Світовий досвід ксв і шляхи його ефективного впровадження в Україні
В умовах глобальної конкурентної боротьби ТНК, що відіграють виключну роль у здійсненні міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації капіталу, і чию роль у розвитку світового господарства важко перебільшити – дедалі частіше використовують різноманітні стратегії. Однією з них є стратегія корпоративної соціальної відповідальності (КСВ). При участі усіх зацікавлених сторін (держава, суспільство, малий і середній бізнес) у розробці стратегії національної конкурентоспроможності, КСВ стає важливим джерелом нарощення конкурентних переваг національної конкурентоспроможності. А дослідження добросовісної корпоративної практики 500 європейських компаній, проведене у 1999 р. Warwick Business School, показало, що їх бізнес виграв від КСВ (94%), майже усі соціальні програми є постійними (95%).
По термінології ООН: «Соціальна відповідальність приватного сектора торкається відносин компанії не лише з клієнтами, постачальниками й працівниками, але й також її відношення (політики) відносно потреб, цінностей і цілей суспільства».
Політика КСВ розповсюджується на такі взаємопов’язані напрями: формування та покращення іміджу; корпоративний розвиток; управління розвитком людського капіталу; здоров’я, охорона прав людини, екологічного довкілля; взаємодія з місцевими органами влади, державними структурами для вирішення спільних соціальних проблем; PR вищенаведених напрямів.
За останні 10-15 років КСВ, як система управління стійким розвитком у постійному діалозі з суспільством в економічно розвинутих країнах, стала ключовою ідеологією бізнесу, основою соціального партнерства з урядами усіх рівнів та громадянським суспільством. Міжнародний досвід показує, що робота і звітність по КСВ та стійкому розвитку дає компаніям ефективний результат у формі: покращення іміджу та ділової репутації; росту капіталізації; підвищення інвестиційної привабливості; вкладу в стійкий національний розвиток. У межах цих напрямів компаніями проводяться комплекси заходів, які відображаються у «Звітах КСВ» та «Звітах про стійкий розвиток», що включають показники по економічному, екологічному та соціальному розвитку компаній. Впровадження стратегій КСВ має неабиякий вплив на інвестиційну привабливість компанії.
Поняття «стійкий розвиток» у розвинутих країнах давно увійшло у корпоративну діяльність, а це, у свою чергу, пов’язане з тим, що вищеназвані країни та частина країн з перехідною економікою узяли на себе значні міжнародні обов’язки у відповідності з «Повісткою дня XXI століття», прийнятою конференцією ООН по навколишньому середовищу і розвитку (1992) та «Йоханнесбургською» декларацією по стійкому розвитку». Не випадково експерти Financial Times до критеріїв оцінки кандидатів в список «Fortune-500» включили й КСВ.
Найбільш відомими є європейська та американська моделі соціального партнерства, що впливають на формування системи КСВ.
Американська модель соціального партнерства характерна для США, Канади, Японії, країн Латинської Америки, а також англомовних країн Африки. У її основі лежить регулювання державою соціально-трудових відносин на рівні підприємства і у значно меншій мірі – на рівні галузі та регіону шляхом прийняття законодавчих та нормативних актів. У Канаді, зокрема, існує спеціальний стандарт КСВ – модель довершення якості та здорового робочого місця, що розвивалась на базі найкращих організацій і увібрала в себе найкращі досягнення американської, європейської та австралійської моделей. За виконання принципів КСВ вручаються премії. Організації, що отримали такі премії перевершують інші компанії у вартості акцій та інших показниках бізнесу.
Надзвичайна увага в сучасних концепціях КСВ приділяється соціальній (нефінансовій) звітності. Актуальність ведення і представлення соціальної звітності перед громадськістю визначається необхідністю укріпити довіру працівників, партнерів, акціонерів корпорації, органів державної влади і ЗМІ. Крім того, соціальна звітність дозволяє отримувати додаткові конкурентні переваги. Наприклад, «Шеврон», одна з найбільших світових енергетичних компаній 8 травня 2008 року опублікувала звіт по КСВ за 2007 рік, у якому було сформульовано сім принципів політики компанії, мету – зменшення емісії парникових газів, оголошено, що 119 млн. дол. було інвестовано у людський капітал і 30 млн. дол. у Світові фонди боротьби зі СНІДом та туберкульозом. Значимість цих дій тяжко перебільшити – як для інвесторів, так і для держави і самої світової економіки в цілому.
Українським компаніям, безперечно, необхідно долучатись до практики КСВ. Звісно, умови для розвитку бізнесу в Україні важко назвати сприятливими, і вражаючим є те, що нині в Україні є маловідомі компанії, які, змагаючись із обставинами, намагаються зробити свій бізнес по-справжньому етичним.
Важливим вкладом у вивчення КСВ в Україні став звіт про розвиток діяльності соціальної відповідальності бізнесу на українських підприємствах, підготовлений під егідою ПРООН. Також у 2005 році у шести найбільших містах та відповідних областях України було проведено моніторинг 1221 топ-менеджера українських компаній на предмет використання їх підприємствами КСВ. Незважаючи на те, що більшість компаній поінформовані (78,1%) про КСВ і практикують деякі її форми (65,5%-поліпшення праці персоналу, 63,2% – розвиток і його навчання, 56% – благодійну допомогу громадськості тощо), майже 50% керівників вважають, що рішення соціальних проблем – функція державних структур і тільки 32,7% вважають, що бізнес повинен брати участь у вирішенні соціально-екологічних проблем суспільства.
В Україні здебільшого використовуються два види соціальної відповідальності. Вузьке розуміння останньої представляє перелік проектів і програм, що здійснюються українськими компаніями по розвитку людського капіталу на благодійній основі, але це не відповідає міжнародним стандартам. На противагу цьому підходу існує комплексний підхід, що майже не отримав розвитку В Україні, і передбачає КСВ у формі звітів по корпоративній соціальній відповідальності чи стійкому розвитку у відповідності із міжнародними стандартами. Важливою умовою успіху у цій області є принцип добросовісної відповідальності бізнесу по КСВ в умовах гнучких мотиваційних механізмів та помірного регулювання зі сторони законодавчої і виконавчої влади. Уряди повинні підтримати практику звітності, розглядати питання пільгового оподаткування форм КСВ-діяльності, створювати відповідні урядові рекомендацій і проводити діалог влади та бізнесу про основні напрями та зміст КСВ. При цьому і питання про соціальну відповідальність самих органів влади є актуальною і гострою проблемою.
Як показує досвід, важливим є висвітлення теми КСВ у ЗМІ, щоб донести її важливість до бізнесових структур і суспільства. Також, беручи до уваги статистику компаній, українські реалії та світовий досвід, дієвим, на нашу думку, було б інтегрувати досвід європейської моделі (участь держави у регулюванні соціально-трудових відносин на всіх трьох рівнях) та деяких елементів Канадської моделі довершення якості та здорового робочого місця. Суттєвим здобутком для економіки та суспільства було б залучення бізнес-корпорацій і фінансових установ для вирішення місцевих проблем і розширення комунікаційних зв’язків, а також застосування елементів соціального маркетингу за допомогою неприбуткових організацій.
Застосування світового досвіду КСВ (беручи до уваги середовище українського бізнесу) може стати важливим джерелом кластерів національної конкурентоспроможності при участі усіх зацікавлених сторін, а на мікрорівні значення КСВ важко перебільшити.