті документа наводять діапазон числових значеннь фізичної величини, виражених в одній і тій же одиниці фізичної величини, то позначення одиниці фізичної величини вказується після останнього числового значення діапазону.

Приклади

1 Від 1 до 5 мм.

2 Від 10 до 100 кг.

3 Від плюс 100 до мінус 400С. Від плюс 10 до плюс 40 "С.

Не припустимо відокремлювати одиницю фізичної величини від числового значення (переносити їх на різні рядки або сторінки), крім одиниць фізичних величин, що поміщаються в таблицях, виконаних машинописним способом.

3.8. Наводячи найбільші чи найменші значения величин варто застосовувати словосполучення "повинно бути не більше (не менше)".

Наводячи припустимі значення відхилень від зазначених норм, вимог варто застосовувати словосполучення "не повинно бути більше (менше)'".

Наприклад, масова частка вуглекислого натрію в технічній кальцинованій соді повинна бути не менше 99,4 %.

3.9. Дробові числа необхідно наводити у вигляді десяткових дробів; за винятком розмірів у дюймах, які варто записувати 1/4"; 1/2" .

При неможливості виразити числове значення у вигляді десяткового дробу, допускається записувати у вигляді простого дробу в один рядок через похилу риску, наприклад. 5/32: (50А-4С)/(40В+20).

3.10. У формулах в якості символів варто застосовувати позначення, установлені відповідними державними стандартами. Пояснення символів і числових коефіцієнтів, що входять у формулу, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу варто давати з нового рядка в тій послідовності, у якій символи наведені у формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися зі слова "де" без двокрапки після нього.

Приклад - Щільність кожного зразка р, кг/м³, обчислюють за формулою

,

де m - маса зразка, кг,

V - обсяг зразка, м³.

Формули, що випливають одна за іншою і не розділені текстом, розділяють комою.

3.11 Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, причому знак на початку наступного рядка повторюють. При переносі формули на знаку множення застосовують знак "Х".

3.12. У документах, що видаються недрукарським способом, формули можуть бути виконані машинописним, машинним способами, креслярським шрифтом висотою не менше 2,5 мм. Застосування машинописних і рукописних символів в одній формулі не допускається.

3.13. Формули, за винятком формул, що поміщаються в додатку, повинні нумеруватися наскрізною нумерацією арабськими. цифрами, що записують на рівні формули праворуч у круглих дужках. Одну формулу позначають - (1).

Посилання в тексті на порядкові номери формул дають у дужках,

наприклад, ... у формулі (1).

Формули, що поміщаються в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатка з додаванням перед кожною цифрою позначення додатка, наприклад формула (В.1).

Допускається нумерація формул у межах розділу. У цьому випадку номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, розділених крапкою, наприклад (3.1).

3.14. Посилатися слід на документ у цілому чи його розділи і додатки. Посилання на підрозділи, пункти, таблиці й ілюстрації не допускаються,за винятком підрозділів, пунктів, таблиць, ілюстрації даного документа.