Висновок

Підсумовуються основні результати проведеного дослідження, можна зробити висновок, що серед головних характеристик натовпу є деструктивність, спрямованість на руйнацію, агресивність, підвищена емоційність, схильність підпадати під зовнішній вплив, відчуття сили при великій чисельності, схильність до миттєвого зараження, нетривала активність, податливість до страху та неспроможність реально і тверезо оцінювати дійсність. Поряд з цими характеристиками встановлено, що натовпи виявляють протилежні за своїм змістом схильності, - до руйнації та до консерватизму. Натовпи, поряд із імпульсивністю, мінливістю, легковірністю, нетерпимістю, однобічністю в оцінках виявляють й інший бік своєї сутності – необхідність до консервування наявної ситуації.

Особливістю теорій, які отримали назву «психологія народів і мас» була загальна їх проблематика: масовидні явища, великі соціальні групи людей, масові рухи, механізми ма-ссового впливу. Ці теорії виникли в результаті потреб сус-пільства у дослідженні масових явищ психіки, що супроводжували бурхливість соціальних відносин того часу. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є роботи французьких дослідників Г. Лебона і Г. Тарда.

Г. Лебоном була розроблена концепція натовпу, в якій він трактує масову поведінку як аномальну, а головними озна-ками маси визначає знеособленість, втрату інтелекту та особистої відповідальності, домінування почуттів. Він ви-окремлює такі чинники, що зумовлюють масову поведінку: душа раси, вплив вожаків, наслідування і взаємне заражен-ия. Ключовим поняттям, яким Г. Лебон визначає психоло-гічний механізм взаємодії мас, є «психічна інфекція». В концепції Лебона маса протиставляється вождю, еліті, лі-деру, які здатні навести порядок у масі, повести її за со-бою.

Г. Тард в основу своєї концепції поклав розробку механізму наслідування, яким він пояснював людські взаємовід-носини. На його думку, завдання науки полягає у вивченні законів наслідування, завдяки яким суспільство, з одного боку, підтримує свое існування у якості цілісності, з другого, розвивається завдяки виникненню і розповсюдженню в різних галузях життя винаходів.

Концепція «психології мас» розроблялася також З. Фрейдом, зокрема у його дослідженнях міжособистісних та міжгрупових відносин, в яких він велику роль відводить наві-юванню, наслідуванню, підпорядкуванню лідерові (вож-дю), неусвідомленим колективним уявленням. За основу інтерп’етації бралися психологічні механізми такої групи як сімя. Особливо це стосується аналізу взаємин лідера і маси. Соціальна група розглядається З. Фрейдом як сукупність індивідів, які замінюють свій ідеал «Я» масовим ідеа-лом, що втілюється у вожді. Згідно зі схемою З. Фрейда, відносини з лідером будуються за аналогією дитини з батьками.

Для натовпів притаманними є тимчасові ідеї, думки і уявлення. Вони не спроможні до глибокого розуміння всього того, що відбувається, прагнуть діяти швидко і, часто, невиважено. Натовпи потребують вождів, людей, що можуть задовольнити їхні тимчасові потреби та активізувати до деструктивної діяльності.

Натовпи є нестійкими утвореннями. Вони виникають часто спонтанно, часто в процесі зараження та об'єднання великих груп деструктивно налаштованих суб'єктів. Натовп дає можливість швидкого реагування на небезпеку як для самого суб'єкта, так і для тієї соціальної, професійної або якоїсь іншої групи, до якої він належить. Не зважаючи на свій радикалізм, натовпи, виходячи із своєї психологічної структури, не можуть надто тривалий час утримувати увагу на певній ідеології чи на певному виді діяльності. Вони, здебільшого, мають "пульсуючу" будову, часто об'єднують різноструктурні елементи, що не мають підстав для тривалої ідентифікації в середині натовпу.

Найповнішим виявом активності натовпів є бунти, заколоти, за сучасних умов – мітинги, демонстрації, вуличні ходи, стадіонні та театралізовані шоу. В останній час натовпи втратили свою бунтарську та революційну спрямованість, вони, здебільшого, відійшли на маргінальні позиції в історії.

Сучасні дослідження психології натовпу відмічають, що психологічні характеристики натовпу, які було зафіксовано Г.ЛеБоном і Г.Тардом наприкінці XIX ст., залишились, по суті, такими ж самими. Отже, психологія натовпу конкретизується в системі ідей, найсуттєвішими з яких є такі:

Психологічний натовп – це не збіговище людей в одному місці, а людська сукупність, яка мае загальну психі-ку.

Індивід діє, як і маса, але перший – свідомо, другий –неусвідомлено, оскільки свідомість індивідуальна, а безсвідоме колективне.

Натовп є консервативним, не зважаючи на його рево-люційний спосіб дій. Він завжди закінчує відбудовою того, що повалювали, так як для них, як і для всіх, які знаходяться у стані гіпнозу, минуле є більш значимим, ніж сучасне.

Для сучасної України проблема мас і натовпів є надто актуальною. В контексті цієї проблематики мають сенс дослідження тих процесів, які мають місце у сучасному українському суспільстві. Нинішній етап становлення державності в Україні пов'язаний із великою кількістю масових явищ, виступів, мітингів, демонстрацій, що є ознакою боротьби за відповідні структури в самому суспільстві. Україна зіткнулася з проблемою зовнішніх маніпуляцій, перед дією яких вона не спромоглася встановити певних бар'єрів. Тому, зараз відбувається часто відверта боротьба на теренах України за вплив на наше суспільство між зовнішніми технологами-маніпуляторами.

Таким чином, сучасний тоталітаризм претендує на створення власної системи тотального панування та на підживлення технік натовпоутворення задля досягнення емоційної сприйнятливості для маніпуляцій. Новітній тоталітаризм пройшов тривалий шлях вироблення своїх технологій, особливо через ангажування штучних мас за допомогою муштри, дисципліни, анатомо-політики, маси-апарату, системи контрольно-наглядових органів. Ефект тотальності підсилюють культуріндустрія, ЗМІ та техніки маніпулювання масовою свідомістю. Все це підтверджує існування двох великих загроз – втрати людськості та втрати історичності. Обидві загрози є реальними і потребують усвідомлення, бо характеризують нинішній етап у розвитку масового суспільства .

В результаті дослідження було також встановлено, що психологія натовпу не втратила в цілому своєї актуальності і може слугувати адекватним інструментом для аналізу масовидних процесів сучасності.