Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Chemyakina_Psikhologiya_natovpu.doc
Скачиваний:
47
Добавлен:
23.03.2015
Размер:
246.27 Кб
Скачать

50

Психологія натовпу кін. 19 ст. – поч. 20 ст. і сучасність

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

Розділ 1. 6

Теоретичні основи натовпу як психологічний феномен: історія і сучасність проблеми 6

1.1 Маси і натовпи в психології кінця ХІХ – початку ХХ століття 6

1.1.1 Психологія мас в концепції Г. Лебона 7

1.1.2 Дослідження Г. Тарда 9

1.1.3 Концепція психології мас З. Фрейда 10

1.1.4 Психологія натовпу в вітчизняній психологічній науці 11

1.2 Сучасний етап розвитку натовпу в психології 14

1.3 Натовп як психологічний феномен 19

Розділ 2. 26

Експериментальні дослідження в психології натовпу 26

2.1 Методи дослідження психологічних особливостей натовпу 26

2.1.1 Експерименти Соломона Еша 27

2.1.2 Експеримент Стенлі Мілграма 29

2.1.3 Дослідження соціальної поведінки Дж. Дарлі і Б. Латане 36

Висновок 44

Список використаних джерел та літератури 48

Вступ

Актуальність теми дослідження. Дослідження психології натовпу особливої значущості набула у XXІ столітті. Хоча натовп на сьогодні є найбільш дослідженою формою масової поведінки людей, які перебувають у безпосередній фізичній близькості і мають спільний об'єкт зацікавлення, його глибинне розуміння в контексті історії і сучасності дає можливість заглянути у світ масової душі, що є антиподом душі індивідуальної на сучасному етапі розвитку суспільства..

Слід зазначити, що проблема масових явищ здебільшого розглядалася соціальною психологією. Саме соціальна психологія першою звернулася до аналізу причин і наслідків активності мас. Було визначено головні принципи, за якими відбувається згуртування індивідів у натовпи, було охарактеризовано саме поняття "натовп" та проаналізовано ті психологічні фактори, які діють у подібних утвореннях.

Дослідження курсової роботи покликане узагальнити досвід минулих наукових розвідок, актуалізувати питання тотального характеру впливу на масову свідомість у сучасних умовах, репрезентувати новий, антиманіпулятивний погляд на проблему натовпу та виявити механізм здійснення процедур контролю та нагляду над масами, що виникли й розвиваються у глобальних масштабах.

Проблема, що досліджується в курсовій роботі, має досить різноманітне ідейне наповнення. Що ж стосується її психологічних аспектів, то тут потрібно наголосити на ряді особливостей, притаманних літературі з проблематики мас і натовпів: занадто сильна психологізація питання про причини утворення мас і натовпів та про роль індивіда в натовпі (З. Фрейд); приписування масам і натовпам лише негативних якостей (особливо у Г. Тарда). Загальна характеристика причин появи та ролі мас і натовпів в історії ХХ століття, аналіз чинників, що стояли за епохою мас, міститься у творах Х.Ортеги-і-Гассета. Аналіз штучних мас (без віднесення їх саме до фрейдівської класифікації) має місце в працях Т.Лейна.

У своєму досліджені ми спирався також на роботи, присвячені проблемам вивчення психології натовпу Н. Когутяк, Л. Копеця, Ю. Омельченка, Л. Орбан-Лембрика, В. Токаревої, С. Філоненка, О. Шурко.

Мета і завдання дослідження полягають у тому, щоб дати глибокий аналіз психологічних теорій натовпу кін. 19 ст. – поч. 20 ст. в порівнянні теорій мас і натовпів сучасності.

Для досягнення окресленої мети планується вирішити наступні завдання:

1. Охарактеризувати поняття маси і натовпи в психології кінця ХІХ – початку ХХ століттяз позиціїпсихології мас в концепції ГЛебона,Г. Тарда,концепції психології мас З. Фрейда, вітчизняної психології натовпу.

2. Розкрити сучасний етап розвитку натовпу в психології.

3. Визначити натовп як психологічний феномен.

4. З’ясувати методи дослідження психологічних особливостей натовпу.

Об'єктом дослідження є психологія натовпу кін. 19 ст. – поч. 20 ст. і сучасність.

Предметом дослідження виступають психологічні можливості концепцій мас у світлі реалій сучасного масового суспільства.

Методологічною основою наукової роботи є конкретно-історичний метод. Широке застосування отримав психоаналітичний метод та системний метод.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що нами було зроблено спробу комплексного аналізу психології натовпу кін. 19 ст. – поч. 20 ст. і сучасністі.

Теоретична значимість курсової роботи полягає у тому, що в ній зроблено спробу розглянути проблему натовпів з точки зору психології, взявши за основу цілий ряд міждисциплінарних зв'язків, які існують при вивченні даної проблеми.

Практична значущість результатів дослідженя курсової роботи та її висновки можуть бути застосовані для вивчення сучасних соціально-психологічних орієнтирів суспільного розвитку та для для подальшої розробки проблеми психології натовпу кін. 19 ст. – поч. 20 ст. і сучасності.

Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.

Розділ 1. Теоретичні основи натовпу як психологічний феномен: історія і сучасність проблеми

1.1 Маси і натовпи в психології кінця хіх – початку хх століття

Інтерес до дослідженя проблематики мас і натовпів виник у ХІХ столітті і був тісно пов'язаний із становленням соціальної психології. В міру того, як “проста людина” і як індивідуальність, і як масовий феномен починає грати усе більш активну роль у сучасному світі, втягуючись у різні політичні, культурні, екологічні і тому подібні рухи, росте інтерес до структури і механізмів масової свідомості.

