Самостійна робота до курсу «Вступ до мовознавства»

Самостійна робота № 1 ( до модуля № 1) - 14 годин.

Тема. Мова і мовлення. Невербальні засоби спілкування. Мова як система знаків.

Мета.

1. Сформувати поняття про взаємозв’язки та відмінності між мовою та мовленням.

2. Сформувати уявлення про невербальні засоби спілкування та їх обмеженість порівняно із звуковою мовою.

3. Поглибити знання студентів про мову як знакову систему.

Теоретична частина

1. Взаємозв’язки та відмінності між мовою та мовленням.

2. Роль у комунікативній функції мови кожного із рівнів мовної структури.

3. Коли і чому фактори мовлення стають фактами мови?

4. Укажіть на спільне й відмінне між мовленням і писемною мовою.

5. Одиниці мови і одиниці мовлення.

6. Дайте визначення знака. Доведіть, що мова є однією із знакових систем.

7. Які одиниці мови є знаками?

8. Чим відрізняється мова як знакова система від інших (штучних) знакових систем?

9. Назвіть основні рівні мови і відповідні одиниці.

Література

А. Основна

1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 26 - 29.

2. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 40 – 42; 50 - 57.

3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 23 – 35; 41 - 47.

4. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 49 – 52; 56 – 102; 105 - 108.

5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 18 - 30; 34; 164 – 174.

6. Маслов Ю. С. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Ю. С. Маслов. – М. : Высшая школа, 1987. – С. 24 - 32.

7. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 20 – 31; 465 – 474.

Додаткова

1. Білецький А. О. Про мову і мовознавство / А. О. Білецький. – К.: АртЕк, 1997. – С. 11 - 18.

2. Будагов Р. А. Человек и его язык / Р. А. Будагов. – М.: МГУ, 1976. – 340 с.

3. Гуанчжунь Л. Сопоставительное описание руських и китайских жестов при речевом общении / Л. Гуанчжунь // Русский язык за рубежом. – 1993. - №1. – С. 48 – 53.

4. Кисленко Ю. І. Системна організація мови / Ю. І. Кисленко. – К.: Вища школа, 1997. – 248 с.

5. Колшанский Т. В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке/ Т. В. Колшанский. – М.: Высшая школа, 1989. – 330 с.

6. Кондрашова А. М. Звуки и знаки. Звук и значение / А. М. Кондрашова. - М. : Наука, 1989. – 230 с.

7. Левицький Ю. М. Мови світу //Енциклопедичний довідник/ Ю. М. Левицький. – Львів, 1988. – 440 с.

8. Мельничук О. С. Методологічні пошуки в нових підходах до висвітлення мови/ О. С. Мельничук // Мовознавство. – 1991. - №3. – С. 3 – 11.

9. Одинцов В. В. Лингвистические парадоксы / В. В. Одинцов. – М. : Просвещение, 1988. – 172 с.

10. Панов Е. Н. Знаки, символы, языки / Е. Н. Панов. – М.: Высшая школа, 1980. – 240 с.

Практична частина

1. Підготувати письмове повідомлення на одну із запропонованих тем:

• Роль жестів і міміки у спілкуванні;

• Як і в яких формах оволодівають мовою глухонімі і сліпоглухонімі?

• Переваги звукової мови порівняно з іншими засобами спілкування;

• Чи можна назвати спілкування тварин мовою?

2. Опрацювати теоретичний матеріал до теми №3 модуля №1, зробити тезовий конспект.

Тема. Історія письма.

Мета. Сформувати уявлення про письмо як особливу знакову систему, елементами якої є графеми. Домогтися усвідомлення студентами етапів розвитку письма, ознайомити із найбільш значущими алфавітними системами.

Розгорнутий план лекції

1. Письмо як дублер звукового мовлення:

• предметні способи передачі повідомлень Предметне спілкування могло розвиватись у досить розгалуджені системи предметного письма, у якому використовувались якісь однорідні предмети, що своїми розмірами, кольором чи конфігурацією символізують різний зміст. Це камінцеве письмо (Південна Америка), вузликове письмо (наприклад кіпу давніх інків у Перу), черепашкове письмо ( вампум, Північна Америка) тощо. Це доволі обмежена форма передачі інформації, якою можна повідомити про шось конкретне;

• причини зародження письма. Людство здавна відчувало гостру потребу у якомусь усталенні мовної інформації, у більш надійному її закріпленні, ніж людська пам'ть. Потреба ця була задоволена винайденням письма — системи засобів знакової, накреслювальної передачі мовної інформації. Поява письма відділена від появи мови величезним проміжком часу. Письмо як всеосяжна система для передачі будь-яких повідомлень існує не більше 6 тисяч років. Письмо не зразу стало таким зручним і надійним засобом, яким воно є тепер. Засіб цей удосконалювався протягом тисячоліть, у творчих пошуках і писемній практиці величезної кількості людей.

