Dytiacha_psykholohiia

Психологічні особливості побутової діяльності в дошкільному віці

Дитина чимдалі глибше усвідомлює смисл побутових процесів: для чого необхідно прибрати у кімнаті, вимити руки, одягатись, їсти. У зв’язку з цим формуються перші уявлення про взаємозв’язки явищ: якщо не прибирати бруд, можна захворіти; якщо не мити посуд, не буде куди накласти їжу тощо. Користуючись різними предметами, дитина розкриває їх властивості та навчається дбайливо ставитись до них: розправляти рушник, кладе мило у мильницю, а не у воду, де воно розмокає; розправляє одяг, щоб він не зім’явся тощо.

Дитина виконує побутові процеси у дитячому садку разом з ровесниками, навчається при цьому не заважати іншим, бажати один одному «смачного», чекати своєї черги тощо. Дорослий прищеплює дитині перші навички культури поведінки: сидіти спокійно, не виходити з-за столу під час їжі, говорити «дякую», чемно звертатись із проханнями по допомогу. За умови систематичного й послідовного контролю дорослого за самостійним виконанням дитиною побутових процесів, її культурно-гігієнічні навички перетворюються на звички, стають стійкими надбаннями особистості.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку побутової діяльності в ранньому віці:

–мотиваційну основу побутової діяльності становить інтерес дитини до світу оточуючих предметів та до процесів їх використання дорослим, а також прагнення дитини до самостійності;

–операційну основу для розвитку побутової діяльності становлять успіхи малюка у предметній діяльності, її зв’язок із пред- метно-маніпулятивною грою;

–переважає розвиток операційної сторони побутової діяльності: у малюка формуються культурно-гігієнічні навички, які становлять основу самообслуговування особистості;

–побутова діяльність справляє різнобічний вплив на розвиток психіки й особистості дитини;

–у дитини розвивається спостережливість, міцність та обсяг пам’яті, дійове та образне мислення;

–у сфері особистості малюка завдяки побутовій діяльності виникає усвідомлення себе виконавцем, здатність діяти відповідно до встановлених норм, враховувати дії товаришів; закладаються основи акуратності.

131

Тема 10

3. Побутова діяльність у дошкільному віці

Правила поведінки та норми ввічливості продовжують активно засвоюватись дитиною у дошкільному віці (С. В. Пєтєріна). У побутовій діяльності більш відчутним стає орієнтація на вимоги оточуючих, прагнення за допомогою правильної поведінки заслужити схвалення дорослих, сподобатись іншим. Тому для дошкільника важливим стає не просто наслідування дій дорослих, а якісне виконання побутових процесів. Діти звертають увагу на критерії оцінювання дорослим якості виконання дій по самообслуговуванню: погано вимив руки, бо не користувався милом; неправильно розклав іграшки, коли прибирав у кімнаті. Поступово ці критерії, які спочатку використовує дорослий, дитина починає вживати при оцінюванні товаришів. Сама ж робити аналогічні помилки, не помічаючи їх. Виникають ситуації, коли дошкільник намагається пояснити одноліткові, як слід виконувати той чи інший побутовий процес, але при цьому вихоплює лише окремі фрагменти, не розкриваючи цілісної послідовності операцій. Наприклад, дає настанову: «поскладай одяг на стільчик. Ось так, на спинку». Але не пояснює, які речі слід скласти спочатку, які зверху на них, як розправити складки, щоб одяг не зім’явся.

Дитина із захопленням ставиться до виконання побутових процесів, прагне допомогти дорослому у прибиранні кімнати, у пранні, у догляді за квітами та тваринами тощо. Якщо раніше дитину приваблювало само виконання процесу, то тепер основний інтерес переміщується на отримання схвалення, подяки дорослого.

Спостерігається розширення у розумінні смислу побутових процесів, вихід у цьому розумінні на рівень соціальних відносин: потрібно вимити руки перед тим, як розкладати хліб до обіду іншим дітям, бо від бруду на руках вони можуть захворіти. Відзначається здатність передбачити наслідки своїх дій.

Протягом дошкільного віку вдосконалюється здатність коментувати побутові процеси, описувати їх у мовленні, пояснюючи іншим дітям; зростає соціальна зорієнтованість мотивації виконання побутових процесів (прагнення уникнути сорому, зауважень, негативних оцінок ровесників та дорослих).

