6.Мова документів

іділових паперів

6.1.Мовностильові ознаки документів

Удокументах,діловихпаперахреалізуютьсясамемовніособливості офіційно-ділового стилю. Мова всіх документів, у тому числі й юридичних, є книжною, писемною, загальною. Це дає змогу досягати стислості у викладі матеріалу, переконливості, точності, ясності, однозначності, докладності, стандартності.

До мовностильових ознак документів належать:

1) відсутність емоційної лексики, тобто слів, що мають у своєму значенні елемент оцінки, виражають почуття, позитивне чи негативне ставлення до висловлювання;

2)уживанняканцеляризмів,тобтостійкихсловосполучень,

мовних штампів (вищезазначений; вищезгаданий; нижчепідписаний; сторони; доводити до відома; з метою; у зв’язку з тим що (через те що); з огляду на те що; відповідно до; згідно з; незважаючи на; взяти за основу; взяти до уваги; брати участь; прошу прийняти; прошу дозволити; цей факт засвідчує; повідомлення про одержання та ін.);

3) віддієслівні іменники (відчуження, обговорення, зав­ дання, клопотання, посилення, сприяння, виконання, рішення, розв’язання, утворення, збереження тощо);

4) використання інфінітивної форми дієслова та предикативних (безособових) форм на -но, -то (чинити, постановити,

відрядити, затвердити, зобов’язати, доповісти, організувати, засвідчити, розкрити, запровадити, передбачити; зав­ дання виконано, протокол складено, справу розкрито, було заслухано, затверджено тощо);

5) притаманні дієслова теперішнього часу (організовує,

застосовує, розглядають, з’ясовують, інкримінують тощо); 6) уживання дієприслівникових зворотів (зважаючи на ви-

кладене вище, беручи до уваги, керуючись вказівками, виконуючи розпорядження та ін.);

7) уживання юридичних термінів, фахових висловів (кри-

мінальні обставини, обставини вчинення, побічні обставини,

93

предмет правового регулювання, правильність пред’явленого обвинувачення, цивільний позов у кримінальній справі (процесі), позов про відшкодування шкоди тощо).

Стиль юридичних документів характеризується специфічними нормами та конкретною сукупністю типових мовних засобів. По-перше, на стилістичну норму правової науки впливає нормативність самого права, по-друге, слід дотримуватись норм сучасної літературної мови, лексичних і граматичних. Якщо між цими ланками не буде відповідності, тоді мова юридичних документів перестане бути засобом спілкування в галузі права. Стилістичною нормою мови юридичних документів має бути сукупність найбільш потрібних та доречних засобів мови, утворених завдяки відбору з уже наявних у мові, а також поява в ній нових. Але неодмінною умовою є врахування специфіки юридичних документів.

Мова, на перший погляд, ніби прямо не впливає на зміст юридичних документів, але ступінь їх досконалості, точність, ясність залежать насамперед від мови, якою вони написані чи укладені, наскільки відповідають мовній нормі.

6.2.Книжна лексика

Умові документів та ділових паперів широко вживається книжна лексика, тобто такі слова, що на тлі стилістично нейтральної лексики літературної мови виділяються своїм походженням, особливістю словотворення, будовою та вузькою сферою вжитку. Книжні слова вносять у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості, інколи штучності. До книжної лексики належать слова, що виражають загальнонаукові поняття і вживаються не в термінологічному значенні, а в широкому, узагальненому, наприклад:

еволюція, прогрес, компонент, судочинство, тривіальний, юриспруденція, деформація, прерогатива, методика, превентивний, аномалія, підприємливий, деградація, правознавець, регулярний, трактувати, узус, засада, норма, припис, візія, претекст, підспудний, потенційний, асоціація, апробація, ординарний, рефлективний.