2. Типи письма за характером нарисних знаків:

• піктографія, наочно-образна та умовно-символічна Малюнкове письмо називається піктографією. Піктографія — найдавніший вид нарисного письма, і ним більш чи менш регуляоно користувалися колись усі народи. Піктографічному записові піддається лише та інформація, яку можна зобразити, намалювати. Абстрактну інформацію передавати важко, хоча деякі спроби відомі історії. Піктограму млжна розшишрровати,але встановити мову, звукову форму піктографічного повідомлення неможливо;

• логографія і морфемографія. Ідеографія ( єгипетська, шумерська, китайська, писемність майя (Мексика) іменується ще ієрогліфіяним. Кожен знак виражає окреме поняття, а отже, слово, бо поняття передається словом. Ця система письма вже зв'язується з мовою. ;

• фонографія (складове письмо, буквено-звукове письмо). Поєднання змістового запису слів із звуковим становило вже фактично новий тип письма. Ідеографічне письмо заступилось словесно-звуковим (його ще називають словесно-складовим). Ця форма письма є складною, але придатною для передачі будь-якого мовного змісту. У надрах ідеографії поступово зароджувалася фонографія, яка повністю облишила передачу семантики і зосередилась тільки на зображенні звукової матерії мови. Найдавніша форма звукового письма — силабічне, у якому окремий звук виражає певну послідовність звуків, найчастіше склад. Найдавнішою формою силабічного письма є деванагарі, що застосовувалось для запису санскриту і досі використовується в Індії як письмо мови гінді. Двома формами складового письма (катакана й хірігана) користуються японці. Складовою була давньосемітська писемність. На її базі розвинуллся кілька форм фінікійського письма, у тому числі й класичний фінікійський алфавіт, який став базою грецької писемності, що стала вихідною для всіх європейських систем письма. Саме греки завершили рух від силабічного до буквено-звукового (алфавітного), запровадивши знаки не тільки для приголосних звуків, а й для голосних (грецький, латинський, слов'янські алфавіти.

3. Графіка і орфографія:

• графіка як сукупність правил використання і читання букв. Графіка вивчає форми букв і співвідношення їх із звуками мови. Букви певної мови складають її алфавіт. Алфавіт — сукупність букв якогось фонографічного письма, розташованих в історично усталеному порядку. Майже 75 % населення Землі користується буквено-звуковим письмом. Нині існує чотири сім'ї алфавітів:латинська (30%), слов 'янська (10%), арабська (10%), індійська (20%). До латинської сім'ї належить 70 алфавітів: 30 європейських,20 азіатських, 20 африканс ьких. Ідеальний алфавіт повиинен мати стільки букв, скільки є звуків у мові. Причому кожна графема (буква) повинна позначати один звук, а кожен звук — мати одну графему. Однак ідеальних алфавітів не існує. Це пояснюється тим, що 24 буквами грецького і 25 латинського алфавітів неможливо передати усі звуки сучасних мов, по-друге, в усіх мовах відбуваються фонетичні зміни, а орфографія залишається традиційною. Цю суперечність частково усуває складовий принцип графіки. За співвідношенням зі звуками букви бувають: 1) однозначні; 2) двозначні; 3) які не позначають жодного звука.

• орфографія та її основні принципи (фонетичний і фонематичний, морфологічний і символічний, традиційний). Орфографія — 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що щабезпечують однакові написання. Існує чотири принципи орфографії: фонетичний, морфологічний, історико-традиційний та ідеографічний. Фонетичний принцип полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. Для морфологічного принципу характерне однакове написання однієї й тієї ж морфеми незалежно від її вимови в тій чи в тій позиції. Історико-традиційний принцип полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писались колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню слова, ні його морфемній структурі. Ідеографічний, або символічний, принципопирається на смислові відмінності поджібних написань. Орфографія має особливе соціальне значення. Вона торкається інтересів всього суспільства і тому є предметом постійної уваги і турботи мовознавців, які займаються проблемами культури мовлення.

4. Спеціальні типи письма:

• фонематична транскрипція;

• фонетична транскрипція, її системи і міжнародний фонетичний алфавіт;

- практична транскрипція і транслітерація.

Література

А. Основна

1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 236 - 255.

9. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 156 - 174.

10. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 56 - 102.

11. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 29 – 30; 34.

12. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 348 - 382.

Б. Додаткова

1. Истрин Б. Н. Возникновение и развитие письма / Б. Н. Истрин. – М. : Наука, 1965. – С. 88 – 120; 258 – 299; 402 – 504.

2. Різник М. Г. Письмо і шрифт/ М. Г. Різник. – К.: Вища школа, 1978. – 152 с.

Питання для перевірки

1. Чому і коли зародилося письмо?

2. Які залишки предметних послань зустрічаються у сучасних цивілізованих народів?

3. Чим зумовлена еволюція письма? Яку роль відіграють при цьому знаряддя й матеріал письма?

4. Чому піктографію називають ще фразеографією?

5. Чому логографічне письмо є разом з тим ідеографічним?

6. Чим зумовлені відмінності давньоєгипетської, шумерської та китайської ідеографічних систем письма?

7. Чомк до цього часу зберігається китайське ієрогліфічне письмо? Чому раніше воно отримало таке широке поширення в країнах Південно-Східної Азії?

8. Які переваги й недоліки складового письма у порівнянні з буквено-звуковим? Які народи користуються зараз складовим письмом?

9. Що таке алфавіт? Звідки пішли сучасні найбільш поширені алфавіти — грецький, латинський, слов'янський?

10. Чому серби використовують кирилицю, а хорвати — латиницю?

11. Які грецькі знаки, крім букв, застосовуються у сучасних звукових системах письма?

12. У якому письмі — англійському, німецькому, російському, українському, французькому — правила читання простіші? Чому?

