Лекція, є основною загальнодидактичною формою вивчення літератури. Тільки тоді, коли було винайдено парову машину і настала ера розвитку промисловості, яка потребувала чималої армії освічених людей, виникла потреба урочної системи навчання,її ініціатором і першим теоретиком був відомий чеський педагог Я. А. Каменський. Дальший розвиток класно-урочна система набула в педагогічний працях К.Д. Ушинського, Г. Ващенка, В.О Сухомлинського та інших педагогів-теоретиків.
«Лекція літератури характеризується такими моментами: безпосереднім сприйняттям студентами літературного матеріалу, визначеного програмою; відповідністю методу навчання і всієї системи дидактичних заходів віковим особливостям студентів,родовим, видовим та жанровим особливостям виучуваного твору, аналізом емоційно сприйнятого студентами твору»
На лекціях літератури студенти засвоюють систему літературних знань,умінь і навичок,розвивають свої творчі здібності. Готуючись до лекції літератури, викладач повинен детально обміркувати такі моменти: методи і прийоми навчання, характер завдань і видів роботи, використання наочних посібників,дозування часу на структурні елементи лекції, психологічні та педагогічні особливості його проведення тощо. Кожна лекція має свою мету, структуру і методи проведення.
2. Насамперед слід продумати структуру (побудову) майбутньої лекції. Вона включає в себе організацію; актуалізацію знань,набутих студентами (або перевірка вивченого 15-17 хв.);вивчення нового матеріалу(18-20 хв.); закріплення вивченого матеріалу (3-5 хв.). Ці етапи лекції чітко зазначаються викладачем у поурочному плануванні.
Щоб викладач успішно орієнтувався у своєму поурочному плані-конспекті, слід найважливіші матеріали,цитати, дати, маловідомі імена або слова виділяти в тексті: підкреслювати, брати в рамку, писати чорнилом іншого кольору або більшими літерами.
Готуючись до пари, викладач повинен продумати ті виховні моменти,які дає навчальний матеріал. Слід також пам’ятати, що літературний матеріал на лекції сприймається залежно від індивідуальних І особливостей студентів.
Слушною І думка, що проблема сучасної лекції має три аспекти - науковий, виховний та психологічний.
І.Психологічні вимоги
Створення атмосфери доброзичливості.
Фактор зацікавленості студентів навчальним матеріалом.
Індивідуальний та диференційований підхід до студентів у процесі засвоєння матеріалу.
Оптимістичний та захоплюючий темп розповіді.
завдання студентам на активізацію їхньої творчої уяви та уваги.
дотримання належного такту, самовладання і самоконтроль з боку викладача.
дотримання нормативних вимог єдиного мовного режиму.
II. Педагогічні вимоги
Організаційна чіткість у проведенні лекції,з’ясування навчальних і Виховних завдань.
Раціональний розподіл навчального часу.
Пошук ефективних методів і прийомів викладу матеріалу.
Науковість викладу матеріалу.
Логічність і послідовність викладу матеріалу.
Емоційність у викладі матеріалу.
III. Методичні вимоги
Наявність чіткого поурочного плану - конспекту.
Включення питань на повторення пройденого матеріалу, дотримання між предметних зв’язків.
Розвиток усного і писемного мовлення студентів під час аналізу тексту твору.
Використання творчих завдань, створення проблемних ситуацій.
Посильність для студентів домашніх завдань.
Використання різних видів графічного і звукотехнічного унаочнення.
Проблема кваліфікації лекції літератури привертала увагу багатьох методистів.
Більшість методистів вважають, що типи лекцій залежать від характеру дидактичних завдань, форм і методів роботи, зміст матеріалу, що вивчається студентами, рівнів пізнавальної активності.
При визначенні типів лекцій літератури слід враховувати особливості студентів,рівень їхньої підготовленості та ступінь складності засвоєння фактичного матеріалу. А тому пропонується своя типологія лекцій. Типи лекцій:
І.
Коротке знайомство з біографією письменника.
Коментоване читання твору або його уривків.
З’ясування сюжету і композиції твору.
Загальна характеристика дійових осіб твору.
Цілісний аналіз художнього твору.
Ознайомлення з елементами теорії літератури.
Підготовка і проведення студентської письмової роботи.
Комбінована лекція з використанням технічних засобів навчання.
Повторення пройденого матеріалу.
Бесіда з позакласного читання.
ІІ.
Лекція 1 нарис про життя і творчість письменника.
Лекція і дослідження творчості митця слова.
Лекція - портрет письменника.
