13. Розрізняють натуральне, товарне та безпосередньо суспільне виробництво.

а) Історично першим типом суспільного виробництва було натуральне виробництво в якому виготовлення продуктів праці здійснювалося для власного споживання, для задоволення внутрішніх потреб.

Характерними рисами натурального господарства є економічна замкнутість, універсальний характер робочої сили, низький рівень спеціалізації і продуктивності праці, консерватизм. Йому відповідають такі технологічні способи виробництва, які здійснюються за допомогою примітивних знарядь праці та методів обробки матеріалів. Типовою формою натурального виробництва в наших умовах є багатогалузеве особисте підсобне господарство селян.

б) Пізнішою формою суспільного виробництва є товарне виробництво. Товарне виробництво – це така форма суспільного виробництва, коли продукти виробляються не для власного споживання виробника, а для продажу через купівлю – продаж.

Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці. Він зумовлюється дією закону економії робочого часу і веде до підвищення продуктивності праці, збільшення виробництва продуктів.

Характерними рисами товарного господарства є: 1) суспільний поділ праці; 2) спеціалізація виробництва; 3) приватна власність на засоби виробництва; 4) свобода вибору ресурсів, засобів і цілей виробництва; 5) конкуренція; 6) встановлення економічних зв’язків між виробниками шляхом обміну.

Існують три форми товарного виробництва:

Просте товарне виробництво. Характеризується низьким рівнем СПП; функціонуванням індивідуальної робочої сили; приватна власність; мало відчутна конкуренція товаровиробників; стихійність.

Капіталістичне товарне виробництво. Йому притаманні такі риси – розвинутий СПП; функціонування колективної робочої сили; приватно – підприємницька та колективно - кооперативна форма власності; жорстока конкуренція та стихійність; кризи перевиробництва.

Соціальне ринкове господарство. Характерними рисами цієї форми є досить розвинутий поділ праці, поступове формування сукупної суспільної робочої сили, соціальний захист товаровиробників і всього населення, відсутність глибоких економічних криз.

Таким чином СПП є необхідною умовою і матеріальною основою будь – якого товарного виробництва, а відособлене привласнення благ та послуг виступає його корінною причиною.

14. Товар – це продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і виготовлений для обміну. Кожен товар має дві основні сторони: споживну вартість і вартість (цінність).Споживна вартість пов’язана передусім із здатністю товару задовольняти певну потребу окремої людини, колективу або суспільства. Щоб виконати цю функцію, будь-який товар або послуга повинні мати певні властивості. Такимчином споживна вартість – це певна річ або послуга, яка завдяки своїм корисним властивостям задовольняє різноманітні людські потреби. Щоб задовольнити ці потреби, конкретна річ або послуга повинна мати мінову вартість – тобто здатність товару обмінюватися на інші товари у певних кількісних пропорціях.

Вартість є другою важливою стороною товару, яка має два основних аспекти: а) якісний аспект вартості – це техніко – економічні відносини між людьми, які в умовах суспільного поділу праці спільно виробляють товари, та відносини власності; б) кількісний аспект вартості – це вираження величини втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності цього товару. Вартість товару створює абстрактна праця, тобто праця товаровиробника, що характеризується затратою робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми, створює вартість і є специфічною формою праці за умов товарного виробництва. На вартість товару впливають багато факторів серед яких: продуктивність праці – це кількість продукції, що виробляється за одиницю робочого часу; інтенсивність праці – це затрати праці за одиницю часу. Таким чином величина вартості товару перебуває в обернено пропорційній залежності від продуктивності праці і прямо пропорційній залежності від інтенсивності праці.

Праця, що виробляє товар може бути простою – та яка не потребує попередньої освіти і кваліфікації, та складною – це праця, для виконання якої потрібні спеціальна підготовка, оволодіння певною спеціальністю, що передбачає потребу у здобутті освіти.

15. Вартість і ціна - одні з найбільш складних економічних категорій, вивченню яких були присвячені наукові праці і дослідження цілих шкіл і течій в економічній науці. Їх різний підхід у трактуванні суті вартості та ціни знайшов своє відображення в теоріях вартості, що сформувалися в ході розвитку економічної науки

Теорії вартості та їх різновиди:

Трудова теорія вартості – виникла у XVIII ст., основоположниками якої були В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс. Виходили з того, що субстанція і величина вартості, як основи ціни, визначається затратами праці на виробництво товарів. Праця є єдиним загальним мірилом вартості.

Теорія витрат виробництва – виникла у XVIII ст., основоположником став Ф.Кене, який вважав, що величина вартості товару залежить від цін на окремі елементи витрат (паливо, сировина, матеріали, робоча сила).

