Розділ 2. Експериментальні дослідження в психології натовпу

2.1 Методи дослідження психологічних особливостей натовпу

Натовп – досить цікавий феномен ще й тим, що воно характеризується постійною активністю. Індивіди, що складаюсь натовп захищають своє життя та основні цінності конституційними, законодавчими та іншими державно-суспільними засобами.

Аналізуючи роль мас у сучасному суспільстві, ми неодмінно згадуємо Густава Лебона, який ще сторіччя тому сповістив нам про те, що настає „доба мас” [18]. Г. Лебон пов’язує виникнення нової ролі мас з тим, наскільки прогресивно знижується роль релігійних, соціальних, політичних вірувань, тягнучи за собою руйнацію фундаменту попередніх традицій, досвіду всієї минулої історії. Всі ці перетворення можна окреслити як крах релігії, політично і соціально значимих вірувань, а також виникнення нових умов існування, нових ідей, новітніх сучасних відкриттів [7]. Сучасна доба вносить суттєві корективи в поведінку людей різних прошарків та сфер впливу, роблячи безсилими правителів керувати думкою натовпу. Сьогодні голос натовпу стає вирішальним. Недаремно поняття „маса” еволюціонує впродовж усього ХХ сторіччя. Першою моделлю маси в соціології був натовп, пізніше нею стала публіка – агрегат моделі індивідів, які легко взаємодіють між собою.

Під час масових опитувань (анкетування, інтерв'ю, поштове опитування, телефонне інтерв'ю) джерелом інформації про ті чи інші сторони об'єкта дослідження є представники цього ж об'єкта. Однак на практиці в психології виникають ситуації, коли для оцінки якого-небудь явища важко або взагалі неможливо визначити носія проблеми і відповідно використати його як джерело інформації. Найчастіше такі ситуації пов'язані зі спробами прогнозувати зміну соціального явища, процесу, дати об'єктивну оцінку таким сторонам діяльності і рисам людей, щодо яких їх самооцінка може бути спотвореною.

2.1.1 Експерименти Соломона Еша

У 1950-х роках, Соломон Еш (Solomon Asch) вирішив зайнятися систематичним вивченням проблеми конформності і натовпу.

Еш хотів з'ясувати, як сильно необхідність пристосовуватися впливає нашу соціальну поведінку. Прояви конформності часто зачіпають такі загальні та складні поняття, як установки, етика, мораль і системи переконань. Але Еш вирішив сконцентрувати свою увагу найочевиднішій формі: конформності сприйняття. Він проводив вивчення цього явища в контрольованих лабораторних умовах з прикладу простих завдань візуального порівняння.

Якщо конформність – така потужна сила, як вважали Еш і ще, можна було припустити, що експериментаторам вдасться маніпулювати поведінкою члени групи, використовуючи її кожного їх. Отже, Еш провів добре сплановану серію експериментів, побудованих за однією й тією самою методиці.

Візуальним матеріалом експериментально служили картки з зображеннями ліній, використовувані по парно. У кожній парі одній із карток було зображено три вертикальних відрізка різною довжини (порівнянні відтинки), в інший – один відрізок – зразок, рівний за довжиною якогось із намальованих на першої картці.

Досліджуваним казали, що вони беруть участь у дослідженні зорового сприйняття. Експериментатор, показуючи пару карток, пропонує визначити, який із трьох порівнюваних відрізків має таку ж довжину, як і зразок. Але відповідають це запитання спочатку інших учасників. Кожен дає пошук правильної відповіді, і коли чергу сягає випробуваного, він, безумовно, відповідає як і думає насправді. Далі процес повторюється. Під час наступної стадії експерименту, коли відповідають інші, усі вони вибирають інший відрізок. Інші випробовувані до лабораторій – помічники експериментатора. Вони вже утворюють експериментальну ситуацію від самого початку.

Кожен випробовуваний брав участь у такий серії експериментів кілька разів. Приблизно 75% їх у результаті розширення зрештою доходили згоди з групою. По узагальненим даним експерименту, випробовувані погоджуються з неправильними відповідями групи у кожному третьому разі. Щоб додатково переконатися, що випробовувані могли вірно знайти справжню довжину ліній, кожного їх просили записати свій відповідь по тому, як які самі порівняли довжину відрізків. Піддослідні дали 98% правильних відповідей.

Аш провів також дослідження, в якому одна особа із семи підставних давала правильну відповідь. За таких умов тільки 5 % досліджуваних погоджувались із думкою групи. Отже, соціальна підтримка знижує конформність. Коли є хоча б одна особа, що є нашим союзником, ми можемо залишатись вірними своїй позиції, здійснити опір груповому тиску та уникнути конформності.

На сьогодні визначено, що конформна поведінка зумовлена такими чинниками:

- соціальна підтримка;

- привабливість групи та зв'язок з нею. Чим привабливішою для індивіда є натовп, чим тісніший зв'язок індивіда з масою, тим охочіше він підлаштовує свою поведінку під загальну і поділяє позиції групи. Найбільшими конформістами будуть ті, кому група дуже подобається і хто поділяє її цінності. Чим більш референтна група для особи, тим сильніше діятиме тенденція до проявів конформності. (Тож щастя спільних цінностей і референтності коштує особі самостійності у формуванні свої позиції.);

- розмір маси. При збільшенні натовпу тенденція до конформності посилюється. Залежність за уточненими даними виглядає дещо складніше. Тенденція до конформності посилено діє в групі розміром 6-7 членів, за подальшого збільшення групи рівень конформності вирівнюється і навіть знижується. Як вважав Аш, у більшій групі досліджувані поступово починають сумніватись у щирості її членів та думати про змову учасників з метою чинити тиск. Усвідомивши такі особливості, люди починають протидіяти тиску.

Наступні дослідження засвідчили, що жінки більше схильні до конформості, ніж чоловіки. Деякі вчені спростували цей висновок, однак у літературі закріпилась така позиція. Сучасні дослідження, проведені більш коректно, цього не підтверджують. Дані, які були отримані раніше, сьогодні пояснюють упередженістю чоловіків-експериментаторів, які створювали більш комфортні умови для чоловіків, ніж для жінок.

Критика експерименту Аша здебільшого зводилася до того, чи можна вважати організовану експериментальну ситуацію зістав-ною до реальних ситуацій. Зауваження полягали в тому, що учасники легко схилялись до одностайності з групою, тому що вважали експериментальну ситуацію надто простою і мало важливою. Однак, імовірно, поведінка людей зміниться, коли йтиметься про важливі для них цінності.

Експерименти Аша не тільки були схвалені в товаристві професійних психологів, що трапляється рідко, а й багато раз повторені з варіацією різноманітних умов.

Результати роботи Эша є важливими для психології на таких двох аспектах. По-перше, вони продемонстрували реальну силу соціального тиску, причому вперше це було зроблено так чітко й науково обгрунтовано. По-друге, його робота породила цілу хвилю досліджень, які припиняються по сьогодні [3].