Імуноглобуліни а

Імуноглобуліни А представлені двома основними групами: сироваткові (IgА) і секреторні (sIgA). Серед імуноглобулінів класу А зустрічаються мономерні, димерні, а іноді і пентамерні форми. За специфічністю важких ланцюгів та за способом їх з’єднання з легкими ланцюгами IgA поділяють на два підкласи – А1 і А2.

Сироваткові IgA належать до підкласу А1 і можуть зустрічатися в мономерній (80%) і димерній (20%) формах. IgA мають 1 варіабельний і 3 константних  домени,  маса мономера становить 160-170 кД, димера – 380 кД.

Функції сироваткових імуноглобулінів А досить обмежені. Відомо, що вони виявляють гемолітичну активність і беруть участь у розвитку імунних конфліктів при переливанні крові. Завдяки тому, що через плаценту вони не проходять, конфлікт між кров’ю матері і плоду не спостерігається. Деякі автори вказують на можливість бактерицидної дії імуноглобулінів А. Крім того, вони здатні нейтралізувати токсини та аглютинувати деякі бактерії і віруси. Їх концентрація в крові близько 2 г/л, але може коливатися в межах 1,5-4 г/л.

Секреторні імуноглобуліни А належать до підкласу А2 і мають незвичну будову мономерної молекули. Легкі ланцюги розташовані поряд один з одним та з’єднані дисульфідним зв’язком. Цей дипептид, у свою чергу, лежить в центральній частині молекули, а по периферії він оточений поліпептидами важких ланцюгів, які між собою з’єднуються на ділянці Fc-фрагментів (рис. 4.7.). У поєднані двух мономерних молекул імуноглобулінів важливу роль відіграють J-поліпептид (joining chain, 15-18 кД) і так званий секреторний компонент (Sc). Останній представлений глікопротеїном з масою 70 – 71 кД. Формування повного димера sIgA з приєднанням Sc відбувається в плазматичній мембрані епітеліальних клітин, через які проходить ще не зв’язаний із секреторним компонентом димер.

Функції секреторних імуноглобулінів А виражені значно сильніше. Вони мають високу бактерицидну активність: у відношенні E. coli ‑ у 8 разів більшу, ніж в IgМ, і в 25 разів більшу, ніж у IgG. Секреторному IgА належить провідна роль у захисті проти вірусних інфекцій.

А. М. Безрєдка вказував на наявність автономної імунної системи верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи завдяки наявності на слизуватому епітелії секреторних імуноглобулінів А.

Рис. 4.7. Димерна структура секреторногоIgA

Позначення: -S-S- – дисульфідні зв’язки, J – зв’язуючий поліпептид,

Sc – секреторний компонент.

Саме вони відповідають за стійкість організму проти стафілококів, стрептококів, аденовірусів, вірусів грипу у перші дні інфекції.Це, очевидно, відбувається за рахунок постійної антигенної стимуляції антитілоутворюючих клітин мікроорганізмами мікрофлори, які присутні на слизуватому епітелію. Концентрація sIgА в молозиві – 16 г/л, у грудному молоці – 1 г/л, завдяки чому при грудному вигодовуванні слизова оболонка кишечника дитини вкривається шаром sIgА, що захищає її від кишкових захворювань. У грудному молоці виявляються антитіла проти ентеробактерій, стафілококів, стрептококів, вірусів.

Період напівжиття IgА становить 5,8 доби, швидкість біосинтезу – 30 мг/кг ваги в день. Вміст IgА у сироватці досягає нормальних значень до 10 років. Сироваткові IgА синтезуються плазмоцитами кісткового мозку, лімфовузлів та селезінки, а sIgА – плазмоцитами секреторних залоз.

Дефіцит імуноглобулінів А може бути зв’язаний з аутоімунними захворюваннями і появою аутоантитіл проти імуноглобулінів А, а також спостерігається при кишкових захворюваннях, хронічних катарах верхніх дихальних шляхів, при видаленні тимуса і лімфоїдних пухлинах.

Підвищена концентрація імуноглобулінів А спостерігається при цирозі печінки, сифілісі, хронічному бронхіті, пневмонії, поліклональній гіперглобулінемії.