Тема1
.pdf
Критерії прийняття фінансових рішень
•Прибуток/рентабельність.
•Ліквідність.
•Структура капіталу (незалежність).
•Накладні витрати, пов’язані із залученням коштів.
•Мінімізація оподаткування.
•Об’єктивні обмеження:
•Особливості законодавства про банкрутство:
•Максимізація доходів власників (дивідендна політика)
Теорія порядку вибору джерел
фінансування
(pecking order theory)
Відповідно до теорії порядку вибору джерел фінансування, фірми застосовують такий порядок:
•Внутрішнє фінансування. Таке джерело фінансування не несе (або несе мінімальні) трансакційних витрат
•Якщо попередніх ресурсів не достатньо, компанія підписує договір на відкриття кредитної лінії (випускає так званий без ризиковий борг – risk-free debt). У такому разі кoмпанія знає, що за необхідності може скористатись кредитними коштами на визначених умовах)
•Якщо і цього недостаньо, фірма емітує боргові цінні папери, починаючи з найменш ризикових.
•Насамкінець, якщо інші джерела фінансування недоступні, або їх недостатньо, фірма здійснює емісію акцій.
Сигнальна теорія МайєрсаМайлуфа
Згідно цієї теорії, вибір структури капіталу визначається не об’єктивними, а суб’єктивними критеріями, які пов’язані з нерівномірними розподілом інформації між учасниками ринку.
Менеджери, які вважають, що акції компанії недооцінені, надають перевагу залученню боргового фінансування замість емісії акцій за заниженою ціною. Залучення боргу на фінансування інвестиційного проекту є сигналом, що менеджери вірять в прибутковість такого проекту (достатню, щоб покрити витрати на обслуговування та погашення боргу).
4. Теоретичні основи оптимізації структури капіталу
Теорема іррелевантності
Міллера-Модільяні
•Нехай у вас є можливість інвестувати у дві фірми, що генерують однаковий операційний прибуток. Капітал однієї складається виключно з власного, тобто позиковий капітал відсутній. Назвемо її U (unlevered). Структура капіталу іншої фірми складається як з власного, так і з позикового капіталу – L (levered).
•У першому випадку вартість фірми буде дорівнювати її
акціонерному капіталу (Vu=Eu). У другому випадку вартість акціонерного капіталу буде дорівнювати різниці між вартістю фірми та борговим капіталом EL=(VL-DL)
•Якщо ви помірковані інвестори, то логічно буде інвестувати у компанію U. Наприклад, Ви купили 1% акцій, тоді ваша інвестиція буде 0,1V, і вам належатиме 1% доходу підприємства.
•Звернімося до альтернативної стратегії. Ви можете купити таку саму долю і акцій, і боргових ЦП компанії L. У такому разі ваша інвестиція становитиме 0,1V, а частка доходу – 1%. Тобто кожна з цих двох стратегій приносить однакову норму доходу.
Теорема ММ ґрунтується на таких припущеннях:
•Компанії випускають тільки два види ЦП – безризикові боргові ЦП та акції;
•Фінансові ринки є досконалими;
•Відсутнє особисте та корпоративне оподаткування;
•Відсутні трансакційні витрати;
•Фірми не можуть збанкрутувати;
•Відсутня асиметрія інформації, тобто інсайдери та зовнішні агенти мають однаковий доступ до інформації.
Теорема ММ говорить про наступне:
•Вартість фірми залежить від якості її інвестицій, а не від структури фінансування;
•Вартість фінансування не залежить від боргового навантаження. При нарощенні левериджу, вартість акціонерного (власного) капіталу зросте на величину, яка нівелює всі позитивні ефекти від левериджу.
Структура капіталу та ефект фінансового левериджу
ЕФЛ= (1-T)(ROI-Rd)( D/E), де:
•ЕФЛ – ефект фінансового левериджу, %
•Т – ставка податку на прибуток (виражена десятковим дробом;
•ROI – рентабельність інвестованого капіталу, %;
•Rd - вартість позикового капіталу, %;
•D – обсяг позикового капіталу, %;
•Е – обсяг власного капіталу, %
•Ефект фінансового левериджу характеризує використання підприємством позикових коштів, що впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу.
Складові ЕФЛ:
Податковий коректор (1-Т), який показує якою мірою проявляється ефект фінансового левериджу при різних ставках оподаткування;
Диференціал фінансового левериджу (ROI-Rd), який характеризує різницю між коефіцієнтом рентабельності інвестованого капіталу та вартістю позикового капіталу;
Коефіцієнт фінансового левериджу (D/E), який характеризує суму позикового капіталу, який викоростовує підприємство, у розрахунку на одиницю власного капіталу.
Концепція оптимізації портфеля
інвестицій (Г. Марковіц)
•Вкладення заданого обсягу інвестиційного капіталу в один об’єкт інвестицій є ризикованішим, ніж інвестування цієї ж суми в різні об’єкти.
•В рамках стратегії мінімізації інвестиційних ризиків слід підбирати такий портфель інвестицій, в якому пріоритет віддається не стільки цінним паперам, рівень ризику кожного з яких є мінімальним, скільки комбінації активів з мінімальним кореляційним зв’язком між рівнями їх рентабельності. За заданого рівня прибутковості ризик буде тим меншим, чим диверсифікованішим є інвестиційний портфель.