17. Супрасегментний рівень мови:Просодія.

Просодія (від грец. Prosodia - наголос, приспів) (просодика):

-система фонетичних засобів (висотних, силових, часових), що реалізуються у промові на всіх рівнях мовних сегментів (склад, слово, словосполучення, синтагма, фраза, надфразову єдність, текст) і грають смислоразлічітельную роль.

Виділяються наступні елементи просодії: мовна мелодія, наголос, тимчасові і тембральні характеристики, ритм, для тональних мов - словесні тони. У цьому значенні термін «просодія» часто синонімічний поняттю «інтонація». Обидва терміни вживаються для позначення функціональної системи супрасегментних засобів мови (комплексу фонетичних засобів, що реалізуються у складі, слові і т.д., тобто в одиницях більших, ніж в сегментні звуки).

-Загальна назва для фонетичних супрасегментних характеристик мовлення як на рівні сприйняття (висота тону, гучність, тривалість), так і на фізичному рівні (частота основного тону, інтенсивність, час). І в цьому значенні просодія часто протистоїть інтонації, яка вживається для позначення функціональних категорій.

-Супрасегментних засоби організації мовлення: розчленування, і об'єднання мовних сегментів (зниження і підвищення тону, розподіл наголосу, темпоральні зміни, паузація). У цьому значенні П. найчастіше вживається при аналізі віршованої мови.

18. Супрасегментні засобі організації мовлення:членування та об’єднання мовленнєвих сегментів.Наголос.Інтонація.

Супрасегментні засобі організації мовлення:членування та об’єднання мовленнєвих сегментів є складовим елементом просодики. (зниження і підвищення тону, розподіл наголосу, темпоральні зміни, паузація)

Наголос - виділення в мовленні певної одиниці в ряду однорідних одиниць за допомогою фонетичних засобів.

Залежно від того, з якою сегментною одиницею функціонально співвідноситься наголос, розрізняють словесний (тактовий), фразовий, логічний і емфатичний наголос.

Словесний наголос буває динамічним, музикальним і кількісним.

Динамічний (силовий, експіраторний) наголос - виділення (вимова) одного із складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря. Динамічний наголос може бути фіксованим (зв'язаним), тобто в усіх словах падає на певний склад і вільним, тобто може падати на будь-який склад. Фіксований наголос характерний для польської, чеської, французької мовам. Вільний (нефіксований) наголос характерний для української, російської, білоруської мовам.Динамічний наголос часто пов'язаний з редукцією, тобто з ослабленням і скороченням звучання ненаголошених складів.

Музикальний (мелодійний, тонічний) наголос - виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону.

Кількісний наголос - виділення складу більшою тривалістю звучання. Такий наголос можливий у тих мовах, де нема розрізнення довгих і коротких голосних.

Фразовий наголос - виділення певного слова у фразі.

Логічний наголос - особливе виділення якогось слова чи кількох слів у всьому висловлюванні.

Емфатичний наголос - емоційне виділення тих чи інших слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків.

Інтонація - рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання, ритміко-мелодійний малюнок мовлення. Інтонація складається з мелодики, інтенсивності, пауз, темпу і тембру мовлення.

Мелодика мовлення - зміна частоти основного тону, його діапазонів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо).

інтенсивність - підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос).

Пауза (- перерва у звучанні, зупинка в потоці мовлення. Паузи впливають на ритміку мовлення, сприяють виділенню певного змісту.

Темп мовлення - швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів. Темп мовлення передає ставлення мовця до висловлюваного: вагоме вимовляється повільніше, неважливе - швидше.

Тембр мовлення - емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо). Усі елементи інтонації взаємопов'язані і становлять єдність.

Загалом інтонація виконує такі функції: розрізняє комунікативні типи висловлювання (розповідь, запитання, спонукання), , оформлює висловлювання в єдине ціле, виражає конкретні емоції;; характеризує мовця і ситуацію спілкування.