- •1.Поняття, сутність і функції культури.
- •2.Культура як ціннісно-змістовна система. Структура культури.
- •3.Етнос, нація, національність. Специфіка та особливості співвідношення понять.
- •4.Поняття національного характеру та його елементи. Український національний характер. Національна психологія та національний характер.
- •5.Географічні чинники і регіональні особливості українського національного характеру.
- •6.Духовна та матеріальна форми культури в історії культури України. Культурні архетипи, що утворюють етичне ядро українського буття.
- •7.Культурно-історична своєрідність регіонів України.
- •8.Сутність поняття «українська національна культура». Національна культура як процес формування національної ідентичності.
- •9.Проблема походження української культури: основні гіпотези щодо походження вітчизняної культури, їх недоліки та переваги.
- •10.Етногенез українського народу. Теорії етногенезу.
- •11. Українські культурні традиції.Основні заняття і матеріальна культура українців
- •12. Українські культурні традиції. Українські духовні традиції
- •13. Українські культурні традиції. Календарні свята та обряди українців
- •14. Українські культурні традиції. Українська сімейна обрядовість
- •15. Витоки української культури, її архетипні основи. Індоєвропейський фон: слов'яни в групі народів індоєвропейської мовної сім'ї, індоєвропейські традиції в духовній культурі.
- •16. Слов'янські культурні джерела. Слов'яни на території України. Міфологічний простір слов'янського язичництва. Мікрокосм і макрокосм, світське і священне. Релігія, міфологія і культи.
- •17. Вплив християнства на культуру Київської Русі. Розвиток писемності, освіти, науки, права, літератури, мистецтва та архітектури у х-хііі ст..
- •21.Українська культура другої половини XVII-xviiIст
- •22.Самобутні культурні явища козацької доби хуі-хуш ст. Український Ренесанс в освіті, філософії, науці та літературі.
- •24.Українська культура доби національно-духовного відродження (кінець хуш-початок XX ст.).
- •25.Епоха просвітництва як культурно-політичний контекст української історії. Освіта й гуманітарна культура. Діяльність Феофана Прокоповича. Українська діаспора в Росії.
- •26. «Кирило-Мефодіївське товариство».
- •27.Філософія національної ідеї. Микола Костомаров.
- •28.Микола Гоголь та його роль в українській культурі.
- •29.Тарас Шевченко: життєвий шлях, особистість. Мистецька обдарованість. Поезія Кобзаря.
- •30.Ідеологія громадовства і м.Драгоманов.
- •31. Філософсько-літературна спадщина Івана Франко та Лесі Українки.
- •32. Етнічні і національні фактори культури. Культура і мова. Сутність, зміст і структура каціональної культури.
- •33. Основні етапи розвитку та специфіка української культури хх ст.
- •34. Українська культура в епоху революції та громадянської війни (1917-1920)
- •35. Культура України у складі срср.
- •36. Культура повоєнної України. «Соціалістичний реалізм» у вітчизняному мистецтві. Політична культура епохи «хрущовської відлиги»
- •37. Перебудова та її наслідки для України. Гуманітарна культура кінця хх- поч..Ххi ст.
- •38. Зміст, проблеми і перспективи сучасного розвитку культури Укріїни в період розбудови незалежної держави.
- •39. Творчість Сковороди та ідеал «мандрованого філософа». Емоційна модальність української ментальності й теорія «кордо центризму» української культури.
32. Етнічні і національні фактори культури. Культура і мова. Сутність, зміст і структура каціональної культури.
Для внутрішньої єдності етносу найважливіше значення має культура, яка дає людям усвідомлення своєї спільності. Культура, і як необхідний компонент, і як одна з властивих етносу особливостей, забезпечує його повноцінне функціонування. Але відбувається і зворотний процес - конвергенція (зближення) етнічних культур внаслідок історичного розвитку і взаємодії народів. Тому сьогодні культуру кожного етносу характеризує сукупність, з одного боку, національно-специфічних, а з іншого - загальнолюдських компонентів.
Формування етнічної культури нерозривно пов'язане з формуванням самого народу (етногенезом). Основні точки зору:
теорія “споконвічності” - українці існують стільки, скільки взагалі існує людина сучасного типу, тобто від 30-40 тис. до 2-3 млн. років;
теорія автохтонності (М.Грушевський), згідно з якою етнічну основу українців складало населення пізнього палеоліту, яке проживало на території України, а росіяни і білоруси мали свою окрему етнічну основу і територію проживання;
теорія “єдиної колиски” (яка була загальноприйнятою в СРСР у 30-80-і рр. ХХ ст.): зародження і розвиток трьох близьких слов'янських народів з єдиної древньоруської народності;
теорія “незалежного розвитку окремих східнослов'янських народів”, тобто українців, росіян, білорусів, яка набула поширення останнім часом.
Для української національної культури основоположною і базовою є народна культура, на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також впливи географічних умов, особливості історичного шляху, а також взаємодія з іншими етнокультурами. Важливим історичним етапом розвитку культури стало прийняття християнства у X столітті.
Культура – протилежність природі, сукупність розділів людської діяльності. Культура не може існувати без життєвого сенсу(первинна засада вибору відповідних цінностей та засобів).
Структура культурі постає, як цілісна система, у якій всі елементи взаємодіють один з одним, та взаємообумовлюють один одного. До основних підсистем культурі належать:
система життєвих сенсів і значень(ціннісна, сенсоутвор. основи культури);
діяльність з їх реалізації;
Результати цієї діяльності у яких втілені опредмечині життєві сенси.
Структура культури складається з елементів:
1. Символ – поняття, яке фіксує здатність матеріальних речей, подій, почуттєвих образів вибирати ідеальний зміст відмінний від їх безпосереднього сприйняття.
2. Мова – займає визначне місце в системі культури. У мові знаходиться втілення та сенси, які приносять у людський світ культуру. Через мову ці сенси розпізнаються та усвідомлюються між людьми в ході міжкультурного діалогу. Мова відображає структурний устрій культури та впливає на характер світогляду.
3.Світобачення – це уява людини про світ, його сутність та будову.
4.Міф – перша форма осмислення світу, його образно-символічного відтворення та пояснення. Міфом можна назвати будь-який феномен, або будь-яку ідею, що стає предметом ірраціональної дії або віри. Функція міфу не в поясненні походження речей, а в підтвердженні існуючого порядку.
5.Релігія – релігійне світобачення відображає потребу людини покладатися на більш могутню за неї істоту - Бога, відчувати зв’язок із сутнісними основами життя.
Усі релігії орієнтовані на моральні цінності і пов’язані з сакральним змістом, притаманний будь-якій культурі і він визначає систему життєвих сенсів культури.
6.Звичаї – найдавніше явище створене культурою. Характеризуються, як цілісні зразки поведінки, які переважно не підлягають усвідомленню.
Установлені звичаї формують традиції, які підтримують та практикують шляхом обрядових або ритуальних дій.
7. Ритуал – соціальна санкціонована сукупність певних символічних дій, спосіб і порядок яких суворо канонізований і не піддається логічному поясненню в категоріях засобів та цілей. Ритуал означає формальну процедуру свого роду гру правила, якої визначають всі її учасники.