13. Який принцип є основним для української та російської мов?

14. Що спільного між фонематичною та фонетичною транскрипціями? Чим вони відрізняються від орфографічного письма?

15. Для чого і де використовується фонематична транскрипція?

16. Яка мета використання фонетичної транскрипції?

17. Що таке транслітерація і яке її призначення?

Самостійна робота № 2 ( до модуля № 2) - 16 годин.

Тема. Мовленнєвий апарат людини і основні функції його органів. Класифікація голосних і приголосних звуків (фонем). Функціональні та історичні зміни звуків, причини цих змін. Фонетична і фонематична транскрипція. Фонологія як розділ фонетики. Основні фонологічні школи.

Мета.

1. Сформувати уявлення про будову мовленнєвого апарату та функції його органів при творенні звуків мови.

2. Домогтися свідомого засвоєння принципів класифікації голосних і приголосних звуків (фонем).

3. Поглибити і закріпити теоретичні відомості про фонетичні одиниці та їх взаємодію; про історичні зміни звуків; про фонетичну основу сучасної орфоепії.

4. Домогтися практичного засвоєння фонетичної та фонематичної транскрипції

Теоретична частина

1. Познайомитися з роботою мовленнєвого апарату людини, з основними функціями мовних органів. Дати характеристику мовних органів при артикуляції тих чи тих звуків.

2. Якими типовими акустико-артикуляційними ознаками відрізняються приголосні звуки від голосних?

3. Що таке вокалізм і консонантизм?

4. На чому базується поділ приголосних звуків на шумні й сонорні, на дзвінкі й глухі?

5. Як поділяються приголосні за роботою активного мовного органу?

6. Що означає поділ приголосних за місцем творення?

7. На основі чого виділяються дорсальні, апікальні, какумінальні звуки і як вони характеризуються?

8. Які звуки називають фарингальними?

9. Що означає поділ приголосних за способом творення?

10. На основі чого виділяють звуки шиплячі і свистячі?

11. У чому особливість вимови африкат?

12. Що таке палаталізація звуків? Яким артикуляційним моментом вона зумовлюється?

13. Що таке дифтонг, трифтонг?

14. Що таке аспірація?

15. Як класифікуються звуки іноземної мови, яку ви вивчаєте?

16. Що є предметом фонології?

17. Які ви знаєте функції фонеми? Проілюструйте прикладами.

18. Що таке інваріант і варіанти (алофони) фонеми?

19. Як співвідносяться між собою звук і фонема?

20. Які ознаки фонем називають диференційними?

21. Що таке опозиція звукових ознак?

22. За допомогою якого прийому дослідники встановлюють кількість фонем?

23. Що таке корелятивні пари фонем?

24. Чи однакова кількість фонем у різних мовах?

25. У чому полягає принципова відмінність розуміння фонеми представниками Московської і Ленінградської фонологічних шкіл?

Література

А. Основна

1. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 34 – 43; 72 – 79; 89 – 93.

2. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 49 – 52; 56 – 102; 105 - 120.

3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 121 - 151.

4. Маслов Ю. С. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Ю. С. Маслов. – М. : Высшая школа, 1987. – С. 35 - 49.

5. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 153 - 165.

6. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Н. І. Тоцька. – К. : Вища школа, 1981. – С. 3 - 20.

Додаткова

1. Аванесов Р. И. Кратчайшая звуковая единица в составе слова и морфемы / Р. И. Аванесов // История советского языкознания: хрестоматия. – М.: Высшая школа, 1981. – С. 153 - 156.

2. Донець Л. С., Мацько Л. І. Вступ до мовознавства : практикум[ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. С. Донець, Л. І. Мацько. –

К. : Вища школа, 1989. – С. 62 - 64.

3. Зиндер Л. Р. Общая фонетика / Л. Р. Зиндер. – М. : Наука, 1979. – 3 - 87.

4. Кондрашова А. М. Звуки и знаки. Звук и значение / А. М. Кондрашова. - М. : Наука, 1989. – С. 166 - 190.

5. Реформатский А. А. Основные положения МФШ / А. А. Реформатский // Введение в языкознание: хрестоматия. – Минск : Вышэйшая школа, 1984. – С. 91 - 97.

6. Реформатский А. А. О расхождении МФШ с ленинградскими фонологами / А. А. Реформатский // Введение в языкознание: хрестоматия. – Минск : Вышэйшая школа, 1984. – 281 - 295.

7. Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. – К. : Вища школа, 1997. – С. 21 – 29; 67 -83.

8. Шкуратяна Н. Г., Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К. : Літера, 2000. – С. 22- 25.

9. Щерба Л. В. Избранные работы по языкознанию и фонетике / Л. В. Щерба. – Л. : ЛГУ, 1958. – 230 с.

Практична частина

1. Виготовити таблиці «Будова мовленнєвого апарата людини».

2. Опрацювати теоретичний матеріал до тем №2; №4 модуля №2, зробити тезовий конспект.

3. Скласти конспект за питаннями:

• Принципи українського складоподілу;

• Принципи фонетичної та фонематичної транскрипції;

• Історичні зміни звуків;

• Фонетична основа орфоепії сучасної української літературної мови;

• Фонетичний принцип орфографії.

Тема . Фонетика як наука про звуки людської мови.