94

Докнижноїлексикиналежатьздебільшогословазабстракт­ ним значенням: підвідомчість, публічність, скерованість, підсудність, черговість, гордість, ясність, свідомість, громадськість, вимогливість, справедливість, діяльність, можливість, корисність, підданство, студентство, судівництво, людство, громадянство, нормативізм у праві, практицизм, ідеалізм.

Відтінок книжності мають дієслова: спрямувати, викону-

вати, заперечувати, зосереджувати, репрезентувати, підго­ тувати, дотримувати, здійснювати, присуджувати, пропагувати, удосконалювати, конспектувати, приєднувати, заподіювати, експериментувати, забезпечувати, перепроваджувати, порушувати; віддієслівні іменники: посвідчення, відрядження, прибуття, втілення, знання, подання, запобігання, посягання, злодіяння, прилучення, застереження, розрізнення, розгалуження, творення; дієприкметники: призначений, знай­ дений, неспровокований, недоведений, незатребуваний; діє­ прислівники: враховуючи, розглянувши, заслухавши, обговоривши, дослідивши та ін.

Необхідно також знати, що у виборі між книжним і розмовним словом перевага надається насамперед книжним, бо вони, як правило, однозначні і не висловлюють небажаним чином емоцій того, хто укладає документ. Тому в діловій мові замість розмовних слів: узяти, задержати, право, кримінал, кримінальник, підпрягати, застрашувати, перечити, відпису-

вати, оруда необхідно вживати саме книжні слова: арештува-

ти, затримати, юриспруденція, злочин, злочинець, заперечувати, залучати, погрожувати, заповідати, керівництво.

До книжної лексики належать і урочисті слова, тобто по-

етичні, небуденні: родоначальник, батько (засновник), завіт (заповіт),прорікати(говорити),буття(життя),кермо(влада), орація (виступ), проповідник (пропагандист), уславлювати (прославляти), глава (керівник, голова).

Ознакою книжності в документі є також уживання уста-

лених зворотів, таких як відповідний період, на рівні завдань (вимог), мати місце, розв’язання проблем, вирішення питан-

ня, з боку адміністрації тощо, ускладнений синтаксис, тобто наявність складнопідрядних речень із різними видами підрядності, орієнтація на високий піднесений стиль. До книж-

95

них стилів відносять офіційно-діловий, науковий, частково публіцистичний.

Отже, наповненість мови ділових паперів спеціальними поняттями, термінами, запозиченими словами, зворотамиштампами, книжною лексикою надає документові чіткості, конкретності, стандартності. Також укладач документа може ясно сформулювати думку, уникнути емоційності у висловленні думки, суб’єктивності.

6.3. Іншомовні слова

Ділова українська мова, зокрема й та, що обслуговує правничу сферу, широко послуговується іншомовними словами. До кожного запозиченого слова в українській мові існує відповідник, проте не завжди вдається оминути вживання іншомовного слова. Багато слів увійшли до лексичного складу природно, наприклад: адвокат, апеляція, амністія, вердикт, нотаріус, прокуратура, цивільний, юрист, юстиція, інші на-

були виразних національних ознак у вигляді афіксів (інкримі-

нування, конфіденційний).

Усучасній українській мові вживаються слова, запозичені

зінших мов. Наприклад, з латинської мови:

адвокат (буквально: закликаний на допомогу); арешт (судова постанова); вотум (бажання); декрет (постанова, ухвала);

дискримінація (розрізнення, розділення); документ (навчальний приклад, взірець, доказ); експерт (досвідчений);

екстрадиція (передача); імміграція (вселення); інкримінування (провина, злочин);

кодекс (навоскована дощечка для письма);

конвенція (договір);

колегія (товариство, спільність); консорціум (співучасть, спільність);

криміналістика (розслідування злочинів, запобігання їм);

легітимація (законність); міліція (військо);

96

нотифікація (оголошення);

нотаріус (писар, секретар);

оперативний (дійовий); плюралізм (множина); презумпція (припущення);

рецидив (той, що відновлюється); санкція (непорушна постанова);

трибунал (судилище); юридичний (судовий);

юрист (правник); юрисдикція (судочинство);

юриспруденція (знання права);

юстиція (справедливість, законність).

