Радіаційно-гігієнічний моніторинг питної води

Радіаційно-гігієнічний моніторинг є невід’ємною складовою соціально- гігієнічного моніторингу. Він здій­снюється з метою контролю та оцін­ки радіаційної обстановки, а також проведення заходів, спрямованих на обмеження опромінювання насе­лення.

У загальному обсязі радіаційно-гігієнічного моніторингу не останню роль відіграє моніторинг радіоак­тивності питної води, важливість якого підвищилась після Чорнобиль­ської катастрофи. При цьому слід зазначити, що основою дозоутворення у споживанні води є вода з підземних джерел питного водопо­стачання, в якій основним факто­ром опромінення людини є природні джерела випромінювання.

Уміст радіонуклідів у природних во­дах варіює в широкому діапазоні і залежить від складу порід, особли­востей їхньої геологічної структури, кліматичних умов тощо.

Найвищий вміст природних радіону­клідів спостерігається в підземних водах, що містяться в кислих магма­тичних породах, наприклад, у водах тріщинуватих гранітів. Уміст природ­них радіонуклідів у поверхневих во­дах, як правило, незначний і рідко перевищує нормативні рівні.

Державні санітарні правила та нор­ми ДСанПіН “Гігієнічні вимоги до во­ди питної, призначеної для спожи­вання людиною”, затверджені нака­зом МОЗУ від 12.05.2010 р. № 400, визначають нормативи радіоактив-

ності води, порядок проведення ви* робничого контролю, а також необ­хідність державного санітарно-епі­деміологічного нагляду у сфері пит­ного водопостачання.

Водночас у документі не визначені обсяги та порядок проведення раді­аційно-гігієнічного моніторингу за­кладами санітарно-епідеміологічної служби.

За даними НКДАР ООН, внесок пит­ної води в сумарну дозу опромінен­ня населення не є переважним (за винятком окремих районів) і зумо­влений здебільшого присутніми при­родними радіонуклідами родини

урану та торію. В Україні, як і в усьо­му світі, цей внесок становить близько 0,1 мЗв/рік^-1 (0,1%). За ре­комендаціями ВООЗ, така доза опромінення населення не потребує коригувальних дій щодо зниження радіоактивності води і може бути визначена як “контрольна”.

Найбільший внесок у формування до­зи опромінення населення за раху­нок питної води вносять ізотопи ура­ну (²³⁸U, ²³⁴U), радію (²²⁶Ra, ²³⁸Ra), ра­дону (²²²Rn) і полонію (²¹⁰Ро), меншою мірою - ізотопи свинцю (²¹⁰РЬ) та то­рію (²²⁸Th, ²³⁰Th, ²³²Th).

Як правило, внесок в опромінення населення наявних у питній воді ка-

лію (⁴⁰Ка) природного походження, тритію (³Н) та вуглецю (¹⁴С) космо- генного походження, а також штуч­них радіонуклідів ¹³⁷Cs та ⁹⁰Sr - нік­чемний.

Уміст природних радіонуклідів у воді джерел питного водопостачання мо­же підвищуватися внаслідок ски­дання відходів промислових підпри­ємств гірничодобувної та гірничо- збагачувальної промисловості, чор­ної та кольорової металургії, вугіль­ної промисловості, підприємств із виробництва керамічних виробів, мінеральних добрив.

Вміст штучних радіонуклідів у воді джерел питного водопостачання мо­же збільшуватися внаслідок скидів підприємств ядерної енергетики, радіаційних аварій тощо.

Слід зазначити, що СанПін “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною” визначає критерії попередньої оцінки допусти­мості використання води для питно­го використання за питомою сумар-

рою альфа- та бета-активністю.

І Якщо рівні альфа- та бета-активно- сті води в межах норми, то конт­рольний рівень ефективної дози опромінення населення, що очіку­ється за рахунок споживання питної води, не буде перевищений. У разі перевищенні критерію попередньої оцінки допустимості використання питної води для питного споживан­ня слід проводити визначення вміс­ту окремих радіонуклідів.

Таким алгоритмом можна користу­ватися хіба що у виробничому кон­тролі, де потрібно визначати тільки придатність води для споживання

(тобто неперевищення контрольно­го рівня опромінення населення за рахунок питної води). Водночас мо­ніторинг радіоактивності води, що здійснюється санітарно-епідеміоло­гічною службою, потребує інформа­ції щодо вмісту конкретних радіонук­лідів у воді джерел питного водопо­стачання.

У зв’язку з цим під час здійснення радіаційно-гігієнічного моніторингу разом з визначенням сумарної альфа- та бета-активиості слід ви­значати у воді й окремі радіону­кліди.

У підземних джерелах питного водо­постачання потрібно визначати пи­тому сумарну активність природної суміші ізотопів урану (U), питому ак­тивність радію (²²⁶Ra, ²²⁸Ra) та радону (²²²Rn). У поверхневих джерелах питного водопостачання визначають питому активність цезію (^тСs) та стронцію (*°Sr), а за потреби й інші техногенні бета-випромінюючі ра­діонукліди.

При визначенні декількох радіонук­лідів вода відповідатиме критеріям радіаційної безпеки за умови:

де А - вимірювана питома актив­ність /-радіонукліда у воді;

DP, - допустимий вміст радіонуклі­да у воді;

ДА - абсолютна похибка вимірю­вання питомої активності /-радіону­кліда.

Якщо під час дослідження радіонук­лідного складу виявлено переви­щення критеріїв радіаційної безпе­ки, то слід провести детальний моні­торинг для визначення джерела радіаційного забруднення води з по­дальшим проведенням санітарно- епідеміологічної експертизи з ме­тою оцінки подальшого використан­ня джерела водопостачання.

Частота і точки відбору води визна­чаються програмою моніторингу з обов'язковим затвердженням го­ловним державним санітарним лі­карем області (міста).

Вони мають включати:

• для відкритих водойм: місця кож­ного водозабору, перед надходжен­ням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі;

• для підземних джерел: кожна свердловина, або група свердловин з об’єднаного резервуару. Частота досліджень - не менш ніж 2 рази на рік.

У разі несприятливої радіаційно-гігієнічної ситуації частота відбору проб води переглядається.