Мета. Ознайомити студентів з поняттям про фонетичну систему мови, про будову мовленнєвого апарату людини. Сформувати поняття про звук як основну одиницю фонетики.

Розгорнутий план лекції

1. Предмет і зміст фонетики як науки. Теоретичне і практичне значення вивчення фонетики. Розділи загальної фонетики.

2. Поняття про звук мовлення. Три аспекти характеристики звуків мовлення.

3. Акустичні властивості звука (сила, висота, гучність, довгота, тембр).

4. Артикуляційна характеристика звуків мовлення:

5. структура мовленнєвого апарату і функції його складових частин. Широке і вузьке розуміння мовленнєвого апарату. Активні і пасивні мовні органи;

6. артикуляція звуків та її фази;

7. артикуляційна база мови і акцент.

4. Функціональна (лінгвістична) характеристика звуків.

Література

А. Основна

1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 26 - 29.

1. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 50 - 57.

2. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 34 - 43.

3. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 109 - 120.

4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 39 - 57.

5. Маслов Ю. С. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Ю. С. Маслов. – М. : Высшая школа, 1987. – С. 35 - 49.

6. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 153 - 165.

7. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Н. І. Тоцька. – К. : Вища школа, 1981. – С. 3 - 20.

Б. Додаткова

1. Аванесов Р. И. Кратчайшая звуковая единица в составе слова и морфемы / Р. И. Аванесов // История советского языкознания: хрестоматия. – М.: Высшая школа, 1981. – С. 153 - 156.

2. Зиндер Л. Р. Общая фонетика / Л. Р. Зиндер. – М. : Наука, 1979. – С. 3 - 102.

3. Кондрашова А. М. Звуки и знаки. Звук и значение / А. М. Кондрашова. - М. : Наука, 1989. – С. 166 - 190.

Питання для перевірки

1. Які ознаки звуків мовлення свідчать про те, що вони є природною матерією мови?

2. Обґрунтуйте потребу виділення трьох аспектів вивчення звуків мови.

3. Якими акустичними ознаками характеризуються звуки мовлення? Як виникають шуми і тони? Від чого залежать висота, сила(інтенсивність, гучність) і тривалість звука?

4. Що таке резонатор і резонанс? Як утворюється тембр звука?

5. Які звуки називають голосними?

6. Які звуки називають приголосними?

7. Що є предметом анатомо-фізіологічного аспекту вивчення звуків людського мовлення (антропофоніки)?

8. Обґрунтуйте термін «мовний апарат людини» в широкому і вузькому розумінні.

9. Назвіть звуки мовлення послідовно за походженням видихуваного повітря із легень. На які три частини поділяється мовний апарат і чому?

10. Дайте функціональну характеристику кожного органа мовлення.

11. Перерахуйте окремо активні і пасивні мовні органи.

12. Що таке фонація?

13. Охарактеризуйте роботу гортані і роботу голосових зв’язок:

14. при вимові голосних;

15. при вимові сонорних приголосних;

16. при вимові шумних дзвінких приголосних;

17. при вимові шумних глухих приголосних.

18. Яка роль ротової порожнини для звукоутворення?

19. Яка роль органів рота при творенні голосних звуків?

20. Яка участь носа при творенні приголосних звуків?

21. Яка участь органів рота при творенні приголосних звуків?

22. Яка участь губ при творенні голосних і приголосних звуків?

23. У якому стані перебувають мовні органи при шепоті?

24. Із роботою яких мовних органів пов’язаний поділ приголосних на тверді й м’які, дзвінкі й глухі приголосні?

25. Що таке артикуляція звука? З яких частин вона складається?

Тема . Звукове мовлення як лінійний ряд звуків у часі і просторі. Орфоепія.

Мета. Ознайомити студентів з поняттям «суперсегментні одиниці мовлення», з основними принципами орфоепії.

Розгорнутий план лекції

1. Фраза як фонетичне речення:

схема інтонації як конструктивна ознака фрази;

елементи інтонації (мелодика мовлення, темп мовлення, фразовий та логічний наголоси, тембр голосу).

2. Мовленнєві такти, або синтагми.

3. Фонетичні (акцентні слова:

словесний наголос та його типи (експіраторний, силовий, кількісний та музичний);

рухомий та нерухомий.

4. Склад як мінімальна ритмічна одиниця мовленнєвого потоку:

основні теорії складу (експіраторна, сонорна, теорія м’язового напруження);

5. Складові та нескладові звуки (складові голосні та плавні приголосні; нескладові голосні у складі дифтонгів; види дифтонгів.

6. Типи складів за структурою (неприкриті/ прикриті, відкриті/закриті).

Література

А. Основна

1. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 26 - 29.

2. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 81- 87.

3. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 69 - 72.

4. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 132 - 137.

5. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 29 – 30; 34; 121 – 151.

6. Маслов Ю. С. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Ю. С. Маслов. – М. : Высшая школа, 1987. – С. 78 - 96.

7. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 187 - 192.

8. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Н. І. Тоцька. – К. : Вища школа, 1981. – С. 48 – 50; 68 - 94.

Додаткова

1. Щерба Л. В. Избранные работы по языкознанию и фонетике / Л. В. Щерба. – Л. : ЛГУ, 1958. – 230 с.

Питання для перевірки

1. На які ритміко-інтонаційні одиниці членується послідовно наше мовлення?

