- •9. НеОкласичні теорії: неореалізм, неоідеалізм, неомарксизм.
- •7.Конкретно-емпіричні,математичні та прогностичні методи міжнародних відносин (схема)
- •6.Загальнонаукові та історичні методи міжнародних досліджень
- •21.Діалектика як методологічна основа міжнародних досліджень в міжнародних відносинах
- •47. Україна, єс, нато: спілкування.
6.Загальнонаукові та історичні методи міжнародних досліджень
Загальнонаукоі методи: Аналіз означає розчленування міжнародних явищ та процесів на складові частини (елементи) і подальше дослідження їх властивостей та особливостей, зв'язків та відносин у межах одного цілого. Аналіз допомагає перейти від зовнішнього пізнання до пізнання сутності об'єкта, що досліджується. Синтез дає конкретизовану загальну характеристику об'єкта дослідження через сукупність численних визначень. Індукція є логічним методом виведення загальних суджень на основі низки окремих спостережень, який слугує засобом отримання здогадних суджень, що потім перевіряються та обґрунтовуються.Дедукція - це логічний метод, який дає змогу з одних положень як істинних із необхідністю виводити нове істинне положення. Цей метод широко використовується при обґрунтуванні гіпотез, що висуваються. Метод узагальнення є одним із найдавніших методів пізнання, коли через абстрагування від специфічних ознак об'єкта дослідження виокремлюється загальне, суттєве, властиве однаковою мірою всім об'єктам певного роду, завдяки чому можна розкрити сутність об'єкта, закономірності його розвитку. Метод аналогії - на основі схожості об'єктів пізнання за одними ознаками робиться висновок про можливу схожість цих об'єктів за іншими ознаками. Сутність його полягає у визначенні характеру розвитку подій на основі аналізу подібних ситуацій, які відбувались в іншому місці та в інший час. До методу аналогії близький метод моделювання. Сутність обох методів полягає у перенесенні інформації про один об'єкт дослідження на інші,об'єкти. Системний підхід - це загальнонауковий метод, в основі якого лежить дослідження об'єктів як цілісних систем, виявлення їхніх внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Методи сходження від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного посідають важливе місце у науково-дослідницькій діяльності. Процес абстрагування досягається такими методологічними прийомами, як виокремлення, ототожнення та ідеалізація. Головна мета методу сходження від абстрактного до конкретного полягає в тому, щоб, спираючись на загальні теоретичні положення, на наукові абстракції, всебічно дослідити конкретні явища у конкретних ситуаціях. Метод єдності історичного та логічного тісно пов'язаний із методом сходження від абстрактного до конкретного, оскільки у такий спосіб дослідник, теоретично відтворюючи об'єкт вивчення у його багатосторонніх визначеннях та відносинах, водночас теоретично відтворює і його історію, бо сам процес сходження є деяким аналогом історичного розвитку об'єкта дослідження.
Історичні методи:Тривалий час суспільні науки у СРСР ґрунтувалися на класовому підході. , який вперше застосували основоположники класичної політичної економіки А. Сміт і Д. Рікардо. У свою чергу, К. Маркс і Ф. Енгельс проголосили класову боротьбу рушійною силою розвитку суспільства. Історико-генетичний метод - це метод, за допомогою якого вивчають розвиток соціальних явищ від зародження до загибелі або їхній сучасний стан. Сутність методу полягає у послідовному розкритті властивостей, функцій, змін реальності, що досліджується, у процесі її історичного руху.Сутність історико-порівняльного методу полягає у зіставленні соціальних об'єктів у просторі та часі й виявленні схожості та відмінності між ними. Історико-типологічний метод є засобом виявлення загальних рис у просторових групах історичних подій та явищ або виділення однорідних стадій у безперервно-часовому їх розвитку. Історико-системний метод забезпечує поглиблений аналіз суспільно-історичних систем, розкриття внутрішніх механізмів їх функціонування та розвитку. Структурно-діахронний метод передбачає аналіз суспільно-історичного розвитку як зміни суспільних систем різних рівнів. Він побудований на поєднанні діахронного (тобто різночасового) аналізу сутнісно-часових змін історичної реальності зі структурним аналізом сутнісно-просторової природи цієї реальності.