Із грецької мови:

амністія (прощення);

дактилограма (палець і риска, літера, написання); дактилографія (палець і пишу, креслю, малюю); дактилоскопія (палець і спостерігаю, розглядаю); іпотека (запорука, застава); наркотики (буквально: приголомшливий);

наркоманія (приголомшливий і безумство, захоплення); парадокс (несподіваний, дивний); поліція (управління державою) тощо.

Із французької мови:

арбітр (посередник); арбітраж (посередництво);

бюрократ, бюрократизм (панування канцелярії);

дебати (суперечка, спір); декувер (непокритий); досьє (спина, зворотний бік); експертиза (дослідження); комюніке (повідомлення);

парламент (із parles — говорити);

паспорт (прохід і гавань, порт; дослівно — дозвіл на відплиття);

рапорт (дослівно — повернення); респектабельний (поважний, гідний, солідний);

97

саботаж (буквально: той, хто стукає дерев’яними черевиками) тощо.

З англійської мови:

брокер (маклер);

імпічмент (осуд, обвинувачення); Інтерпол (абревіатура — інтернаціональне об’єднання

кримінальної поліції); кілер (убивця);

лобі (приймальна, вестибюль, кулуари);

лобізм (вплив);

нонсенс (без смислу);

ноу-хау (знаю як);

офіс (контора, канцелярія, служба);

пресинг (тиск);

рекет (буквально: мучитель, кат);

спікер (оратор);

хакер (злодій, пірат) та ін.

Останнім часом спостерігається непомірне вживання іншомовних слів, невиправдане їх продукування. Для прикладу наведемо такі запозичені слова та їх відповідники в українській мові:

андеґраунд (підпілля);

бренд (ґатунок); брифінг (інструктаж);

генерація (покоління);

джек-пот (найвища сума виграшу); дилер (посередник); бізнес-ланч (діловий обід); дайджест (оглядовий збірник); імідж (зображення, образ); інтенція (намір, задум);

консенсунс (згода, одностайність); кастинг (конкурсний відбір); маркетинг (збут, вивчення ринку);

прайс-лист (цінник);

пресинг (тиск, натиск); провайдер (постачальник);

промоція і промоушн (заохочення, сприяння, підтримка, допомога);

98

респектувати (шанувати);

рейдер (торговець); рецепція (сприйняття); суїцид (самогубство); спічрайтер (складач промов);

степлер (спинач, скріплювач); фан (уболівальник).

Наведені приклади є підтвердженням того, як іншомовні слова із широкого вжитку поступово витісняють питомо українську лексику. Отож, укладаючи документ, добираючи потрібне слово, слід дотримуватися таких рекомендацій:

–іншомовні слова в документах і ділових паперах повин­ ні вживатися лише в разі потреби, коли їх не можна замінити українським відповідником із тим самим значенням;

–слід уживати тільки ті запозичені слова й терміни, які набули міжнародного значення (фінансові терміни, терміни бухгалтерського обліку, поштово-телеграфного зв’язку, діловодства, зовнішньої торгівлі — бланк, віза, гриф, штраф та

ін.) або не мають відповідника в українській мові;

–запозичене слово має бути необхідним і вмотивованим, тобто в українській мові в нього не існує відповідників із тим самим обсягом значення. Небажано використовувати як загальновживані такі запозичення:

анархія (безвладдя); апелювати (звертатися);

домінувати (панувати, переважати);

екстраординарний (особливий); координувати (погоджувати); лімітувати (обмежувати); локальний (місцевий); превалювати (переважати); прерогатива (перевага); пролонгувати (продовжувати);

репродукувати (відтворювати, відтворити);

симптом (ознака);

фіксувати (записувати, запам’ятовувати);

–запозичене слово в тексті документа має бути зрозумі-

лим для користувача;

99