К.Р.Теорія.причинності / 10_Zagalna_kartina_samodeterminatsiyi

10Загальна картина самодетермінації. окремі складові якої можна уявити за допомогою наступних положень.

1. Тотальність завжди розгортається в межах впливів ієрархії більш широких цілісностей ландшафтного середовища (аж до універсуму буття) як носіїв сукупності різноякісних (провідного і віртуальних) планів Гомейєра.

              2. Причинні дії в межах локальної ситуації тотальності викликають зміну причинних впливів тотальності на цю локальну ситуацію. Характер такої локальної причинно-причинної взаємозалежності формується впливами метапричинних планів Гомейєра більш широкого цілого. Єдність причинних дій і відповідних їм метапричинних впливів зазначених планів виступає як місцева тотальність і як онтична форма.

               3. У межах одного цілого можуть  виникати і розвиватися (в різні моменти або одночасно) різні тотальності (онтичні форми).

4. Провідні плани Гомейєра  можуть мінятися в даному процесі за рахунок виходу віртуальних планів цілого у стан провідних; відповідно до цього зміст тотальності може істотно трансформуватися у вигляді морфологічних перетворень її генерологічного каркаса.

5. Співвідношення локальних подій в окремій тотальності і різних тотальностей в межах цілого,  в кінцевому підсумку весь процес перетворення цілого розгортається відповідно до вимог особистого формуючого плану цілого і його тотальностей - їх спільної самості.

               6. Ієрархізований характер самості цілого і його тотальностей обумовлює подвійний характер їх сизигійного зв”язку: зовнішній (на рівні провідного плану Гомейєра) ісутнісний (на рівні віртуальних планів).           

                7. Самість цілого не залишається незмінною, вона модифікується під впливом процесів, що відбувається в цілому (є особливо мобільною на своїх зовнішніх рівнях), хоч і визначає характер  спрямування цих процесів відповідно до своїх глибинних порядків.

З цих положень випливає, що при всій різноманітності процесів сизигійної детермінації вони дійсно завжди є процесами увідповіднення частин і цілого, - частин тотальності між собою і з самою тотальністю, тотальностей як частин цілого з самим цілим, а через нього - з іншими ландшафтами бутя, з універсумом. Очевидно також, що сизигійна самодетермінація, як єдність моментів сизигійного самоспричинення і самооформлення, на відміну від одноактової причинної діїї, є багатоманітною у просторі і часі, існує як  складний сизигійний процес. Саме тому об”єктом сизигійного аналізу є не разові дії і ізольовані речі, а комплекси «середовище і тотальності у ньому». Тотальності - цілісності, які несуть визначальні риси самості цілого, в актуалізованому вигляді  мають також відносно автономний характер і самодостатні у складі цілого. Ціле ж за рахунок цього здатне зростати у своїй структурованості і встановленні нових провідних зв”язків з навколишнім ландшафтом буття, відповідно - модифікувати свою самість.