Ухвалив:

Відмовити ОСОБА_2 у прийнятті апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та повернути її апелянту.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя апеляційного суду

Одеської області

                                                                       О.Г.Журавльов

[Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/30601379

При винесенні ухвали про відмову у прийнятті апеляційної скарги в даному випадку суд повністю використав лише положення статті 292 ЦПК і п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку». Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 не має відношення до справи, не брала участі у ній і крім того її права та обов'язки жодним чином не були ні порушені, ні оспорені. Відповідно до цього, апелянт взагалі не мав права на апеляційне оскарження по вище наведеній справі.

                

Висновок.

Опрацювавши матеріали судової практики, а саме: ухвали по справах, які безпосередньо стосувалися статті 292 ЦПК, я навчилася використовувати положення ч.1 ст. 292 ЦПК у повному обсязі щодо суб'єктів подання апеляційної скарги. Матеріали даної роботи можуть знадобитися мені у майбутньому і є такими, що повністю відображають тему виконаної індивідуальної роботи.

Загалом справи, які я обрала для роботи є досить схожими, але по змісту суттєво відрізняються. Так в ухвалі №1 судом було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги. Ухвалою №2 суд вказав на те, що є всі підстави для відкриття апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_2 є заінтересованою особою, яка брала участь у справі в суді першої інстанції, тому підстави для відмови в прийнятті апеляційної скарги нема. Ухвала №3 відрізняється від усіх інших тим, що по даній справі суб'єктом виступає прокуратура Чернівецької області, яка пропустила строк апеляційного оскарження з поважних причин, але при цьому участі у справі не приймала і стороною чи іншою особою залучена не була. І суд ухвалив задовольнити клопотання прокуратури. Ухвала №4 стосується справи по спадкуванню. Тут чітко зазначено, що апелянт не має ніякого відношення до цієї справи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він у встановлений законом строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався, не проживав разом із спадкодавцем, атому не брав участі у справі і його права не були ні оскаржені, ні порушені. В ухвалі №5 суд вказав на те, що, як і в наведеній вище ухвалі №4 апелянт взагалі не мав права на апеляційне оскарження і йому було відмовлено у прийнятті апеляційної скарги при чому він не має жодного відношення до справи, не брав у ній участі і його права не були порушеними або оспореними.

Виходячи з вищенаведеного, можу зазначити, що норми статті 292 ЦПК мають важливе значення для судових справ, оскільки вини дають право особі (апелянту) на оскарження судових рішень в апеляційному порядку що є гарантом винесення повного, обґрунтованого і правильного рішення по справі.