Проблема активності мас (натовпу) особливої значущості набула в кін. XІX столітті. Слід зазначити, що проблема масових явищ здебільшого розглядалася соціальною психологією. Саме соціальна психологія першою звернулася до аналізу причин і наслідків активності мас. Було визначено головні принципи, за якими відбувається об’єднання індивідів у маси й натовпи, було розмежовано самі поняття “маса” і “натовп” та проаналізовано ті психологічні фактори, які діють у подібних утвореннях.

Інтерес до проблеми мас і натовпів у соціальній філософії розвивався декількома шляхами. Маси досліджувалися через їхню соціально-економічну активність, через класову приналежність (марксизм); через проблему втрати гуманістичних основ життя (екзистенціалізм, персоналізм); через аналіз тоталітаризму як породження ери мас (Франкфуртська школа, неомарксизм); через проблему маніпуляції масовою свідомістю та через “генеалогію влади” (постструктуралізм). Сьогодні інтерес до цієї проблеми не зник. Навпаки, активно досліджуються і впроваджуються методи впливу на масову свідомість (реклама, пропаганда, Public Relations).

Серед західних наукрвців, які досліджували маси і натовпи, були Г.Зіммель, П.Сорокін, Ф.Ар’єс, М.Горкгаймер, Ш.Ейзенштадт, К.Мангейм та багато інших. Відчутний внесок у теорію мас і натовпів зробив і Е.Канетті, чия теорія стоїть на межі психології і філософії і є цікавою з точки зору нетрадиційності підходів. Така нетрадиційність має місце й у роботах Р.Генона, Ю.Еволи, Г.Маркузе, праці яких мали безпосереднє відношення до проблематики мас і натовпів.

Представниками концепції «психологія мас» були французькі соціологи Гюстав Лебон (1841-1931) та Г. Тард, італійський юрист Сципіон Сігеле (1868-1913) [23, с.150].

1.1.1 Психологія мас в концепції г. Лебона

Родоначальником досліджень у цій сфері був французький мислитель Г.Лебон, що дав виключно повну картину "масової душі" як явища, протилежного душі індивідуальній. Йому належить аналіз “масової душі”, опис основних чинників, що впливають як на утворення натовпів і мас, так і на позицію індивіда в таких утвореннях. По суті, Г.Лебоном було визначено головні постулати теорії мас і натовпів, які в подальшому розвивалися й іншими вченими та філософами [4].

Слід відзначити, що лебонівська теорія дала поштовх як для соціально-психологічних досліджень мас і натовпів, так і для філософського осмислення цієї проблеми. Серед психологічних рис натовпу особливу увагу він приділяв схильності до активної дії, анонімності, деструктивності та агресивності, швидкому зараженню руйнівними ідеями, розчиненню індивідуальності в натовпі, легковірності та податливості зовнішнім впливам, визнанню над собою вождів, що виступають у ролі "гіпнотизерів" натовпу, емоційності, імпульсивності, нестійкості, перебільшенню загрози, нетерпимості і консерватизму. Натовпи виявляють схильність до тимчасових, спрощених ідей і заперечують основні ідеї і парадигми. Індивід, який у натовпі втрачає самість, здатний до фанатизму, жорстокості та безумовного підпорядкування вождеві [20, с. 114].

Зокрема, Г. Лебон доводив, що на зміну ери еліти приходить масове суспільство, яке він ототожнював з натовпом. Цивілізацію вважав продуктом інтелектуально творчої еліти, а всі досягнення цивілізації – результатом її діяльності. Водночас він зазначав, що в сучасних йому умовах еліта витісняється з історичного процесу, оскільки на неї впливає розвиток промисловості, урбанізація, зростання впливу засобів масової інформації, що підвищує роль мас в історичному процесі. Лебон виокремлював такі головні ознаки маси (в його розумінні – натовпу): втрата відповідальності, знеосібненість інтелекту, домінування почуттів над розумом. Масове суспільство соціолог характеризував як сліпу, руйнівну силу, де індивіди втрачають почуття відповідальності, потрапляють у владу догматизму, нетерпимості, всемогутності, тому що ними керує закон «духовної єдності народу». На основі цих міркувань він виступав проти всіх форм соціальної рівності й демократії [4].

Г. Лебон, вважав, що несвідома діяльність натовпу замінила собою свідому діяльність індивіда. З цим пов'язане твердження вченого про маси як соціальний феномен, про здатність індивідів розчинятися у масі під впливом навіювання. Відповідно моделлю поведінки вождя мас є гіпноз (гіпнотичне навіювання). На цих засадах ґрунтуються міркування дослідника щодо природи натовпу:

натовп – не скупчення людей на одному просторі, а специфічна їх сукупність, що має психічну подібність;

індивід діє свідомо, а маса, натовп – несвідомо, оскільки свідомість є індивідуальна, а несвідоме – колективне;

натовп – консервативний феномен. Результатом його революційних домагань є реставрація того, що він спочатку намагався зруйнувати. Адже для тих, хто перебуває у гіпнотичному стані, минуле значущіше, ніж сучасність;

масам необхідна підтримка вождя, який їх полонить своїм гіпнотичним авторитетом, а не аргументи розуму чи сила;

пропаганда (або комунікація) має ірраціональну основу [4].

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]