2. Що таке фраза і як вона співвідноситься з реченням?

3. Що являє собою інтонаційна схема фрази (інтонаційна конструкція)?

4. Яка роль логічного наголосу в організації мовлення?

5. Чи однозначно використовується термін «такт (мовленнєвий)» і «синтагма» в наукові та навчальній літературі? Від чого залежить членування фрази на мовленнєві такти?

6. Що таке словесний наголос? Чим відрізняється силовий (динамічний) і кулькісний (квантитативний) наголоси? Чому чехам російські голосні в наголошених складах здаються довгими, а росіяни сприймають чесьеі довгі голосні в ненаголошених складах як наголошені?

7. Чим акустично відрізняються мови за музичним наголосом?

8. Чому при сприйнятті магнітофонного запису, який складається з трьох пропорційних ударів однакової гучності, чехи стверджували, що в кожній пропорції найсильнішим був перший удар, поляки - другий, а французи – третій?

9. Чому фонетичне слово не збігається зі словом лексичним? Чим відрізняється проклітика від енклітики?

10. Чому дошкільнята ототожнюють звук зі складом і на питання: «Скільки звуків у слові рама?» - часто відповідають: «Два: ра і ма».

11. У яких випадках приголосні можуть бути складотворними? У яких мовах складові плавні є типовими звуками, а в яких факультативними?

12. Чим відрізняються висхідні дифтонги від спадних? Які дифтонги представлені в іноземній мові, яку Ви вивчаєте? Чи є дифтонги в слов’янських мовах? Як фонетично змінюються слова в слов’янських мовах, якщо в автентичній мові були дифтонги при запозиченні?

13. Чому так важко визначити межі складів і сформулювати правила складоподілу?

Тема. Фонологія як розділ мовознавства. Поняття фонеми.

Мета. Домогтися усвідомленого розуміння студентами предмета фонології, сутності фонеми як її одиниці.

Теоретична частина

1. Фонологія як функціональна фонетика.

2. Фонема як одиниця мови:

• фонема і звук;

• функції фонеми;

• фонологічний зміст фонеми, її інтегральні та диференційні ознаки.

3. Варіації і варіанти фонеми, їх позиційна зумовленість.

4. Система фонем і фактори, що зумовлюють її національну своєрідність. Загальна кількість фонем. Співвідногення голосних і приголосних у системі (мови вокалічні й консонантні).

5. Фонологічні школи (МФШ, ЛФШ, Празький лінгвістичний гурток).

Література

А. Основна

1. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 33 – 43.

2. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 109 - 120.

3. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / К. : Академія, 2000. – С. 29 – 30; 34; 121 – 151.

4. Маслов Ю. С. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Ю. С. Маслов. – М. : Высшая школа, 1987. – С. 35 - 49.

5. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 153 - 165.

Б. Додаткова

1. Аванесов Р. И. Кратчайшая звуковая единица в составе слова и морфемы / Р. И. Аванесов // История советского языкознания: хрестоматия. – М.: Высшая школа, 1981. – С. 153 - 156.

2. Донець Л. С., Мацько Л. І. Вступ до мовознавства : практикум[ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. С. Донець, Л. І. Мацько. – К. : Вища школа, 1989. – С. 62 - 64.

3. Зиндер Л. Р. Общая фонетика / Л. Р. Зиндер. – М. : Наука, 1979. – С. 3 - 102.

4. Кондрашова А. М. Звуки и знаки. Звук и значение / А. М. Кондрашова. - М. : Наука, 1989. – С. 166 - 190.

5. Тоцька Н. І. Сучасна українська літературна мова: Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Н. І. Тоцька. – К. : Вища школа, 1981. – С. 3 - 20.

6. Реформатский А. А. Основные положения МФШ / А. А. Реформатский // Введение в языкознание: хрестоматия. – Минск : Вышэйшая школа, 1984. – С. 91 - 97.

7. Реформатский А. А. О расхождении МФШ с ленинградскими фонологами / А. А. Реформатский // Введение в языкознание: хрестоматия. – Минск : Вышэйшая школа, 1984. – С. 281 - 295.

Практична частина

Дібрати текст ( приблизно 80 слів) і записати транскрипцією:

А) фонетичною;

Б) фонематичною ( з позицій МФШ і ЛФШ).

Самостійна робота № 3 ( до модуля № 3).

Тема. Лексикологія як розділ мовознавства. Спостереження над омонімами, синонімами, антонімами. Лексична система мови. Лексикографія як розділ науки про теорію і практику укладання словників ( 16 годин).

Мета.

1. Сформувати уявлення про лексичну систему мови.

2. Ознайомити студентів з основними поняттями лексикології.

3. Подати відомості про основні типи словників, навчити аналізувати лінгвістичні словники.

Теоретична частина

1. Які слова називаються омонімами? З’ясуйте різницю між багатозначними словами і омонімами.

2. Які слова називаються паронімами. Чи мають місце у паронімах семантико-образні зв’язки?

3. Які слова називаються синонімами? У якому зв’язку перебувають явища синонімії та полісемії слова?

4. Якими частинами мови можуть бути виражені антоніми, яку функцію вони виконують: зіставлення, протиставлення, антонімічної градації?

5. Що розуміється під термінами контекстуальні антоніми та синоніми?

6. Що таке табу та евфемізми? Яку роль вони виконують у системі мови?