Дорослий може сприяти засвоєнню дитиною як мотиваційною, так і операційною стороною побутової діяльності. Для дошкільника засвоєння нових культурно-гігієнічних навичок відбувається легше й швидше за умови чітких пояснень з боку дорослого значення цих

132

Психологічні особливості побутової діяльності в дошкільному віці

навичок і послідовності операцій, з яких вони складаються. Участь дорослого у першому практичному виконанні дії зменшується порівняно із раннім віком, коли у побутовому процесі дії дорослого й дитини тісно переплітались. Тепер дошкільник діє за словесною інструкцією. Для закріплення культурно-гігієнічних навичок важливо систематично й уважно контролювати дитину, звертати її увагу на ознаки якісного виконання побутового процесу, пояснювати недоліки та орієнтувати на їх подальше подолання.

Навички, якими дитина оволоділа у ранньому віці ще більше автоматизуються, поєднуються у ланцюжки, створюючи певну систему. Зростає кількість стійких навичок – звичок, які зумовлюються внутрішніми потребами дитини, а не зовнішніми вимогами дорослих. До кінця дошкільного віку побутові процеси здійснюються без нагадувань дорослих, за ініціативою самих дітей.

Режим дня продовжує відігравати важливу роль в організації поведінки дитини. Протягом всього дня дитина використовує засвоєні навички, вдосконалює їх та оволодіває новими. Прокидаючись, вона застеляє свою постіль, вмивається, одягається. Вміє поводитись за столом під час прийому їжі, використовуючи при цьому столові прилади. Допомагає батькам або вихователю прибрати зі столу, бере участь у митті посуду. Стежить за своєю зовнішністю: причісується, коли помічає якісь негаразди у зачісці; доглядає за своїм одягом, помічає, коли він забруднився чи розірваний тощо.

Включення дитини у працю дорослих призводить до зближення культурно-гігієнічних навичок із трудовими. Навички самообслуговування поширюються на допомогу оточуючим: зав’язати шарфик не тільки собі, але й товаришеві, принести ганчірку та допомогти витерти розлиту кимось воду, рознести на столики тарілки до обіду всім дітям.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку побутової діяльності в дошкільному віці:

–переважає соціальна мотивація виконання побутових процесів дошкільником, який орієнтується на вимоги та схвалення оточуючих;

–відбувається усвідомлення зв’язку між налагодженням нормальних взаємин з оточуючими та дотриманням правил поведінки в побутовій діяльності;

–операційна сторона побутової діяльності розвивається як вдосконалення якості виконання засвоєних культурно-гігієніч- них навичок та засвоєння нових;

133

Тема 10

–зростає внутрішня складова у мотивації побутової діяльності, у дитини формується потреба дотримуватись культурно-гігіє- нічних норм та на цій основі навички переходять у звички;

–роль дорослого у розвитку побутової діяльності дошкільника полягає у поясненні значення навичок та у розкритті операційного їх складу; для закріплення навичок у поведінці дитини дорослий повинен систематично контролювати їх виконання;

–навички самообслуговування набувають ознак трудових дій, коли дитина використовує їх на допомогу оточуючим.

134

ТЕМА 11

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТЯЧОЇ ПРАЦІ

ПЛАН

1.Елементи трудової діяльності в ранньому дитинстві

2.Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури

2.1.Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного самовизначення

2.2.Взаємозв’язок трудової діяльності та гри дошкільника

2.3.Розвиток компонентів структури трудової діяльності дошкільника

3.Оволодіння дошкільником новими видами й формами праці

4.Розвиток співпраці дошкільника з однолітками

Література

1.Вольцис К. О. О воспитании целенаправленности у детей в процессе­ совместного труда // Дошкольное воспитание. – 1972. –

№1. – С. 13–17.

2.Воспитание детей дошкольного возраста / Под ред. Л. Н. Проколиенко. – К.: Рад школа, 1991. – 368 с.

3.Индивидуальный подход к детям в воспитательно-образователь- ном процессе детского сада.: Метод. реком. / Под ред В. К. Котырло, С. Е. Кулачковской. – К.: Рад. школа, 1989. – 88 с.

4.Коломинский Я. Л. Психология детского коллектива. – Минск: Народная асвета,1984. – 240 с.

5.Логинова В., Мотирина Л. Формирование представления о труде взрослых // Дошкольное воспитание. – 1970. – № 10. – С. 56–63.

6.Люблінська Г. О. Дитяча психологія. – К.: Вища школа.1974. – С. 97–105.

7.Маркова Т. А. Воспитание трудолюбия у дошкольников. – М.: Просвещение, 1991. – 12 с.

8.Машовець М. Даруємо радість праці // Дошкільне виховання. – 2006. – № 5. – С. 7–9; № 6. – С. 10211.

9.Неверович Я. З. Начальные формы трудовой деятельности у детей дошкольного возраста / Психология личности и деятельности­ дошкольника / Под ред. А. В. Запорожца и Д. Б. Эльконина. – М., 1965.

