Завдання і запитання до і дії.

1. Схарактеризуйте атмосферу в домі Хельмера і Нори. Чому дія відбувається саме на Різдво?

2. Дайте характеристику образу Хельмера. Які риси характеру Хельмера ви вважаєте головними? Обгрунтуйте свою відповідь.

3. Порівняйте життєвий шлях фру Лінне з долею Нори. Хто з них щасливіший? Обгрунтуйте свою відповідь.

4. Що спільного і чим відрізняються злочини Нори і Крогстада? Поясніть ваше ставлення до обох вчинків? Чи можна вважати те, що скоїла Нора, злочином?

5. Прокоментуйте вислів Нори, що якщо “закони не беруть до уваги моральних намірів, тоді їх треба відкинути”.

6. Порівняйте якою постає Нора на початку і наприкінці першої дії? Які зміни ви помітили? Чим їх можна пояснити?

7. Що саме намагається довести собі героїня? Чому ця проблема має для неї такого великого значення?

Наближення бурі. Дія друга відбувається після свята. В душі Нори зростає почуття відчуження від родини, і вона постійно запевняє себе, що їй не можна бути з дітьми. Обставини ніби підштовхують героїню до відчайдушних заходів. Ще одна спроба переконати Хельмера залишити Крогстада на посаді в банку закінчується нічим. Натомість Нора досягає протилежного результату і лише прискорює відсилання Крогстаду листа із повідомленням про звільнення. При цьому дедалі помітнішим стає егоїзм Хельмера: будь-яке слово або вчинок дружини він тлумачить тільки як доказ її кохання до себе. Саме так він пояснює бажання Нори затримати листа до Крогстада.

Здається, Ібсен зумисне відрізає молодій жінці шляхи відступу. Зясовується, що доктор Ранк – єдина людина , в якої Нора могла перепозичити гроші і сплатити залишок боргу з одним разом – кохає її. За таких умов, героїня не може нічого у нього просити. Показова реакція Нори після того, як Ранк залишає її оселю: ”Біда іде … Іде все-таки йде …” - із жахом промовляє вона.

До рішучіших дій вдається і Крогстад. Він вимагає підвищення, залишає в себе назавжди боргову розписку і кидає до поштової скриньки листа з викладом злочину Нори. До речі, як і в дії першій, в розмові Нори і Крогстада можна помітити деякі фрази – передбачення власної долі героїні: вона вирішила кинути родину і дім, аби врятувати їх від ганьби, але у неї поки не стає духу. В дії третій Нора повернеться до цього рішення, але мотивування буде вже зовсім іншим і вже ніщо не зможе її зупинити. Те, що вона починає потроху підготовляти розвязку, доводить і її прохання до фру Лінне засвідчити, коли це буде треба, (тобто коли хто-небудь інший, а не вона забажає взяти провину на себе), що саме Нора підробила підпис і дату. Тут вперше зявляється мотив очікування дива. Це також дуже важлива деталь, яка несподівано спрацьовує наприкінці пєси. Покарання неминуче, і будь-які заходи відтягнути кінець на зразок намагань фру Лінне переконати Крогстада забрати листа, ні до чого не призводять: приватного повіреного немає в місті.

Фінал дії другої - найвища точка відчаю Нори. Майже в істеричному стані вона репетирує тарантелу – танок для гостей під обіцянку, що Хельмер не діставатиме пошту упродовж двох днів. Нора танцює так знервовано і напружено, мовби “йдеться про життя”. Це порівняння відповідає дійсності: молода жінка вже змирилася з тим, що щастя не вберегти, і, неначе в трансі, мріє про якесь диво і лічить, скільки годин життя їй залишилось.