7. Що є предметом етимології? Які її основні завдання?

8. Що таке деетимологізація слова?

9. Назвіть основні принципи етимологічних досліджень, охарактеризуйте кожен із цих принципів.

10. З’ясуйте характер зв’язку між звуковим складом, звучанням і значенням слова у процесі етимологічних досліджень. Наведіть приклади етимологічно прозорих і етимологічно непрозорих (затемнених) слів.

11. Назвіть основні прийоми порівняльно-історичного методу, застосовувані у процесі етимологічних досліджень.

12. Чому необхідно враховувати часову послідовність мовних явищ у галузі лексики?

13. Які словосполучення називають фразеологічними?

14. Чому фразеологічні словосполучення називають еквівалентами слова?

15. Дайте визначення фразеологічним зрощенням, єдностям, сполученням. Наведіть приклади.

16. Поясніть поняття «ідіома».

17. Поясніть сутність класифікації фразеологізмів Л. А. Булаховського, В. В. Виноградова.

18. Назвіть основні джерела фразеологізмів.

19. Що таке лексикографія?

20. Які існують типи словників? Словники енциклопедичні та лінгвістичні. Основні типи лінгвістичних словників: тлумачні, перекладні та навчальні, історичні та етимологічні, діалектні словники. Спеціальні лінгвістичні словники: фразеологічні словники, словники синонімів, антонімів, омонімів, паронімів, граматичні, словотвірні та частотні словники, орфоепічні та орфографічні словники. Лексикографічна робота в Україні.

21. З’ясуйте принципи класифікації слів: алфавітний, інверсійний, гніздовий. Де ці принципи застосовуються?

22. Поясніть принцип побудови частотних словників.

23. З’ясуйте роль словників у нормалізації лексичного складу мови.

24. Чому діалектні словники здебільшого диференційними, з’ясуйте призначення діалектної та історичної лексикографії.

25. Що таке термінологічні словники?

26. Яка мета двомовних та одномовних словників?

Література

А. Основна

1. Будагов Р. А. Введение в науку о языке: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Р. А. Будагов. – М. : Высшая школа, 1988. – С. 71 – 81.

2. Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Булаховський. – К. : Наукова думка, 1959. – С. 196 – 199; 201 – 210; 363.

3. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 69 – 89; 110 – 123..

4. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 119 - 141; 155 – 159; 163 - 169.

5. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 107 – 109; 112 - 116.

6. Откупщиков Ю. В. К истокам слова / Ю. В. Откупщиков. – М.: Просвещение, 1986. – 175 с.

7. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 101 – 107; 121 – 128; 148 - 151.

Додаткова

1. Паламарчук Л. С. Новий академічний словник / Л. С. Паламарчук // Мовознавство. – 1980. - №5. – С. 3 - 9.

Довідкова

1. Етимологічний словник української мови: в 7 томах / За аг. Ред.. О. С. Мельничука / - К. : Наукова думка, 1982. -245 с.

2. Олійник І. С. , Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник / І. С. Олійник, М. М. Сидоренко. – К. : Рад. Школа, 1978. – 350 с.

3. Фасмер М. Этимологический словарь русского язика./ М. Фасмер. – М. : Просвещение, 1964 – 1973.

4. Баранцев К. Т. Англо-український фразеологічний словник / К. Т. Баранцев. – К. : Рад. Школа, 1969. – 152 с.

5. Удовиченко Г. М. Фразеологічний словник української мови: в 2 томах / Г. М. Удовиченко. – К. : Вища школа, 1978.

Практична частина

1. Опрацювати теоретичний матеріал до тем №2; №3; №4 модуля №3, зробити тезовий конспект.

2. Наведіть приклади омонімів, синонімів, користуючись довідковою літературою. Свої відповіді аргументуйте. Поясніть відтінки значень запропонованих синонімів. Складіть із наведеними синонімами речення.

3. Доберіть із виучуваних Вами мов приклади омонімів, синонімів, антонімів. Якими відтінками значень розмежовуються подані ряди слів в різних мовах. Складіть з ними речення, контекстами яких розкривалися б їхні лексичні значення та семантико-стилістичний діапазон.

4. Уважно прочитайте «Вступ» «Етимологічного словника української мови» ( т. 1, с. 7 -14). Напишіть анотації на такі теми: «Характер Словника», «Наукові засади Словника», «Будова словникової статті».

5. Доберіть приклади фразеологізмів із відомих Вам мов світу. Доберіть до них українські еквіваленти. Поясніть, як, на Вашу думку, у дібраних відповідниках проявляється національна специфіка мови, тип мислення і психологія народу.

6. Доберіть приклади діалектизмів, професіоналізмів, вульгаризмів. Прокоментуйте мовний ілюстративний матеріал.

7. На основі аналізу кількох словникових статей, керуючись запропонованим планом, дайте стислу характеристику одному із лінгвістичних словників за власним вибором: 1. Коли і ким було укладено словник. 2. Мета і завдання словника. 3. Обсяг і будова. 4. Лексичний склад словника. 5. Словникова стаття: зміст, композиція. 6. Список основних умовних скорочень, їх мотивація, принципи обумовленості. 7. Принципи тлумачення слів. 8. Джерела ілюстративного матеріалу.