Лекція 1 огляд.
Лекція - презентація.
Компаративна лекція.
Лекція - інтерв’ю.
спарена інтегрована лекція.
Комбінована лекція з використанням графічного і звукотехнічного унаочнення.
Семінарське заняття (спарення)
Урок - дискусія. Урок - імпровізація.
Урок і екскурсія з позакласного читання.
Урок і бесіда з позакласного читання.
Оглядові та підсумкові лекції.
Нестандартні лекції з запрошенням діячів мистецтва і літератури тощо.
Тема: Особливості українського літературного життя другої половини XIX століття 1.« Нещасним десятиліттям» назвав 1870-ті роки Іван Франко. Це було, як писав він у статті « З останніх десятиліть XIX століття» (1898), « може, найбільш хаотичне десятиліття в цілій історії нашого національного розвою. Може, ніколи не було так гірко поставлено питання: чи жити, чи згинути нашій нації? - як тепер».
Перша половина 1870-х рр.. вселяла надії на національне відродження. Інтелектуальним центром українського життя в Києві тієї пори став Південно- Західний від діл Російського Географічного товариства. Автори доносів, по суті, не помилялися,доповідаючи високим інстанціям, що Південно - Західний відділ - це «український генеральний штаб політичного життя».
Ось кілька сторінок з української наукової епопеї 1870-х. Професор Київського університету В.Антонович зібрав, відредагував і видав 8-томний «Архив Юго - Западной Росии», у якому вміщено документи з історії Правобережної України XVI - XVIII століть. Павло Чубинський у 1872-1878 рр. видав сім томів «Трудов этнографическо- статистической экспедиции в Западно - Русский край», у яких зібрані унікальні фольклорні, етнографічні та мовознавчі матеріали.
2. Наукова активність Південно — Західного відділу не на жарт стривожила « землячків», пробудивши в них старі побоювання стосовно загрози «Обособления малороссиян». Особливо старалася газета « Кіевлянинь», дитя валуєвського циркуляра. Заправляв нею відомий своєю великодержавницькою позицією В. Шульгін.
3. Указ робив національно - культурне життя українців Російської імперії неможливим.
1870-ті ще й тому були « нещасливим десятиліттям», що ілюзії « общерусизму», замішаного на старій ідеї об’єднання слов’янства під російським монаршим скіпетром, набули поширення. «Общерусизм» не брав до уваги Україну як щось окремі шнє й самодостатнє, розчиняючи її в широкому загальноросійському «морі».
Навіяна « неперевареними соціалістичними теоріями» Ілюзія щодо « зливання народностей» виявиться вельми живучою:на ній будуватиметься національна політика в СРСР протягом семи десятиліть.
Від середини 1870-х починається особлива за своїм значенням місія М. Драгоманова, якого київська « Громада» відрядила за кордон, щоб там він налагодив видавничу справу, а водночас - став пропагандистом України в Європі. Драгоманов до такої місії був підготовлений цілком добре. Він мав блискучий талант літератора й ученого, вільно володів кількома іноземними мовами, три роки стажувався в європейських університетах.
Восени 1878 р. Драгоманов поселився в Женеві, де й заснував українську друкарню, яка проіснувала цілих 43(!) роки. Придбав він її у послідовників М. Бакуніна, скориставшись матеріальною підтримкою свого однодумця Сергія Подолинського, сина заможних батьків і теж політичного емігранта.
Серед драгоманівських видань - п’ять збірників «Громада», популярні брошури політичного змісту, збірки фольклорних матеріалів, художні твори. Ця продукція нелегальним шляхом переправлялася в Росію.
1878 року в Парижі відбувався Міжнародний літературний конгрес, на якому головували Віктор Гюго та Іван Тургенєв. Спеціально до цієї події Драгоманов підготував і видав кількома мовами свою брошуру « Українська література, переслідування російським урядом», щоб розповсюдити її серед учасників конгресу і домогтися включення до резолюцій відповідного пункту. Уривки із брошури надрукували паризькі газети. Тургенєв у своєму виступі підтримав протест Драгоманова,а сам текст брошури було включено до протоколу, розмноження німецькою, італійською, іспанською, сербською мовами і роздано учасникам конгресу.
Невдовзі після смерті М. Драгоманова (1895р) І.Франко, який у молоді роки сам зазнав впливу драгоманських ідей, резюмував:« Уся його діяльність була одною великою проповіддю невтомної праці для добра і підвищення рідного народу».