– С. 158–189.

135

Тема 11

10.Островская Л.Ф. Педагогические ситуации в семейном воспитании дошкольников. – М.: Просвещение, 1990. – 160 с.

11.Психология совместного труда детей / Под ред. Я. Л. Коломинского.– Минск: 1987.– С. 5–76.

12.Сенько Т. Шестилетки: труд и признание в группе // Дошкольное воспитание. – 1986. – № 7. – С. 47–50.

13.Смирнова Е. О. Психология ребенка от рождения до 7 лет. – М.: Школа-Пресс, 1997. –383 с.

14.Сергеева Д. В. Воспитание детей дошкольного возраста в про­ цессе трудовой деятельности. – М., 1987.

15.Субботский Е. В. Психология отношений партнерства у дошкольников. – М.: Изд-во МГУ, 1976. – 144 с.

16.Урунтаева Г. А. Дошкольная психология. – М.: Изд. Центр «Академия», 1997. – С. 51–64.

1.Елементи трудової діяльності

вранньому дитинстві

Праця – діяльність, спрямована на виробництво суспільно-ко- рисних продуктів (матеріальних або ідеальних). Цілі діяльностей визначаються не особистими потребами, а задаються суспільством. Праця – діяльність соціальна за природою (цілями) і за характером (неможлива без розподілу праці). Праця є необхідною умовою появи і розвитку свідомості. Застосування і виготовлення знарядь відрізняє працю від простого привласнення продуктів природи. В праці людина керується об’єктивними властивостями предметів, а не їх біологічним значенням. Виникають пізнавальні потреби в з’ясуванні цих властивостей, внаслідок чого розвиваються вищі процеси переробки інформації: мислення і уява. Дитяча праця – умова виховання моральних, товариських якостей, умінь взаємодії з ровесниками та старшими.

Основними різновидами дитячої праці протягом дошкільного дитинства виступають трудові справи – обов’язкові (самообслуговування, щоденна допомога старшим, співпраця з однолітками та дорослими) та за інтересами (індивідуальна робота, доручення, співпраця з дітьми та дорослими) (М. Машовець).

136

Психологічні особливості дитячої праці

Досвід дитини раннього віку інтенсивно збагачується завдяки постійному включенню у спілкування та взаємодію з дорослими, які виконують різноманітні трудові процеси. Спостереження за працею дорослого розкриває перед дитиною значення праці: мама пришиває ґудзики на сорочку для батька; в’яже шкарпетки, щоб доньці взимку було тепло тощо. Активність малюка спонукає його включатись у спільну з дорослим діяльність, допомагати їм: малюк бере до рук віник, коли мама починає підмітати; несе лійку, щоб сестричка полила квіти. Зрозуміло, що результати такої допомоги ще не влаштовують дорослого – дитина не володіє достатніми вміннями та навичками. На перших етапах появи трудової діяльності виразно переважає її мотиваційна сторона. Прагнення дитини працювати спільно з дорослим лежить в основі вироблення таких важливих якостей особистості, як працьовитість, наполегливість тощо.

Іншим сприятливим моментом для розвитку елементів трудової діяльності у дошкільному віці є стрімке оволодіння дитиною світом предметів, діями з ними. Водночас предметні дії є основою і трудової діяльності, у ході якої предмети зазнають послідовних, планомірних, доцільних перетворень. Предметно-маніпулятивна гра та трудова діяльність тісно пов’язані у дитини раннього віку, чітко не відокремлюються в її свідомості. Головне для дитини – процес виконання трудових дій, а не результат, тому дитина часто не доводить справи до кінця, не звертає уваги на неякісне виконання. Слабо розвинені на цьому етапі необхідні навички та вміння у володінні знаряддями праці, доступними дитині: лопаткою, віником, лійкою тощо.

Важливою віхою у процесі становлення трудової діяльності є усвідомлення дитиною в кінці 3-го року життя значущості результату своєї праці. Таке усвідомлення виникає у зв’язку з прагненням малюка отримати схвалення дорослого, привернути його увагу до своїх досягнень. Зростає бажання дитини діяти самостійно, що стимулює оволодіння нею знаряддями праці. Складаються сприятливі умови для формування в дитини орієнтації на якісний результат, на розуміння його значущості для оточуючих – насамперед, для близьких дорослих (мами, бабусі), для інших дітей (братика, сестрички). Дитина вже розуміє, що коли чисто витерти помиту чашку для меншого братика, то він зможе краще втримати її у своїх ручках. Поступово на основі розуміння дитиною важливості її трудових дій для оточуючих складаються суспільні мотиви праці.