8. Проаналізуйте будову словникової статті у словниках тлумачних і синонімічних. Відповідь мотивуйте аналізом конкретних прикладів.

9. Укажіть слова, які по-різному розкриваються у словниках тлумачних і лінгвістичних термінів.

10. З’ясуйте характер різниці змісту і композиції словникових статей, присвячених словам закон, простір, явище, життя, матерія, рух, випадковість, свідомість, метод, час у тлумачному і філософському словниках.

11. Зіставте зміст словникових статей про слова сила, напруга, операція, нота, шум, діагональ, вода, пісок, хребет, хвиля у тлумачному і термінологічному словниках.

Самостійна робота № 4 ( до модуля № 4).

Тема. Граматика як розділ мовознавства. Поняття про граматичну форму, граматичне значення, граматичну категорію. Способи та засоби їх вираження і реалізації в різних мовах. Морфологія і синтаксис як розділи мовознавства. ( 8 годин).

Мета.

1. Поглибити і закріпити теоретичні відомості про особливості структури слова, словосполучення, речення.

2. Сформувати уміння і навички студентів щодо граматичних розборів основних одиниць граматики.

3. Домогтися усвідомлення того факту, що граматичні системи мов мають свою національну специфіку.

Теоретична частина

1. Поняття про граматичну форму як внутрішню єдність граматичного значення та його формального показника. Поняття про граматичну категорію в науковій літературі. Типи граматичних категорій. Яку граматичну категорію обслуговують артиклі і члени і чим вони відрізняються? Способи та засоби вираження граматичних значень (порядок слів, наголос та інтонація, службові слова тощо). Що таке синтетичний та аналітичний способи вираження граматичних значень? Що таке синтетична та аналітична граматична форми? Наведіть приклади цих форм в українській та російській мовах. Приклади прокоментуйте. Чи використовується чергування звуків як засіб вираження граматичних значень? Що таке внутрішня флексія? Для вираження яких граматичних значень використовується наголос? Яка різниця між флективністю та аглютинацією? Осново- та словоскладання. Афіксація та її типи. Конфіксація, циркумфіксація, інфіксація, транс фіксація, апофонія, суплетивізм, редуплікація тощо. В яких мовах проявляються названі явища? В чому, на Вашу думку, проявляється специфіка граматичної будови кожної мови ? Свої міркування проілюструйте прикладами із різних мов світу.

2. Поняття про морфему. Морфема як сукупність морфів і сем. Основні типи морфем : корені та афікси. Класифікація афіксів за розташуванням їх у слові: префікси/ постфікси( суфікси і закінчення) та за значенням: словотвірні / словозмінні. Основа слова: чиста/ похідна, та проста/ складна. Поняття твірної основи. Структурний (морфемний), словотвірний та етимологічний аналіз слова.

3. Частини мови як лексико-граматичні класи слів; принципи класифікації, розмежування частин мови (логіко-семантичний, формально-морфологічний, структурно-словотвірний, функціонально-синтаксичний підходи). Система частин мови (самостійні частини мови, службові частини мови, модальні слова, вигуки). Явища перехідності в системі частин мови. Яка з ознак самостійних і службових частин мови підкреслена відомим англійським філософом, математиком, соціологом Б. Расселом: «Щоб пояснити дитині, що таке лев або слон, достатньо повести маленьку людину в зоологічний сад і , продемонструвавши їй клітки із слоном і левом, додати: ось це лев, ось це слон! Однак ще ніхто не вигадав, як настільки ж наочно пояснити значення прийменника в або сполучника і». Чому дієслово та іменник вважаються провідними науковцями основними частинами мови? Поясніть, що таке частиномовна парадигма. Продемонструйте на конкретних прикладах, як проявляється національна специфіка мови в морфологічних класах слів.

4. Чому, на думку ак. В. В. Виноградова, « привила поєднання слів і словосполучень в реченні – ядро синтаксису будь-якої мови»? Дайте визначення речення як найважливішої комунікативної одиниці мови. Які основні функції речення? Чому, на Вашу думку, важко дати однозначне визначення речення? Подайте визначення речення як синтаксичної одиниці в науковій літературі. Чим речення відрізняється від інших мовних одиниць? Які основні ознаки речення? Які Вам відомі принципи класифікації речень? Визначте принципи, за якими виділяються типи речень. Що являє собою сутність понять предикативність, модальність, смислова та інтонаційна завершеність речення? Що таке актуальне членування речення? З’ясуйте на прикладах із історії рідної мови поняття змінності граматичної будови мови. Продемонструйте на конкретних прикладах з різних мов світу прояв національної специфіки синтаксичної системи мови на півні речення, проаналізуйте, як в реченні тієї чи тієї мови проявляється тип мислення народу?

Література

А. Основна

1. Виноградов В. В. Исследования по русской грамматике: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. В. Виноградов. – М. : Высшая школа, 1979. – 430 с.

2. Виноградов В. В. Русский язык (грамматическое учение о слове) : [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. В. Виноградов. – М. : Высшая школа, 1972. – С. 10 – 13; 38 - 43.

3. Вихованець І. Р. У світі граматики: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / І. Р. Вихованець К. : Рад. школа, 1987. – С. 6 – 27; 31 – 50; 98 – 126; 146 – 165; 173 - 179.

4. Вихованець І. Р., Городенська К. Г., Грищенко А. П. Граматика української мови: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. – К. : Рад. школа, 1987. – С. 32 - 45.