Роль українського «П’ємонту» діставалися Галичині - західним землям України. У XIII — XIV ст.. тут проходив шлях «із варяг у греки», від Балтійського до Чорного моря. Специфічне географічне розташування сприяло тому, що староукраїнська держава зберігалася тут, навіть після того, як розпалася Київська Русь.
У 1848р., коли Європа пережила «весну народів», Галичина продовжувала залишатись у складі Австрійської імперії. В адміністрації тут домінували поляки. І все ж українська інтелігенція Галичини зуміла створити важливі осередки національної науки, освіти й культури. 1848 року у Львові було створено Головну Руську Раду, яка домагалася поділу під австрійської Галичини на дві частини: Східну - українську і Західну - польську. Тоді ж відбувся «Собор руських учених», почала виходити перша українська газета «Зоря Галицька».
Неабияку роль в об’єднанні літературних сил Галичини й усієї України відіграли журнали, які виходили у Львові: «Правда» (видавався із перервами: 1867 — 1870рр.; 1872- 1880.; 1888 — 1898рр.; змінювалися і його періодичність, тижневик, декадник, місячник); «Зоря» (1880 - 1897рр.; періодичність двічі на місяць; передплачували його й на Наддніпрянщині - Є.Маланкж згадував, що передплатником Франкової «Зорі» був і його батько, житель степового містечка Новоархангельськ. На сторінках цих видань друкувалися художні твори українських письменників, пере клади світової літератури, праці з
світової літератури й критики, публіцистичні статті. Замість журналів «Зоря» та «Житє і слово», з 1898р у Львові почав виходити «Літературно-науковий вісник» - орган товариства ім.. Т. Шевченка.
А наприкінці XIX ст.., у 1890р у Галичині було створено радикальну партію — першу українську політичну партію європейського зразка (серед її фундаторів - Іван франко, Михайло Павлик, Михайло Трильовський).її політичною метою проголошувалося здобуття Україною державної незалежності.
Урок-бесіда з позакласного читання сприяє любові до художньої книги, бо від того, що читають і як читають діти, залежить їхній загальний розвиток, моральний та естетичний ідеал у майбутньому.
Під час проведення уроків-бесід із позакласного читання слід дотримуватися таких принципів: виховна спрямованість творів, диференційований підхід до студентів і врахування їхніх нахилів та інтересів, стимулювання активності та ініціативи, тісний контакт викладача з бібліотека тер та батьками, урізноманітнення форм проведення таких уроків. На кожну чверть слід планувати 3-4 уроки бесіди з позакласного читання для певного класу. Бажано щоб учитель для бесіди із позакласного читання добирав твори близькі за епохою і щоб вони викликали цікавість у студентів.
Частина викладачів дає студентам можливість заздалегідь підготувати відповіді на поставлені питання, спрямовані на засвоєння знань та усвідомлення ними тексту і художніх особливостей твору. Безперечно, у процесі бесіди студентам слід давати низку самостійних завдань, які розвивають їхнє творче мислення.
Для щоденної роботи викладач-словесник повинен мати календарний і поурочний план. Що ж до тематичного планування — то воно ведеться за бажанням викладача. Причому тематичні плани складаються не на півріччя чи на семестр, тільки на певну тему. Якщо тема велика, її ділять на підтеми.
Поурочне планування - це робочий документ викладача. У ньому фіксується навчальна і виховна х мета, тези викладу нового матеріалу, домашнє завдання.
Звичайно,не все заздалегідь спланувати. Адже кожна лекція - своєрідна імпровізація, у якій виявляється педагогічний досвід викладача, його такт,уміння спілкуватися.
Літературний кабінет - це кімната, де проводяться уроки літератури,оскільки саме там міститься комплекс дидактичних матеріалів та різних видів унаочнення до навчальних тем.
У навчальному кабінеті повинне бути постійне та змінне оформлення. Постійна експозиція - це різноманітні стенди, портрети письменників, шафи для доповідної та навчальної літератури, пульт керування технічними засобами під час демонстрації матеріалів тощо. Особливий емоційний настрій створюють у кабінеті діорами, якщо вони виготовлені з належним художнім смаком і через певний період змінюються.
Літературний кабінет створює сприятливі умови для активізації навчально-виховного процесу, для впровадження у практику нових, ефективних методів і прийомів викладання літератури, стимулює творчу діяльність студентів. В умовах кабінетної системи навчання змінюється типи і види уроків, урізноманітнюється форми роботи з учнями. Звичайно збільшується кількість уроків, на яких основне місце займають різні види самостійної роботи учнів.