
- •4. Антитіла
- •4.1. Антитіла. Їх природа та функції
- •4.2. Фізико-хімічні властивості та методи виділення антитіл
- •4.3. Молекулярна структура антитіл та їх активні центри
- •4.4. Біологічні властивості антитіл
- •4.5. Класи імуноглобулінів та їх характеристика
- •Властивості людських імуноглобулінів
- •Імуноглобуліни м
- •Імуноглобуліни g
- •Імуноглобуліни а
- •Імуноглобуліни е
- •Імуноглобуліни d
- •4.6. Динаміка утворення антитіл
- •4.7. Молекулярні основи синтезу антитіл
- •Питання для контролю засвоєння матеріалу
- •Відповіді на тести
4.5. Класи імуноглобулінів та їх характеристика
Поділ імуноглобулінів на класи базується на їх відмінності в розмірах Н-ланцюгів, амінокислотній послідовності їх константних доменів, вмісті вуглеводів, положенні та кількості S-S-зв’язків та тенденції до полімеризації. У ссавців вивчені 5 класів імуноглобулінів: IgM, IgG, IgA, IgЕ, IgD. Вони також мають відмінності за антигенною специфічністю, як вже було вказано вище.
На основі відмінностей в хімічній будові Н-ланцюгів в межах класу виділяють підкласи. IgG поділяють на 4 підкласи. Для них характерний різний вміст S-S-зв’язків, що сполучають поліпептидні ланцюги, та різний їх нахил. Для IgA виділяють 2 підкласи, які не тільки відрізняються ступенем полімерності (мономери – підклас І, димери – підклас ІІ), але й розташуванням легких та важких ланцюгів один відносно другого. IgM можуть існувати у формі мономерів, які, як правило, є мембранозв’язаними Ig-рецепторами лімфоцитів, або у формі пентамерів – вільноциркулюючих у крові антитіл. Деякі автори на базі цього виділяють 2 підкласи IgM. Усього розрізняють дев’ять варіацій Н-ланцюга. Для IgG виділяють 4 ізотипи: G1, G2, G3, G4; для IgА – 2: А1 та А2; інші мають по одній ізотиповій формі.
Усі імуноглобуліни, за винятком імуноглобулінів А та М, присутні в сироватці крові у вигляді мономерів. Імуноглобулін М зазвичай утворює пентамери, а імуноглобулін А – димери, або високоолігомерні форми (до 5). Полімерні імуноглобуліни А та М містять невеликий кислий пептид – J-ланцюг (“joining chain” – з’єднуючий ланцюг), який, ймовірно, стабілізує полімерну структуру. Крім того, імуноглобулін А, що секретується слизовими оболонками, містить невеликий глікопротеїн – секреторний компонент, завдяки чому цей вид антитіл характеризується більш високою в’язкістю і здатний взаємодіяти з мукоїдами слизових оболонок.
Таблиця 4.1
Властивості людських імуноглобулінів
Властивість |
IgG1 |
IgG2 |
IgG3 |
IgG4 |
IgM |
IgA1 |
IgA2 |
IgD |
IgE |
Важкий ланцюг | |||||||||
γ1 |
γ2 |
γ3 |
γ4 |
μ |
α1 |
α2 |
δ |
ε | |
Молекулярна маса, × 1000 |
146 |
146 |
165 |
146 |
970 |
160 |
160 |
184 |
188 |
Концентрація в сироватці крові, мг/мл |
9 |
3 |
1 |
0,5 |
1.5 |
3 |
0,5 |
0,03 |
0,00003-0,00005 |
Час напіврозпаду в крові, діб |
21 |
20 |
7 |
21 |
10 |
6 |
6 |
3 |
2 |
Активація комплементу за класичним шляхом |
++ |
+ |
+++ |
- |
++++ |
- |
- |
- |
- |
Звיязування з Fc-рецептором фагоцитів |
+++ |
- |
++ |
- |
- |
- |
- |
- |
+ |
Звיязування з FcεRI тучних клітин та базофілів |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
+++ |
Здатність нейтралізувати інфекційність вірусів та бактерій |
++ |
++ |
++ |
++ |
- |
++ |
++ |
- |
- |
Екзосекреція через епітелій слизових оболонок |
- |
- |
- |
- |
+ |
+++ |
+++ |
- |
++ |
Проникнення через плаценту |
+++ |
+++ |
+++ |
+++ |
- |
- |
- |
- |
- |
Примітка: Кількісний прояв тієї чи іншої властивості в даному випадку подано в умовних позначеннях: “-“ – відсутність; “+” – небагато; “++” – більше, ніж “+”; “+++” – більше, ніж “++” тощо.
Легкі ланцюги імуноглобулінів, як вже було відзначено раніше, бувають тільки 2 типів (λ та κ) та є загальними для всіх класів антитіл (ізотипи). Ці відмінності належать як до N-кінцевих угрупувань L-ланцюгів, так і до константних їх ділянок. Кожна з ізотипічних форм (λ або κ) може з’єднуватися з будь-яким ізотипом важких ланцюгів. У кожній молекулі імуноглобуліна одночасно існують тільки ідентичні L-ланцюги (λ або κ) за винятком штучно створенних молекул. Таким чином, для кожного класу імуноглобулінів можуть існувати 2 типи молекул IgGκ або IgGλ, IgMκ або IgMλ тощо.
Важкі ланцюги імуноглобулінів, як вже вказувалось вище, містять суттєві відмінності в С1-, С2-, С3-доменах (а іноді і в С4-домені). Вони є ізотипами, позначаються грецькими буквами γ, μ, α, ε, δ та зумовлюють належність до того чи іншого класу (G, M, A, E, D відповідно). Виходячи з цього, домени константної ділянки часто позначають як Сγ1, Сγ2, Сγ3 або Сα1, Сα2, Сα3 тощо.
Імуноглобуліни різних класів характеризуються загальною будовою, хоча, крім різниць в амінокислотній послідовності, вони відрізняються: 1) за кількістю доменів та довжиною Н-ланцюга поліпептиду; 2) за кількістю та розташуванням дисульфідних зв’язків, 3) за типом і розташуванням олігосахаридних ланцюгів, зв’язаних з важкими ланцюгами поліпептидів; 4) за кількістю чотириланцюгових мономерів у полімерній молекулі. Крім того, у межах окремих класів виділяють підкласи та підтипи, які відрізняються своєю здатністю зв’язувати комплемент. Так, у IgG є чотири підкласи, які різною мірою здатні активувати комплемент.