Відокремлення результату праці від її процесу в свідомості дитини сприяє становленню її до кінця раннього віку як суб’єкта

137

Тема 11

діяльності, свідченням чого є поява у мовленні малюка займенника «Я» та власного імені. Водночас, зростає розуміння зв’язку між власними трудовими діями малюка та якістю отримуваного результату праці. У дитини виникає здатність передбачати результат своїх дій за виконуваним процесом праці: якщо всі іграшки покласти на свої місця, то у кімнаті буде прибрано. Уявлення про майбутній результат становить психологічну умову появи дій планування та контролю. У мовленні дитини з’являються дієслова у майбутньому часі, що вказують на планування нею своїх дій: «приберу», «витру», «допоможу».

Успіхи у розвитку предметних та трудових дій, у засвоєнні навичок самообслуговування призводять до появи автоматизованих дій з добре знайомими дитині знаряддями та предметами.

Як відзначає Г.О.Урунтаєва, у трудовій діяльності вирізняються результативні дії, спрямовані на перетворення предметів, та передумови продуктивних дій, що передбачають створення чогось нового. Такі дії спостерігаються лише у співпраці з дорослим – малюк разом з мамою ліпить вареники, готуючи обід для родини. Самостійно одержати новий продукт дитина ще не може.

ВИСНОВКИ про розвиток передумов трудової діяльності у ранньому віці:

–закладається мотиваційна сторона трудової діяльності дитини, джерелом якої слугує потреба у співпраці та взаємодії із дорослим, прагнення діяти як дорослий;

–передумови трудової діяльності складаються на основі предметної діяльності малюка і пов’язані з розвитком його самосвідомості та особистості;

–відбувається засвоєння автоматизованих дій і формування на їх основі перших найпростіших трудових умінь і навичок;

–дитина відмежовує себе від своїх дій, що сприяє усвідомленню нею результату діяльності та його зв’язку з виконаними діями;

–дитина прагне до досягнення результату своїх дій і отримання його оцінки дорослим.

138

Психологічні особливості дитячої праці

2. Значення трудової діяльності дошкільника та розвиток її структури

2.1. Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного самовизначення

У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок. Для дорослих стоїть важлива задача повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в дитини трудової діяльності. Найкраще засвоюється саме те, що викликає в дитини позитивні переживання, тому її працю слід організовувати так, щоб виникали радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання. «Радість праці – могутня виховна сила», – писав В. О. Сухомлинський.

Однією з провідних умов формування трудової діяльності є бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їх, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони та спільно з ними слід обов’язково підтримувати, незважаючи на те, що вони певною мірою ускладнюють роботу дорослих. Адже мама швидше приготує обід, якщо не відволікатиметься на допомогу донці, яка «ліпить вареники» разом з нею. Щоб малюк полюбив працю, недостатньо лише одного бажання, він повинен оволодіти технічною стороною праці (вміннями й навичками), а також розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства. У праці відшліфовуються узагальнені дії: вміння організовувати свою роботу, контролювати, оцінювати. Крім того, у праці формуються специфічні якості особистості: працьовитість, працездатність, звичка до регулярної праці, потреба бути корисним, допомагати. Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток самостійності, суб’єктності, творчих здібностей дитини. Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває для дитини цю значущість, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.

139

Тема 11

Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов’язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих. Так, коли дитині пояснити, що її іграшкою-саморобкою хоче погратись казкова Принцеса, то якість її виготовлення зростає, у дитини проявляється прагнення довести роботу до кінця. Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то

внеї краще виходить прибирання снігу з доріжки.

Урізноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, їх професії; проходить перший (емоційний) етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. Особливо активно цей процес відбувається у старшого дошкільника. За даними А. Н. Бєлоус, діти цього віку можуть назвати 4–15 професій, які вони зустрічали у своєму досвіді. Зокрема, хлопчики краще обізнані із традиційно «чоловічими» професіями: військовими (льотчик, танкіст, ракетник), спеціальностями, пов’язаними з роботою на різних видах транспорту, на сільськогосподарських машинах, з будівництвом (каменяр, будівельник, зварювальник, кранівник, бульдозерист, екскаваторник). Дівчатка частіше називають «жіночі» професії вихователя, вчителя, лікаря, медсестри, перукаря, музичного працівника, продавця.

Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані зі знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовують свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, медичним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання. Складовою частиною дитячих уявлень про професії є виділення якостей, необхідних для представників певних професій: лікар охайний, уважний; вчитель – веселий, розумний, уважний. У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність (В. І. Логінова).

140