5. Головин Б. К. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / Б. К. Головин. – М. : Высшая школа, 1973. – С. 193 – 208.

6. Дорошенко С. І., Дудик П. С. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / С. І. Дорошенко, П. С. Дудик. – К. : Вища шк.., 1974. – С. 175 – 194; 206 -211; 214 - 228.

7. Карпенко Ю. О. Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол..ф-тів ун-тів] / Ю. О. Карпенко. – К. , Одеса: Вища шк., 1983. – С. 116; 123; 125; 128 – 146.

8. Кодухов В. И. Введение в языкознание: [ учебное пособие для студ. филол. ф-тов ун-тов] / В. И. Кодухов. – М. : Просвещение, 1979. – С. 232 – 240; 265 -282.

9. Реформатский Л. А. Введение в языковедение Вступ до мовознавства: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Л. А. Реформатский. - М.: Просвещение, 1979. – С. 243 - 346.

10. Удовиченко Г. М. Словосполучення в сучасній українській літературній мові: [ навч. посіб. для студ. філол.. ф-тів ун-тів] / Г. М. Удовиченко. – К.: Наукова думка, 1968. – С. 10 - 100.

Додаткова

1. Адмони В. Г. Структура грамматического значения и его статус в системе языка/ В. Г. Адмони // Структура предложения и словосочетания в индоевропейских языках. – Л. : ЛГУ, 1979. – С. 6 - 36.

2. Реформатский А. А. Агглютинация и фузия как две тенденции грамматического строения слова / А . А. Реформатский // Морфологическая типология и проблема классификации языков. – М. – Л. : Наука, 1965. – С. 64 - 92.

Практична частина

1. Почленуйте на морфеми подані нижче слова. Виділіть кореневі та афіксальні морфеми.

Шкільний, селище, квітник, програма, возз’єднання, нарада, ранесенько, райдужний, ранньосережньовічний, вічнозелений, краєвид, небокраєм, давньоруською, кияни, Вітчизна, спортивне, подвір’я, півсотні,заріччя, розвідниця, поетика, зустрівся, населення, захід, телятко, чорнявий, зеленкувате, кросівки, зачарованість, доброта, свівзвучний, задума, згрупувати, одинокість, відкриття.

2. Згрупуйте афіксальні морфеми поданих слів на власне-граматичні( реляційні), лексико-граматичні (словотвірні), формально-структурні (інтерфікси).

Ліс, лісничий, лісник, лісництво, лісоексплуатаційний, лісозаготівля, лісозахисний, праліс, Полісся; веселий, веселенький, веселість, веселішати, весело, звеселитися.

Визначити спосіб творення наведених слів. Охарактеризуйте словотворчі засоби за продуктивністю і регулярністю.

Укр. : читання, паморозь, напрацюватися, по-чесному, кулемет, всюдихід, плач, набір,співбесідник, ланкова, неокласицизм.

Рос.: водолечебница, полузабытый, поклонник, покраснеть, Север, пробег, пасынок, теплоход, подснежник, пятерка, головокружение.

3. З’ясуйте, який морфологічний процес (спрощення чи перерозклад) відбувся у кожному із поданих слів.

Укр.: давати, дати, дути – дуло, куток – куточок, щітка, убогий.

Рос.: сымать, обертка, водитель, птица, овраг, пузырек.

4. Опрацювати теоретичний матеріал до тем №2; №3; №4 модуля №4, зробити тезовий конспект.

5. У наведеному нижче тексти прокоментуйте пунктограми, спираючись на вимоги до повного синтаксичного аналізу речення.

Як молоде зітхання землі, як рожевий подих ранку, стоять на тонких підсвічниках тремтячі маки. Десь у зеленій, бурхливій гущі городу, або на окремій грядці, або попід смарагдовою латкою буряків вони попідставляли свої рум’яні чашечки, складені з пелюсток, шпарким променям, ловлять їх, хочуть націдити по вінця, та хитнеться одна пелюстка, гойднеться друга, і вже розтеклося, вилилося сонячне тепло, і вже знову треба стояти непорушно, обережно підставляти рум’яні чашечки, чекати – наллє сонце свого тепла чи не наллє.

Підійдеш до маків, довго стоятимеш, здивований їхньою чистотою й непорочністю, милуватимешся з цнотливості їхнього блиску, і ще тоді, дитиною, не порівняєш їх ні з своїм власним життям, ні свого життя не порівняєш із їхнім цвітінням. Це порівняння прийде пізніше, коли вже ті маки бачитимеш у спогадах, коли намагатимешся відновити в пам’яті їхній ранковоросяний запах – і не зможеш.

І уявиш тоді своє дитинство великою квіткою маку, яка щойно-щойно визволяє свої пелюстки з тугого бубляха, нашорошує їх, розкріпачує й випростовує, уявищ десь посеред городу в оточенні в’юнкої квасолі, що пнеться по патиках, зазираючи прямісінько в твою душ, уявиш десь на світанку, коли бентежне молоко туману тече без берегів, а у великій краплині роси, що зібралася за ніч між пелюстками, відбивається весь той щойно народжений світ, щойно народжений ранок, і тремтить у тій краплині його прохолода, і віддзеркалюється невидимий вітерець і ще щось таке, чому і слів не підбереш (Є. Гуцало).