Теорія трьох факторів виробництва – виникла у першій половині XIX ст., основоположниками були Ж.Б.Сей, Ф.Бастіат. Трактували формування вартості в процесі виробництва, як суму затрат трьох основних факторів: праці, капіталу, землі.

Теорія граничної корисності – виникла в 70-их роках XIX ст., основоположниками були К.Менгер, Ф.Візер, Е.Бем-Баверк. Тут вартість розглядалась як суб’єктивна категорія, результат оцінки індивідуумом споживних благ залежно від інтенсивності потреб і рідкісності блага. Така суб’єктивна оцінка визначалася у вигляді граничної корисності, тобто корисності останньої одиниці товару, яка задовольняла цю потребу.

16. Гроші — це необхідний інструмент функціонування ринкової економіки. Головною причиною їх виникнення був суспільний поділ праці і необхідність регулярного обміну між товаровиробниками. Тому, починаючи вивчати названу тему, необхідно згадати питання про загальні закономірності виникнення товарного виробництва. Справа у тому, що гроші існували не завжди. У первісній общині, коли люди ще не знали суспільного поділу праці, вони не обмінювались між собою виробленою продукцією. Лише у бронзовому віці (ІІІ – ІІ тисячоліття до н.е.) продукти виробляються спеціально для обміну тобто стають товарами. У процесі історичної еволюції товарного виробництва виникає потреба у безперебійному та постійному обміні. Тоді із цієї сукупності товарів виділяється один товар, що користується довір'ям інших товаровиробників та на який обмінюються всі інші товари. Врешті-решт таким товаром стають гроші, які виконують роль загального еквіваленту.

У підручнику "Основи економічної теорії" за редакцією проф. С.В.Мочерного (Тернопіль - 1993, ст. 117-128) можна знайти необхідний матеріал про розвиток форм вартості та виникнення грошей.

Деякі труднощі можуть виникнути при вивченні питання про суть грошей. Справа утому, що у світовій економічній теорії існує декілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Так, відомий американський вчений, лауреат Нобелівської премії П.Самуельсон вважає, що гроші — сучасний засіб обміну і стандартна одиниця, в якій виражені ціни і борги. Інші американські вчені - Макконнелл та Брю — автори популярного підручника “Економікс” вважають: все, що виконує функції грошей є гроші. За визначенням інших західних вчених, зокрема М.Фрідмана та А.Шварца, гроші — це “тимчасове вмістилище купівельної сили”, зручний спосіб організації статистичних спостережень. За К .Марксом гроші—це товар, який у процесі історичного розвитку товарного обміну стихійно виділився на роль загального еквіваленту при обміні товарів. Подібне визначення дається в багатьох підручниках із основ економічної теорії, що вийшли в останні роки на Україні. Порівнюючи різні визначення суті грошей, необхідно мати на увазі, що гроші — це багатофункціональне явище. Тому суть грошей системно втілюється в інших функціях, які гроші виконують. Серед вчених немає єдиної думки щодо кількості функцій грошей. У підручнику "Основи економічної теорії" за редакцією С.В.Мочерного наводиться п’ять функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження та утворення скарбів, засіб платежу, світові гроші (ст. 121—129).

Автори "Економікса” Макконнелл і Брю вважають, що гроші виконують три функції: засобу обігу, міри вартості, засобу збереження. Потрібно звернути увагу на те, що між цими двома точками зору на кількість функцій грошей великого розходження немає. По-перше, американські вчені об’єднують функцію засобу обігу із функцією платежу. По – друге вони виключають функцію світових грошей, так як в сучасних умовах вона фактично не використовується.

17. Гроші в умовах ринкової економіки опосередковують усі економічні відносини людей з приводу купівлі-продажу товарів та послуг. Вони перебувають у безперервному обігу. Грошовий обіг — це рух грошей, який опосередковує реалізацію товарів і послуг.

Рух грошей відбувається в межах грошової системи. Грошова система —- це форма організації грошового обігу, яка формується в процесі історичного розвитку і закріплюється відповідними законами. Вона включає:

1) масштаб цін національної грошової одиниці (грошова одиниця та розмінна монета — гривня і копійки);

2) певний порядок карбування національних монет;

3) порядок емісії державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);

4) організацію і регламентацію безготівкового обороту (депозити, інші безготівкові розрахунки);

5) організаційні центри грошового обігу (міністерство фінансів, казначейство, центральний емісійний банк). Історія знає два основні типи грошових систем: металеву і паперово-кредитну Грошовий обіг повинен регулюватися. Його регулювання здійснюється на основі законів грошового обігу. Рівновага товарної і грошової маси залежить від таких факторів: кількості проданих товарів, рівня товарних цін, швидкості обертання грошової одиниці та кількості взаємнопогашуваних платежів. Усі ці фактори залежать від стану й рівня виробництва та використання суспільного поділу праці. Закономірності тут такі:

1) чим розвинутіший суспільний поділ праці, тим більше продається товарів; 2) чим вищий рівень продуктивності праці, тим нижчі вартість і ціни товарів. В умовах золотовалютного обігу потрібна кількість грошей для реалізації товарів підтримується автоматично. Це означає, що при зменшенні товарної маси частина грошей виходить з обігу й осідає як скарб. І навпаки, зі збільшенням товарів у сфері обігу гроші повертаються в необхідній кількості й продовжують обслуговувати обіг товарів.

18. Інфляція – знецінення грошей в результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів та послуг, тобто недотримання вимог закону грошового обігу.

Інфляція зумов заг пад купівельної спроможн та зниж курсу нацї валюти, перерозподіл частки національного багатства на користь підприємств – монополістів, держави, тіньової економіки та мафіозних структур.Суч інфляція має багатофакторний характер. Основними її причинами є: 1) диспропорції між основними сферами народного господарства (між попитом і пропозицією , доходами і витратами держави тощо ) і насамперед глибока деформація між групою „А” і групою „Б”.2) Монополістичні тенденції в економіці, які через механізм ціноутворення призводять до необґрунтованого підвищення цін на товари і послуги;

3) Надмірні воєнні витрати;

4) Зростання дефіци державного бюджету, однією з вагомих причин якою є непропорційний ріст соціальних витрат ( на виплату пенсій , стипендій , допомоги безробітнім тощо) . Разом з надмірним воєнними витратами це призводить до зростання внутрішнього боргу і випуску в обіг зайвої маси грошей ;

5) Необґр підвищення заробітної плати, при якому темпи зростання перевищують темпи розвитку продуктивності праці ;

6) Крах золотого стандарту, що зумовлює відсутність обміну банкнот на золото;

7) Дотації держави нерентабельним галузям і підприємствам , великий обсяг незавершеного будівництва;

8) Надмірна кредитна емісія;

9) Наявність маси посередників між виробниками і споживачами, кожен з яких підвищує ціни на товари і послуги.

Крім названих внутрішніх причин, існують і зовнішні. До них належать: необґрунтоване встановлення валютного курсу при конвертації валюти; швидкий ріст цін на імпортні товари та послуги; пострадянський синдром.

Необхідно звернути увагу на такі соціально – економічні наслідки інфляції:

1.Гіперінфляція призводить до розбалансування економічної рівноваги, порушення структури виробництва, підриває стимули довгострокових інвестицій, стримує процес нагромадження;

2.Відбувається перелив капіталу із сфери виробництва у сферу обігу, де більш швидкими темпами збільшується його кругообіг. 3.Знижуючи реальні доходи широких верств населення інфляція звужує ємність внутрішнього ринку, спотворює структуру попиту, посилює спекуляцію, тіньовий бізнес;

4.Гіперінфляція неодмінно призводить до кризи державних фінансів,

5.В умовах гіперінфляції відбувається натуралізація обміну. Гроші втрачають здатність виконувати функції міри вартості та засобу накопичення. За цих умовздійснюється стихійний перехід до бартерних операцій;

6.Розвит гіперінфляції ослаблює зовнішньоекономічні позиції країни, зменшує її конкурентні позиції на світовому ринку, призводить до падіння валютного курсу національних грошей;

7.В ході посилення інфляційного процесу загострюється дефіцит платіжного балансу, який викликає порушення зовнішньоекономічних пропорцій;

8.Полті насл гіперінф, загострення соціальних конфліктів. Гіперінф,як правило призводить до уряд криз, згорт демокр, встан тоталіт реж

19. Як кожне складне поняття «ринок» не однозначне за своїм визначенням, в про-цесі розвитку ринкової економіки виникли наступні визначення ринку:

— ринок — це обмін, організований за законами товарного виробництва та обігу;

— ринок — це економічний простір (місце, територія, зона), на якому відбуваєть-ся обмін товарів;

— ринок — це сукупність конкретних економічних відносин між продавцями та покупцями у процесі купівлі продажі товарів і послуг.

Отже, ринок — система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово — кредитних механізмів.Для розкриття суті ринкової економіки слід дослідити функції, які виконує ри-нок в сучасних умовах:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси — виробництво, обмін, розподіл та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економіч-них ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.Функціяс тимулювання. Ринок свиробників товарів і послуг до знижен-ня витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці ди-ференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за до-ходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентоспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля деперсоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації то-варів та послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те, що вигідно виробляти й купувати, а що — ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.